« 2024. № 5 (179)

Народознавчі зошити.  2024. № 5 (179).  С. 1150—1156

УДК [61:615.89](477.86-13-11)”19/20″

DOI https://doi.org/10.15407/

СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ЛІКУВАЛЬНА СПРАВА ТА НАРОДНА МЕДИЦИНА НА ПОКУТТІ КІНЦЯ ХІХ — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.

ФАЙНИК Тетяна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8446-4002
  • кандидатка історичних наук,
  • старша наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ етнології сучасності,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: t.faynyk@gmail.com

Анотація. Покуття — мальовничий куточок Прикарпаття, де збереглися чимало народних традицій, зокрема і в народній медицині. Важка щоденна праця, ізольованість внаслідок слабкої комунікації, малодоступність і дороговизна кваліфікованої медичної допомоги були причиною побутування народних способів лікування та знахарства. Проблематика статті передбачає огляд історичного середовища, в якому здоров’я є нормою людського існування, хвороба ж порушує цю норму, відповідно, людина протягом усього свого життя бореться з нею, внормовуючи певні знання про ліки і методи лікування. Так народилася народна медицина, яка увібрала все з того часу, коли світ сприймався цілісним, зі своїм позитивом і негативом. Віра в цілющість рослин, в добре слово, певні забобони, які відображені в багатьох обрядах, замовляннях, піснях, певних ритуалах, власних практиках і життєвому досвіді є цілою системою народної лікувальної мудрості.

Актуальність дослідження полягає в досліджені історії медицини, адже вона містить багатий матеріал з історії народу і його світогляду. Метою написання статі є спроба висвітлити стан лікарської практики та здоров’я людини на Покутті та місце народної медицини у ньому. Об’єктом дослідження є народна медицина в історичному аспекті, а предметом — ставлення населення до хвороб і їх лікування. Вперше зроблено спробу висвітлити, пояснити вплив соціальних, культурних, комунікативних та інших чинників на стан здоров’я населення Покуття у досліджуваний період. Методологічну основу дослідження складає комплексне застосування низки загальнонаукових методів, основними з яких є історичний, типологічний аналізи.

Ключові слова: народна медицина, історія медицини, лікувальні практики, етнографія, народні традиції, культура, санітарія та гігієна.

Надійшла 3.10.2024

Список використаних джерел

  • 1. Михулько-Горбацевич Гр. Український медичний архів. Етнографія та медицина. Харків. 1928. Т. ІІ. Зошит 3.
  • 2. Kolberg O. Pokucie: obraz etnograficzny. Kraków, 1888. T. 3. S. 96—178; 1887. T. 3. S. 145—174.
  • 3. Мрочко Кс. Снятинщина: причинки до крайової етнографії: в 3 част. Детройт, 1977. Част. І. 129 с.
  • 4. Козаченко Т. Внесок польських дослідників у вивчення народної медицини українців (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.) Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze studia Naukowe. 2015. No 1. Ч. 1. S. 179—191.
  • 5. Talko-Hryncewicz I. Zarysy lecznictwa ludowego na Rusi Południowej. Kraków, 1893.
  • 6. Носаль М.А., Носаль І.М. Лікарські рослини і спо­соби їх застосування в народі. Київ, 1959. 258 с.
  • 7. Думка М. Медицина карпатських українців. Народна творчість та етнографія. № 5. Київ, 1968.
  • 8. Комендар В. Лікарські рослини Карпат. Ужгород, 1971. 230 с.
  • 9. Кархут В. Ліки навколо нас. Київ: Здоров’я, 1993. 232 с.
  • 10. Болтарович З. Народне лікування українців Карпат кінця ХІХ — початку ХХ століття. Київ, 1980. 120 с.
  • 11. Брусков В. Цілющі трави Покуття. Ямгорів. Літера­турно-краєзнавчий і мистецький альманах. Снятин, 2011. Ч. 18—19. С. 222—228.
  • 12. Воробець Ярослав, Володимир Ткачук. Шляхами пошуків здоров’я. Спогади, розповіді, довідки. Снятин: Прут-Принт, 1997. С. 24.
  • 13. Харитон Василь, Тимофійчук Михайло. Снятин над Прутом. Снятин: Прут-Принт, 2006. С. 138.
  • 14. Богайчук Я. На сторожі здоров’я Тлумаччини: істо­рія медицини Тлумаччини в іменах. Об’єднання ін­телігенції «Поступ». Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. 264 с.
  • 15. Смеречанський Роман, Каглян Олександр, Миронюк Іван, Никифорук Володимир. Віків минулих твердь. Городенківщина в старих документах і світлинах. Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2014. 199 c.
  • 16. Кайндль Р.Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. Перевидано з: Відень: Імператорський і королівський продавець книг Адольф Гьольдер, 1894. Чернівці, 2000. С. 208.
  • 17. Фіглевьский В. Іван Подюк — лікар-гуманіст, борець за здоровий спосіб життя на Покутті. Ямгорів. Літе­ра­турно-краєзнавчий та мистецький альманах. Городенка, 2011, Число 18—19. C. 96—104.
  • 18. Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії аж до найновіших часів. Біографічний словник: Детройт, 1984. 574 с.
  • 19. Францоз Карл Еміль. Нариси про культуру Галичини, Буковини, Південної Росії та Румунії (1878). З Відня до Чернівець. Із Австрійсько-німецької Україніки 18—19 століть. Частина перша. Львів, 2008. 103 с.
  • 20. Бажанський М. Творчий динамізм патріотизму моїх земляків. Від перших проявів організованих суспільних гуртків церковних братств, ремісничих цехів — аж до «Січей», «Соколів», «Просвіт», «Рідних шкіл» та бойових формацій. Гаслова енциклопедія. Детройт, 1983. 256 с.
  • 21. Мохорук Д. Село моє Топорівці. Історико-краєзнав­чий та етнографічний нарис: в 6 томах. Снятин: Прут-Принт, 2005. Том І. 140 с.
  • 22. ДАІФО. Ф. 2. Оп. 7. Спр. 511. Арк. 21—31.
  • 23. Діло. 1928. 15 вересня.
  • 24. Андрухів І., Гаврилюк С. Тисмениця. Івано-Фран­ківськ: Лілея НВ, 2008. 491 с.
  • 25. ДАІФО. Ф. 909. Оп. 1. Спр. 1186. Арк. 5.
  • 26. Леопольд фон Захер-Мазох (батько). Польські революції. Спогади з Галичини 1863. Із Австрійсько-німецької україністики 18—19 століть. Львів, 2008. Частина перша. С. 103.
  • 27. Купчинський Б. Тишківське «Золоте братство» тверезості. Ямгорів. Літературно-краєзнавчий і мистецький альманах. Снятин, 2011. Ч. 16—17. С. 41—46.
  • 28. Архів ІН НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 797.
  • 29. Воробець Я. Окремі відомості з історії медицини Снятинщини. Ярослав Воробець, Микола Зінковський, Микола Довжинський. Колеги. Снятинщина медична крізь століття. Снятин: Літопис краю; Прут-Принт, 2009. С. 34—35.
  • 30. Озаркевич Є. «Порадник гігієнічно-лікарський. Недуги пошесні». Львів: «Просвіта», 1911. Доктор Євген Озаркевич. Праці. Упорядник Ярослав Гнаткевич. Львів: Каменяр, 1999. С. 111.
Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »