« 2026. № 1 (187)

Народознавчі зошити. 2026. № 1 (187). С. 35—42

УДК 069:7.072.2](477.83-25)”19/20″(092)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2026.01.035

Дата першого надходження статті до видання 3.01.2026

Дата прийняття статті до друку після рецензування 19.01.2026

Дата публікації (оприлюднення)

ВІН ВСЕ ПОКЛАВ НА ВІВТАР СЛУЖІННЯ СПРАВІ. До 100-річчя від дня народження Бориса Возницького 

ФІЛЕВИЧ Наталія

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0005-2959-603
  • зав. відділом Музею Патика,
  • вул. Матейка, 4, 79007, м. Львів, Україна;
  • голова правління ГО «Центр порятунку
  • української культурної спадщини»;
  • Голова ГО «Фонд Нагірних»
  • Контакти: e-mail: taljaf@gmail.com

Анотація. Мета статті — подати спогади про Бориса Возницького, Героя України, Лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка, Заслуженого працівника культури України та Польщі, який мав Відзнаки Президентів, Ордени за заслуги, був Почесним громадянином п’яти міст, почесним доктором наук, Академіком. Це були не просто нагороди та відзнаки — це маленька часточка того, чим могла віддячити Батьківщина за ту титанічно віддану, безкорисну працю Бориса Возницького та його колективу. Працю по врятуванню та відродженню десятків тисяч творів вітчизняного мистецтва, пам’яток архітектури. Висвітлення питань такої тематики становить невід’ємну частину досліджень народної культури українців. Територіальні межі матеріалу логічно обумовлені відправними точками діяльності Бориса Возницького — Львова та усієї Львівщини.

Авторка статті — довголітня працівниця Львівської картинної галереї на основі численних інтерв'ю з Борисом Возницьким та за своїми спостереженнями за час багатолітньої співпраці з ним видала декілька наукових видань, присвячених історії музею та постаті Возницького. Актуальність теми обумовлена 100-літнім ювілеєм від дня народження Бориса Возницького.

Методологічною основою дослідження стали методи польового етнографічного дослідження, зокрема інтерв’ювання респондента, біографічний та аналітичний методи, з поєднанням історичної реконструкції.

Ключові слова: Борис Возницький, Львівська картинна галерея, музеї, експедиції, замки, мистецькі скарби, зруйновані пам’ятки, Львів, Львівщина, Україна.

Список використаних джерел

  • 1. Борис Возницький. Автопортрет на тлі часу. Авт. вст. ст. та упоряд. Наталка Філевич. Львів: Центр Європи, 2006. 56 с.: 57 іл.
  • 2. Львівська галерея мистецтв. Колектив та його директор. Авт. ідеї, вст. ст. та упоряд. Наталя Філевич. Львів: Центр Європи, 2011. 160 с.: 215 іл.
  • 3. Борис Возницький, яким ми його пам’ятаємо. Упоряд. Наталя Філевич. Львів: Центр Європи, 2013. 200 с.: 132 іл.
  • 4. Собор Бориса Возницького: спогади, роздуми. Упоряд. Лариса Возницька-Разінкова. Дрогобич: Коло, 2019. 280 с.: іл.
  • 5. Возницький Б. Микола Потоцький староста канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель. Львів: Центр Європи, 2005. 160 с.: 220 іл.
  • 6. Через похорон Возницького у Львові перекриють центр міста. URL: https://za-xid.net/news/https://zaxid.net/cherez_poho-ron_voznitsko-go_u_lvovi_perekriyut_tsentr_mista_n1255861.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »