« 2024. № 2 (176)

Народознавчі зошити.  2024. № 2 (176).  С. 274—282

УДК 930(100)”19/20″:341.485-047.275

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.02.274

З ДОСВІДУ НАУКОВИХ СТУДІЙ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЯВИЩ ГЕНОЦИДУ У ЗАХІДНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

КОЗИЦЬКИЙ Андрій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4535-8279
  • кандидат історичних наук, доцент,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра світової історії модерного часу,
  • вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: kozyckyj@yahoo.com

Анотація. Свідоме та цілеспрямоване заперечення геноциду у другій половині ХХ ст. стало помітним явищем політичного життя багатьох країн світу. Відмова визнавати історично встановлені факти масового винищення людей найчастіше проявлялася через заперечення Голокосту європейських євреїв, геноциду вірмен в Османській імперії в роки Першої світової війни, Голодомору 1932—1933 рр. в Україні. Зважаючи на це, наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. у науковому середовищі країн Заходу сформувався консенсус щодо того, що заперечення геноциду слід розглядати як окремий жанр політичної публіцистики та псевдонаукової літератури, а отже, — й окремий предмет дослідження.

Актуальність теми визначається можливістю використання напрацювань західної історіографії у галузі вивчення заперечення геноциду для протидії інформаційній війні, що її російська федерація веде проти України. Метою пропонованої розвідки є аналіз сучасного стану теоретичного вивчення заперечення геноциду у західній історіографії. Об’єктом дослідження є теоретичні студії заперечення геноциду, а предметом — наукові публікації провідних дослідників заперечення геноциду в країнах Заходу. Методологічною основою дослідження є принцип контекстуалізації у поєднанні із елементами структурно-функціонального аналізу.

Головний результат пропонованої статті полягає у тому, що теоретичні студії західної історіографії над вивченням заперечення геноциду можуть знайти застосування при осмисленні політики заперечення Голодомору, яку в минулому провадив СРСР, а сьогодні використовує у своїй інформаційні війні проти України росія.

Ключові слова: геноцид, пропаганда, заперечення геноциду, історіографія, заперечення Голодомору.

Надійшла 15.03.2024

Список використаних джерел

  • 1. Dadrian V.N. The Key Elements in the Turkish Denial of the Armenian Genocide: A Case Study of Distortion and Falsification. Cambridge; Toronto: The Zoryan Ins­ti­tute, 1999. 84 p.
  • 2. Denial: The Final Stage of Genocide. Ed. by J. Cox, A. Khoury, S. Minslow. London; New York: Routledge, 2022. 238 p.
  • 3. Garibian S. Taking Denial Seriously: Genocide Denial and Freedom of Speech in the French Law. Cardozo Journal of Conflict Resolution. 2007/2008. Vol. 9. Pp. 479—488.
  • 4. Lasson K. Defending Truth: Legal and Psychological Aspects of Holocaust Denial. Current Psychology. 2007. Vol. 26. Iss. 3—4. Pp. 223—266.
  • 5. Hovannisian R. Denial of the Armenian Genocide in Comparison with Holocaust Denial. In: Remembrance and Denial: The Case of the Armenian Genocide. Ed. by R. Hovannisian. Detroit: Wayne State University Press, 1999. Pp. 201—236.
  • 6. Theriault H. An Analytical Typology of Arguments Denying Genocides and Related Mass Human Rights Violations. Comparative Genocide Studies. 2004. Vol. 1. Pp. 78—101.
  • 7. Cohen S. Human Rights and Crimes of the State: The Cul­ture of Denial. The Australian and New Zealand Journal of Criminology. 1993. Vol. 26. Iss. 2. Pp. 97—115.
  • 8. Cohen S. States of Denial. Knowing about Atrocities and Suffering. Cambridge: Polity Press, 2013. 344 p.
  • 9. Charny I. The Psychology of Denial of Known Genocides. In Genocide: A Critical Bibliographic Review. Ed. by I.W. Charny. Vol. 2. London; New York: Mansell Publishing — Facts on File, 1991. Pp. 3—37.
  • 10. Charny I. Commonality in Denial: Classifying the Final Stage of the Genocide Process. International Network on the Holocaust and Genocide. 1997. Vol. 11. Iss. 5. Pp. 5—7.
  • 11. Charny I. Innocent Denials of Known Genocides: A Fur­ther Contribution to a Psychology of Denial of Genocide. Human Rights Review. 2000. Vol. 1. Iss. 3. (April-June). Pp. 15—39.
  • 12. Charny I. A Classification of Denials of the Holocaust and Other Genocide. Journal of Genocide Research. 2003. Vol. 5. Iss. 1. Pp. 11—34.
  • 13. Charny I. Classification of denials of the Holocaust and other genocides. The Genocide Studies Reader. Ed. by Samuel Totten and Paul R. Bartrop. New York: Routledge, 2009. Pp. 519—529.
  • 14. Charny I. Innocent Denials of Known Genocides. A Further Contribution to a Psychology of Denial of Geno­cide (Revisionism). Human Rights Review. 2000. Vol. 1. Iss. 3. Pp. 15—39.
  • 15. Parent G. Genocide Denial. Perpetuating Victimization and the Cycle of Violence in Bosnia and Herzegovina. Genocide Studies and Prevention: An International Journal. 2016. Vol. 10. Iss. 2. Pp. 38—58.
  • 16. Hirsch H. Genocide and the Politics of Memory. London: The University of North Carolina Press, 1995. 240 p.
  • 17. Shafir M. Between Denial and «Comparative Trivialization». Holocaust Negationism in Post-Communist East Central Europe. Jerusalem: Vidal Sassoon International Center for the Study of Antisemitism, 2002. 84 p.
  • 18. Taylor T. Denial: History Betrayed. Carlton: Melbourne University Press, 2008. 323 p.
  • 19. Ankersmit F. The Sublime Dissociation of the Past: or How to Be(come) What on Is No Longer. History and Theory. 2001. Vol. 40. Iss. 3. Pp. 295—323.
  • 20. Новак А. Як поставала «імперія зла»? Досвід Цен­трально-Східної Європи. Пер. з пол. М. Яковини. Київ: Дух і Літера, 2021. 352 с.
  • 21. Connerton P. Seven types of Forgetting. Memory Studies. 2008. Vol. 1. Iss. 1. Pp. 59—71.
  • 22. Nijakowski L. Kiedy krwawa plama staje się białą. In: Pamięć zbiorowa jako czynnik integracji i źródło konfliktów. Red. A. Szpociński. Warszawa: Scholar, 2009. S. 167—191.
  • 23. Nijakowski L. Czy ludobójstwo się opłaca? Społeczno-ekonomiczne efekty ludobójstw i ich reprezentacje w dyskursie publicznym. In: Krwawy cień genocydu. Część druga. Ludobójstwa — pamięć, dyskurs, edukacja. Red. B. Machul-Telus, U. Markowska-Manista, L. Nijakowski. Warszawa: Instytut Wydawniczy Książka i Prasa, 2017. S. 92—95.
  • 24. Hovannisian R.G. The Armenian Genocide and Patterns of Denial. In: The Armenian Genocide in Perspective. Ed. by R.G. Hovannisian. New Brunswick & Oxford: Transaction Books, 1987. Pp. 111—133.
  • 25. Shermer M., Grobman A. Denying History: Who Says the Holocaust Never Happened and Why Do They Say It? Los Angeles: University of California Press, 2000. 330 p.
  • 26. Karlsson M. A Hoax and a Sham. An Argumentative Analysis Investigating Western Denial of the Armenian Genocide. Lund: History Department at Lund University, 2009. 35 p.
  • 27. Massey S. The Bosnian genocide and the «Continuum of denial». In Denial: The Final Stage of Genocide. Ed. by J. Cox, A. Khoury, S. Minslow. London; New York: Routledge Taylor & Francis Group, 2022. Pp. 113—130.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »