« 2024. № 6 (180)

Народознавчі зошити.  2024. № 6 (180).  С. 1667—1670

УДК 930.2:[39(=1:477.86/.87+83):316.3/.4-043.86-049.5]

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.06.1667

НАРОДНА ТРАДИЦІЙНІСТЬ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЧИННИК БЕЗПЕКИ ТА УСПІШНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

ПАВЛЮК Степан

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-0975-8099
  • доктор історичних наук, професор,
  • академік НАН України, директор,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: ina@mail.lviv.ua

Анотація. Мета статті — показати іманентність традиції — бути присутньою, супроводжувати буття людського згромадження в його історичній тяглості.

Одним із чинників передачі культурних цінностей є потреба у традиційних культурних цінностях старших поколінь, що забезпечує їхню тяглість. Наголошується, що основною соціальною одиницею носія, оберігача і творця традицій є сім’я. Саме через сім’ю проходять силові лінії не лише збереження, трансмісії, але й і творення традицій. Для України помітна етнографічна колоритність традицій, які сформовані на загальноетнічному культурному матеріалі, тому виокремлюються етнографічні традиційні особливості лемків, бойків, гуцулів, поліщуків, подолян та інших етнографічних груп. Традиції потребують етностабільних умов буття і спілкування — притаманні сільському середовищу; місто надто динамічне і позбавлене традиційної основи.

Методологія розвідки ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах та основних вимогах, які ставляться до праць історико­етнологічного спрямування.

Ключові слова: традиція, тяглість, сім’я, культурні цінності, етнографічні групи.

Надійшла 20.11.2024

Список використаних джерел

  • 1. Павлюк С.П. Енциклопедичний словник понять та термінів в етнології. Львів, 2020. 401 с.
  • 2. Матейко К.І. Український народний одяг. Київ, 1977. 224 с.
  • 3. Павлюк С.П. Традиційне хліборобство України: агротехнічний аспектрадиції. Київ, 1991. 224 с.
  • 4. Українське народознавство. Львів, 1994. 608 с.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »