« 2023. № 3 (171)

Народознавчі зошити.  2023. № 3 (171)  С. 792—804

УДК 391:[746.3:687.268.6](477.83:474.5)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.03.792

ВИШИВКА У ТРАДИЦІЙНИХ ТКАНИХ РУШНИКАХ ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНИ ТА ЛИТВИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

КУЦИР Тетяна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6522-0640
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: sonechko_29@ukr.net

МІЛАШЕНЄ Дайва

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1833-1217
  • докторка технічних наук,
  • старша наукова співробітниця,
  • Каунаський технологічний університет,
  • факультет механічної інженерії і дизайну,
  • кафедра виробничої інженерії,
  • вулиця Студентcька, 56, LT-51424 Каунас, Литва,
  • Контакти: e-mail: daiva.milasiene@ktu.lt

РУКУЙЖЕНЄ Жанета

  • докторка матеріалознавства,
  • лекторка,
  • Каунаський технологічний університет,
  • факультет механічної інженерії і дизайну,
  • кафедра виробничої інженерії,
  • вулиця Студентська, 56, LT-51424 Каунас, Литва,
  • Контакти: e-mail: zaneta.rukuiziene@ktu.lt

Анотація. Стаття написана на основі результатів українсько-ли­товських міждисциплінарних науково-дослідних проєктів «Орнаментика етнографічного текстилю Західної України та Литви: універсальні й унікальні параметри» (2018—2019) і «Унікальні технології етнографічного текстилю: досвід збереження в Західній Україні та Литві» (2022—2023) (фінансується Литовською науковою радою, Міністерством освіти і науки України [номер гранту в Литві S-LU-22-5]). Ці проєкти були зосереджені на вивченні етнографічного текстилю обох країн, технік його виготовлення та оздоблення, однією з яких є вишивка. Вона використовувалася у декорі традиційних тканин на території всієї Європи. Дослідження особливостей української вишивки у порівнянні із країнами зі спільною історією сприяє утвердженню нашої держави як частини Європейського співтовариства, що й зумовлює актуальність дослідження.

Мета статті — виявити характерні особливості поєднання тканого декору з вишитим у тканих рушниках західної частини України та Литви на основі опрацьованих у музеях обох країн експонатів.

Предметом дослідження є ткані традиційні рушники західної частини України та Литви, у декорі яких застосовано різноманітні вишивальні шви, а об’єктом — принципи поєднання ткацтва і вишивки у традиційних рушниках обох країн, художні особливості їхнього декору.

Основним методом дослідження став порівняльний аналіз вишивки у декорі рушників західної частини України та Литви, який дав змогу виявити принципові відмінності у підходах до її використання. Важливе значення мав також структурний аналіз предмету дослідження, методи узагальнення та реконструкції, а також метод мистецтвознавчого аналізу, які допомогли у визначенні спільних та відмінних рис оздоблення, виконаного вишивкою, у тканих рушниках обох країн.

Результати. Були виявлені кілька основних принципів поєднання тканого декору з вишитим: імітаційний — створення за допомогою декоративних швів візерунків, які наслідують ткані; компліментарний, у якому вишивка використовується для доповнення, урізноманітнення чи з’єднання тканих полотен; акцентний, коли за допомогою вишивальних швів створювалися орнамент чи одиничне зображення, яке виступає акцентом загальної композиції виробу, частиною якої є також тканий декор. Робота із західноукраїнськими та литовськими виробами показала, що перші два принципи частіше зустрічаються у вітчизняних рушниках, а останній — у литовських.

Ключові слова: Україна, Литва, традиційний рушник, ткацтво, вишивка, орнамент, мотив.

Надійшла 16.06.2023

Список використаних джерел

  • 1. Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка. Західні області УРСР. Київ: Наукова думка, 1988. 192 с.
  • 2. Кара-Васильєва Т.В. Історія української вишивки. Київ: Мистецтво, 2008. 463 с.
  • 3. Зайченко В. Вишивка Чергінівщиини. Рушники. Каталог колекції Чернігівського історичного музею імені В. Тарнавського. Київ: Родовід, 2018. 256 с.
  • 4. Рушники Наддніпрянської України. Упор. Т. Лозинський. Львів: Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ, 2017. 376 с.
  • 5. Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля. Київ: Родовід, 2007. 344 с.
  • 6. Нетлінні. Українська державна символіка в народній вишивці та ткацтві. Упор. Л. Воронюк, В. Щибря. Київ: Майстер-принт, 2023. 380 с.
  • 7. Никорак О.І. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. Частина І. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України). Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. 584 с.
  • 8. Bernotaitė-Beliauskienė D. Lietuvių liaudies tekstilė. Rankšluosčiai. Vilnius: Lietuvos Dailės muziejus, 2016. 462 p.
  • 9. Bernotaitė-Beliauskienė D. Prie kūno ir sielos: rankšluosčiai. 1 d. Liaudies kultūra, 2018. No 5. P. 76—85.
  • 10. Bernotaitė-Beliauskienė D. Prie kūno ir sielos: rankšluosčiai. 2 d. Liaudies kultūra, 2018. No 6. P. 66—74.
  • 11. Benedikienė R. Dzūkų abrūsėliai: Alytaus kraštotyros muziejaus rankšluosčių rinkinys. Alytus: Alytaus kraљtotyros muziejus, 2019.
  • 12. Kumpikaitė E., Nykorak O., Nenartavičiūtė E., Herus L., Kutsyr T., Kozakevych O., Milašienė D., Rukuižienė Ž. Similarities and Differences of Lithuanian and Western Ukrainian Folk Towels. AUTEX 2022 Conference Proceedings. Lodz University of Technology, 2022. P. 186—190.
  • 13. Куцир Т. Вишитий декор західноукраїнських та литовських рушників: порівняльний аспект. Культура в ХХІ столітті: дослідження, збереження, розвиток. The XXI Century Culture: Research, Memorization, Development: збірник наукових статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції 8—9 грудня 2022 року. за заг. ред. О. Смоліної, І. Сілютіної. Київ: вид-во СМУ ім. В. Даля, 2023. С. 153—157.
  •      14. Kumpikaitė E., Nykorak O., Nenartavičiūtė E., Herus L., Kutsyr T., Milašienė D., Kozakevych O., Rukuižienė Ž. Comparative Analysis of Western Ukrainian and Lithuanian Folk Towels. Fiber&Textile in Easten Europe, 2023. P. 1—13. DOI: 10.2478/ftee-2023-0013
  • 15. Никорак О., Герус Л., Козакевич О., Куцир Т. Українсько-литовські науково-дослідні проєкти з дослідження етнографічного текстилю: налагодження міжнародної співпраці, вивчення джерел та артефактів, обмін досвідом. Український мистецтвознавчий дискурс. Спецвипуск, присвячений євроінтеграційній тематиці. Видавничий дім «Гельветика», 2022. С. 39—45.
  • 16. Savoniakaitė V. Audiniai kaimo kultūroje: lietuvių geometriniai raštai XIX—XX amžiuje. Vilnius: Alma littera, 1998. 248 p.
  • 17. Лобачевская О.А. Белорусский народный текстиль. Художественные основы, взаимосвязи, новации. Минск: Беларус. навука, 2013. 527 с.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »