« 2024. № 5 (179)

Народознавчі зошити.  2024. № 5 (179).  С. 1150—1156

УДК [61:615.89](477.86-13-11)”19/20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.05.1150

СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ЛІКУВАЛЬНА СПРАВА ТА НАРОДНА МЕДИЦИНА НА ПОКУТТІ КІНЦЯ ХІХ — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.

ФАЙНИК Тетяна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8446-4002
  • кандидатка історичних наук,
  • старша наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ етнології сучасності,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: t.faynyk@gmail.com

Анотація. Покуття — мальовничий куточок Прикарпаття, де збереглися чимало народних традицій, зокрема і в народній медицині. Важка щоденна праця, ізольованість внаслідок слабкої комунікації, малодоступність і дороговизна кваліфікованої медичної допомоги були причиною побутування народних способів лікування та знахарства. Проблематика статті передбачає огляд історичного середовища, в якому здоров’я є нормою людського існування, хвороба ж порушує цю норму, відповідно, людина протягом усього свого життя бореться з нею, внормовуючи певні знання про ліки і методи лікування. Так народилася народна медицина, яка увібрала все з того часу, коли світ сприймався цілісним, зі своїм позитивом і негативом. Віра в цілющість рослин, в добре слово, певні забобони, які відображені в багатьох обрядах, замовляннях, піснях, певних ритуалах, власних практиках і життєвому досвіді є цілою системою народної лікувальної мудрості.

Актуальність дослідження полягає в досліджені історії медицини, адже вона містить багатий матеріал з історії народу і його світогляду. Метою написання статі є спроба висвітлити стан лікарської практики та здоров’я людини на Покутті та місце народної медицини у ньому. Об’єктом дослідження є народна медицина в історичному аспекті, а предметом — ставлення населення до хвороб і їх лікування. Вперше зроблено спробу висвітлити, пояснити вплив соціальних, культурних, комунікативних та інших чинників на стан здоров’я населення Покуття у досліджуваний період. Методологічну основу дослідження складає комплексне застосування низки загальнонаукових методів, основними з яких є історичний, типологічний аналізи.

Ключові слова: народна медицина, історія медицини, лікувальні практики, етнографія, народні традиції, культура, санітарія та гігієна.

Надійшла 3.10.2024

Список використаних джерел

  • 1. Михулько-Горбацевич Гр. Український медичний архів. Етнографія та медицина. Харків. 1928. Т. ІІ. Зошит 3.
  • 2. Kolberg O. Pokucie: obraz etnograficzny. Kraków, 1888. T. 3. S. 96—178; 1887. T. 3. S. 145—174.
  • 3. Мрочко Кс. Снятинщина: причинки до крайової етнографії: в 3 част. Детройт, 1977. Част. І. 129 с.
  • 4. Козаченко Т. Внесок польських дослідників у вивчення народної медицини українців (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.) Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze studia Naukowe. 2015. No 1. Ч. 1. S. 179—191.
  • 5. Talko-Hryncewicz I. Zarysy lecznictwa ludowego na Rusi Południowej. Kraków, 1893.
  • 6. Носаль М.А., Носаль І.М. Лікарські рослини і спо­соби їх застосування в народі. Київ, 1959. 258 с.
  • 7. Думка М. Медицина карпатських українців. Народна творчість та етнографія. № 5. Київ, 1968.
  • 8. Комендар В. Лікарські рослини Карпат. Ужгород, 1971. 230 с.
  • 9. Кархут В. Ліки навколо нас. Київ: Здоров’я, 1993. 232 с.
  • 10. Болтарович З. Народне лікування українців Карпат кінця ХІХ — початку ХХ століття. Київ, 1980. 120 с.
  • 11. Брусков В. Цілющі трави Покуття. Ямгорів. Літера­турно-краєзнавчий і мистецький альманах. Снятин, 2011. Ч. 18—19. С. 222—228.
  • 12. Воробець Ярослав, Володимир Ткачук. Шляхами пошуків здоров’я. Спогади, розповіді, довідки. Снятин: Прут-Принт, 1997. С. 24.
  • 13. Харитон Василь, Тимофійчук Михайло. Снятин над Прутом. Снятин: Прут-Принт, 2006. С. 138.
  • 14. Богайчук Я. На сторожі здоров’я Тлумаччини: істо­рія медицини Тлумаччини в іменах. Об’єднання ін­телігенції «Поступ». Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. 264 с.
  • 15. Смеречанський Роман, Каглян Олександр, Миронюк Іван, Никифорук Володимир. Віків минулих твердь. Городенківщина в старих документах і світлинах. Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2014. 199 c.
  • 16. Кайндль Р.Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. Перевидано з: Відень: Імператорський і королівський продавець книг Адольф Гьольдер, 1894. Чернівці, 2000. С. 208.
  • 17. Фіглевьский В. Іван Подюк — лікар-гуманіст, борець за здоровий спосіб життя на Покутті. Ямгорів. Літе­ра­турно-краєзнавчий та мистецький альманах. Городенка, 2011, Число 18—19. C. 96—104.
  • 18. Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії аж до найновіших часів. Біографічний словник: Детройт, 1984. 574 с.
  • 19. Францоз Карл Еміль. Нариси про культуру Галичини, Буковини, Південної Росії та Румунії (1878). З Відня до Чернівець. Із Австрійсько-німецької Україніки 18—19 століть. Частина перша. Львів, 2008. 103 с.
  • 20. Бажанський М. Творчий динамізм патріотизму моїх земляків. Від перших проявів організованих суспільних гуртків церковних братств, ремісничих цехів — аж до «Січей», «Соколів», «Просвіт», «Рідних шкіл» та бойових формацій. Гаслова енциклопедія. Детройт, 1983. 256 с.
  • 21. Мохорук Д. Село моє Топорівці. Історико-краєзнав­чий та етнографічний нарис: в 6 томах. Снятин: Прут-Принт, 2005. Том І. 140 с.
  • 22. ДАІФО. Ф. 2. Оп. 7. Спр. 511. Арк. 21—31.
  • 23. Діло. 1928. 15 вересня.
  • 24. Андрухів І., Гаврилюк С. Тисмениця. Івано-Фран­ківськ: Лілея НВ, 2008. 491 с.
  • 25. ДАІФО. Ф. 909. Оп. 1. Спр. 1186. Арк. 5.
  • 26. Леопольд фон Захер-Мазох (батько). Польські революції. Спогади з Галичини 1863. Із Австрійсько-німецької україністики 18—19 століть. Львів, 2008. Частина перша. С. 103.
  • 27. Купчинський Б. Тишківське «Золоте братство» тверезості. Ямгорів. Літературно-краєзнавчий і мистецький альманах. Снятин, 2011. Ч. 16—17. С. 41—46.
  • 28. Архів ІН НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 797.
  • 29. Воробець Я. Окремі відомості з історії медицини Снятинщини. Ярослав Воробець, Микола Зінковський, Микола Довжинський. Колеги. Снятинщина медична крізь століття. Снятин: Літопис краю; Прут-Принт, 2009. С. 34—35.
  • 30. Озаркевич Є. «Порадник гігієнічно-лікарський. Недуги пошесні». Львів: «Просвіта», 1911. Доктор Євген Озаркевич. Праці. Упорядник Ярослав Гнаткевич. Львів: Каменяр, 1999. С. 111.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »