2023 №3 Герус Л.

« 2023. № 3 (171)

Народознавчі зошити.  2023. № 3 (171)  С. 777—791

УДК [930.2:746.3-037:39](477+474.5):140.8 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.03.777

ФУНКЦІЇ РУШНИКА: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЛИТОВСЬКОЇ ТРАДИЦІЙ

ГЕРУС Людмила

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5931-3816
  • докторка історичних наук, кандидатка мистецтвознавства,
  • старша наукова співробітниця, завідувачка відділу,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: ludmilagerus@gmail.com

КУМПІКАЙТЄ Егле

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4786-8144
  • докторка технічних наук, доцентка,
  • Каунаський технологічний університет,
  • факультет механічної інженерії і дизайну,
  • кафедра виробничої інженерії,
  • вулиця Студентська, 56, LT-51424 Каунас, Литва,
  • Контакти: e-mail: egle.kumpikaite@ktu.lt

НЕНАРТАВІЧЮТЄ Еріка

  • старша співробітниця,
  • Музей народного побуту Литви,
  • відділ побуту, народного промислу та ремесел,
  • Контакти: e-mail: erikanort@yahoo.com

Анотація. Стаття написана на основі результатів українсько-литовських міждисциплінарних науково-дослідних проєктів «Орнаментика етнографічного текстилю Західної України та Литви: універсальні й унікальні параметри» (2018—2019) і «Унікальні технології етнографічного текстилю: досвід збереження в Західній Україні та Литві» (2022—2023) (фінансується Литовською науковою радою, Міністерством освіти і науки України [номер гранту в Литві S-LU-22-5]).

У сучасному соціокультурному просторі України та Литви тканий та вишитий рушник зберігає свою значимість. Постійна увага та вивчення феномену традиційного рушника сприятимуть розширенню можливостей та доцільності використання історичного досвіду і знання, їх ширшої інтерпретації задля збереження, продовження та розвитку.

Метою статті є висвітлити світоглядні засади матеріально-предметного буття рушника як артефакту у традиційній культурі українців та литовців, виявити подібності та відмінності у його функціонуванні, показати взаємозалежність функції та зовнішніх візуальних параметрів рушника. Об’єктом дослідження є традиційна культура українців та литовців, а предметом — функціонування рушника в побуті та обрядовості обох народів.

Джерельною базою статті були результати польових досліджень авторки в середовищах побутування традиційного рушника (усна інформація й фотофіксація), а також опрацювання експозицій та пам’яток українських та литовських музеїв (науковий опис і фотофіксація).

Для висвітлення особливостей функціонування українсь­кого та литовського рушника застосовано метод порівняльного аналізу у хронологічному та просторовому вимірах. Методом феноменологічного аналізу з’ясовано світоглядний контекст сприйняття рушника у традиційній культурі.

Ключові слова: обряд, рушник, функція, артефакт, культура, Литва, Україна.

Надійшла 3.06.2023

Список використаних джерел

  • 1. Никорак О.І. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. Частина І. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України). Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. 584 с.
  • 2. Боряк О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців (середина ХІХ — початок ХХ ст.). Київ: ІМФЕ, 1997. 192 с.
  • 3. Захарчук-Чугай Р. Народне декоративне мистецтво. Полісся України. Матеріали історико-етногра­фічного дослідження. Вип. 2: Овруччина. 1995. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. С. 293—328.
  • 4. Лупій Т. Семантика рушників у весільній, поховальній та поминальній обрядовості. Берегиня. Число 3’00 (26). С. 5—16.
  • 5. Лупій Т.Ф. Обрядовий рушник і міфологічна картина світу. Народна творчість та етнографія, 2000. Ч. 5—6. С. 104—109.
  • 6. Китова С. Полотняний літопис України: семантика орнаменту українського рушника. Черкаси: Брама, 2003. 224 с.
  • 7. Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки: кни­га-альбом. Київ, Мистецтво, 2008. 464 c.
  • 8. Андрушко Л.М. Український рушник як поліфункціональний твір народного мистецтва: функції, ти­пологія, семантика, художні особливості. Львів, 2010. 166 c.
  • 9. Balčikonis J. ir kt. Lietuvių liaudies menas. Woven Fabrics II Book. Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1962. 312 p.
  • 10. Bernotaitė-Beliauskienė D. Prie kūno ir sielos: rankšluoščiai. II dalis. Liaudies kultūra. 2018. No 6. P. 66—74.
  • 11. Kumpikaitė E, Kot L, Tautkutė-Stankuvienė I. Ornamentation of Lithuanian Ethnographic Home Textiles. FIBRES & TEXTILES in Eastern Europe.
  • 2016. No 5 (119). P. 100—109. DOI: 10.5604/12303666.1215534.
  • 12. Kumpikaitė E., Kot L., Nenartavičiūtė E. Comparable Analysis of Folk Home Textile of East Prussia in Territories of Lithuania and Poland. Open
  • Journal of Social Sciences. 2014. Vol. 2. No 10. P. 19—29.
  • 13. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні. Історико-етнографічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1988. 192 с.
  • 14. Вовк Хв.Шлюбний ритуал та обряди на Україні. Студії з української етнографії та антропології. Київ, 1995. С. 219—323.
  • 15. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди. Поділля: Іс­торико-етнографічне дослідження. Київ, 1994. С. 217—228.
  • 16. Булгакова Л. Поліський рушник ХХ ст. Полісся Ук­раїни. Матеріали історико-етнографічного дослі­дження. Вип. 2: Овруччина. 1995. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. С. 329—340.
  • 17. Герус Л. Хліб і тканина в обрядовості українців: функції та змістове навантаження. Народознавчі зошити, 2018. № 5 (143). С. 1096—1105.
  • 18. Никорак О., Герус Л., Куцир Т. Узорноткані пояси Західної України і Литви: техніки, орнаментика, функції. Народознавчі зошити, 2022. № 5. С. 1147—1163.
  • 19. Боряк О. Виготовлення тканих ритуальних символів на Поліссі. Полісся: Мова, культура, історія: Матеріали Міжнародної конференції. Київ, 1996. С. 288—295.
  • 20. Галайчук В. «Взаємини» людини та домовика у віруваннях українців Полісся. Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 38. Львів, 2003. С. 568—584.
  • 21. Кутельмах К.М. Аграрні мотиви в календарній обрядовості поліщуків. Полісся України. Матеріали істо­рико-етнографічного дослідження. Вип. 2: Овруччина. 1995. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. С. 191—210.
  • 22. Гребінь І.Ф. Обряди, пов’язані з будівництвом сільського житла. Поділля: Історико-етнографічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1994. С. 243—250.
  • 23. Сілецький Р. «Закладщина» хати на Поліссі: Обря­дово-звичаєвий аспект. Полісся України. Вип. 1. Київське Полісся. 1994. Львів; Інститут народознавства НАН України, 1997. С. 83—96.
  • 24. Сілецький Р.Б. Звичаї та обряди, пов’язані з будівництвом. Полісся України. Матеріали історико-етно­графічного дослідження. Вип. 3. У межиріччі Ужа і Те­те­рева. 1996. Львів, Інститут народознавства НАН України, 2003. С. 95—124.
  • 25. Герус Л.М. Обрядовий хліб «карачун» (взаємозв’язок символіки та пластичного трактування форми). Łemkowie, Bojkowie, Rusini — historia, wspólczеsność, kultura materialna i duchowa. Zielona Góra; Slupsk: Druk-ar, 2009. T. II. S. 145—150.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »