« 2023. № 3 (171)

Народознавчі зошити.  2023. № 3 (171).  С. 505—510

УДК 303.042/[397+398]

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.03.505

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ МЕТОД В ЕТНОЛОГІЇ: ДО ІСТОРІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ

КУХАРЕНКО Олександр

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5421-1004
  • кандидат філологічних наук, доцент,
  • Харківська державна академія культури,
  • Бурсацький узвіз, 4, 61000, Харків, Україна,
  • Контакти: e-mail: art-red@ukr.net

Анотація. Метою статті є встановлення того, які саме структури слід вважати найхарактернішими й найтиповішими для основоположників структурно-функціонального аналізу в етнології — К. Леві-Строса, А. Редкліффа-Брауна, Е. Ліча, В. Тернера, В. Проппа.

Актуальність і наукова новизна теми полягає в тому, що досі жоден із численних дослідників школи функціонального структуралізму не ставив перед собою подібного завдання. Під терміном «структура» засновники структурно-функціонального методу розуміли упорядковане розташування елементів чи частин, поєднаних одна з іншою в значно ширшу єдність.

Знайомлячись практично з усіма основними працями вказаних учених, дослідник виділяє головну для кожного з них структуру та демонструє її функціональні можливості.

Автор статті доходить висновку, що можливості структурно-функціонального методу далеко не вичерпані й указана методика може успішно використовуватися для новітніх досліджень в окремих галузях етнологічної науки.

Ключові слова: етнологія, структуралізм, структурно-функціональний метод,К. Леві-Строс, А. Редкліфф-Браун, Е. Ліч, В. Тернер, В. Пропп.

Надійшла 24.04.2023

Список використаних джерел

  • 1. Никишенков А.А. История британской социальной антропологии. Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Пе­тер­бург. ун-та, 2008. 496 с.
  • 2. Лурье С.В. Психологическая антропология: история, современное состояние, перспективы: Учебн. пособ. 2-е изд. Москва: Академический Проект; Альма Матер, 2005. 624 с.
  • 3. Hsu F.L.K. Passage to Understanding. The Making of Psychological anthropology. Los Angeles, 1978. P. 140—156.
  • 4. Radcliffe-Brown A.R. Functionalism: A Protest. American Anthropologist. 1949. V. 51. № 2. P. 320—323.
  • 5. Рэдклифф-Браун А.Р. Метод в социальной антропологии. Москва: КАНОН-пресс-Ц, Кучково поле, 2001. 416 с.
  • 6. Леви-Строс К. Структурная антропология. Москва: Глав. ред. восточной литературы, 1985. 536 с.
  • 7. Лич Э. Культура и коммуникация. Логика взаимосвязи символов. Москва: Восточ. лит-ра, 2001. 142 с.
  • 8. Геннеп А. ван. Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов. Москва: Восточ. лит-ра, 1999. 198 с.
  • 9. Тэрнер В. Символ и ритуал. Москва: Наука, 1983. 277 с.
  • 10. Афанасьев А.Н. Народные русские сказки. Вып. 6. Москва, 1861. 372 с.
  • 11. Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка. Ленинград: Наука, 1979. 440 с.
  • 12. Uther H.J. The Types of International Folktales. A Classification and Bibliography. V. 2. Helsinki: Academia Scientiarum Fennica, 2004. 536 p.
  • 13. Пропп В.Я. Морфология сказки. Москва: Наука, 1969. 168 с.

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »