« 2023. № 6 (174)

Народознавчі зошити.  2023. № 5 (173).  С. 1469—1511

УДК 355.4.01(470:477)”2014/2022″:323.173(477.7)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.06.1469

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА 2014—2022 рр. КРІЗЬ ДОСВІД ЇЇ БЕЗПОСЕРЕДНІХ УЧАСНИКІВ — ВОЇНІВ З ОДЕЩИНИ

КІЛАР Анастасія

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3360-513X
  • аспірантка, Інститут народознавства НАН України,
  • відділ історичної етнології,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: anastasiakilar@gmail.com

Анотація. Південь України став бажаним шматком для росії. За зразком окупації Донецької та Луганської областей влада кремля прагнула зробити з Одеси та області так звану «ОНР». З 2014 р. російські загарбники активно поширювали міф про Одесу як відмінний від України регіон. Ці сепаратистські настрої підхопила частина проросійськи налаштованих людей в країні. Вони стали інструментом застосування загарбницьких планів кремля. Проте українці Одещини чітко дали зрозуміти: «Одеса — це Україна». Російська влада неодноразова прагнула використати тезу про полінаціональність регіону з метою підживлення сепаратистських настроїв. Дійсно, Одеса, не без допомоги колишньої російської імперії та радянського союзу стала багатонаціональною. Та найцікавіше, що представники різних національностей: які мають громадянство України і які не мають, стали на захист суверенності України у боротьбі з росією. З початком широкомасштабної війни росії проти України російські окупанти знов почали використовувати тезу про багатонаціональність Одещини для виправдання своїх експансіоністських намірів. Це і визначає актуальність нашої теми. Мета статті — висвітлити історії воїнів з Одещини, представників різних національностей. Об’єктом дослідження є українські воїни, які брали участь в російсько-українській війні з Одещини, а предметом — уявлення про їхню роль у формуванні національної ідентичності регіону. Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід, який суттєво розширює межі дослідницьких перспектив. Ключову роль у вивченні цього питання є усна історія як джерело і метод. Територія дослідження охоплює Одеську область. Хронологічні межі дослідження: 2014—2015 рр. (перші роки російсько-української війни). Джерельною базою роботи стали опубліковані та неопубліковані усноісторичні джерела, матеріали польових досліджень.

Ключові слова: російсько-українська війна, Одеса, воїни, ЗСУ, досвід.

Надійшла 8.11.2023

Список використаних джерел

  • 1. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 829: Польові етнографічні матеріали до теми «Воїн в етнокультурній традиції українців: суспільний статус і стереотипи сприйняття» зафіксовані Кілар Анастасією Юріївною 24—27 січня 2016 р. в м. Чорноморськ Одеської області. 22 арк.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »