« 2026. № 3 (189)

Народознавчі зошити. 2026. № 3 (189). С. 645—654

УДК 394.26=398.332.41(27-36)+(477.4)/7.032

DOI https://doi.org/10.15407/

СВ. ВАРВАРА У ДАВНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ КРІЗЬ ПРИЗМУ КАЛЕНДАРЯ ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО ПЕРІОДУ

КУЛІШ Оксана

• ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9625-0690
• кандидатка мистецтвознавства,
• старша наукова співробітниця,
• Черкаський обласний краєзнавчий музей,
• вул. Слави, 1, 18000, м. Черкаси, Україна,
• Контакти:  e-mail: kulish_oxana_andre@ukr.net

Анотація. Мета статті — подати етимологію образу св. Варвари стосовно даних української етнографії (друга половина ХІХ  — початок ХХІ ст.) та археологічних артефактів (культури Трипілля-Кукутені) у контексті причинно-наслідкових зв’язків цього образу в обрядовій системі староукраїнської культури. Висловлено гіпотезу про невідповідність у розташуванні дня св. Варвари в календарі, при цьому підкреслено традиційну тяглість її образу в фольклорі (приказках) і народній іконі Середнього Подніпров’я (Черкащини). Актуальність дослідження зумовлена збереженням рідкісних автентичних уявлень та обрядів стосовно дня св. Варвари у народному календарі передріздвяного періоду та екстраполяцією їх із джерел староукраїнської культури на сучасне гносеологічне поле.

Об’єкт дослідження — народні повір’я і приказки ук­ра­їнців, пов’язані з календарним святом Варвари, предмет  — давньоукраїнська обрядова культура передріздвяного періоду.

Новизна дослідження становить новий погляд на датування свята Варвари і його ідейного змісту, згідно з фольклорно-етнографічними, археологічними і мистецькими джерелами.

Методи дослідження: аналітичний, етнографічний, історично-культурологічний, компаративізму, синтезу, іконографічний та іконологічний.

Ключові слова: Св. Варвара, календар, зимове сонцестояння, Різдво, чаша, обряд, приказка, українська культура.

Список використаних джерел

• 1. Сосенко К. Культурно-історична постать старо­укра­їнських свят Різдва і Щедрого Вечера. Львів: Накладом автора, 1928. 349 с.
• 2. Мисник В. Народні традиції та звичаї Симоненкового краю —Полтавщини та Черкащини. Черкаси: Вертикаль, 2025. 200 с.: іл.
• 3. Скуратівський В. Місяцелик: Український народний календар. Київ: Мистецтво, 1992. 208 с.: іл.
• 4. Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. Донецьк: ДонНУ, 2012. Т. 1 А—Й. 402 c.
• 5. Лучек О. Відтепер кожен день — на хвилину ближче до весни. URL: https://bukmedia.com.ua/ukr/ar­tic­les/1766404148-vidteper-kozhen-den—na-hvilinu-blizhche-do-vesni (дата звернення 22.03.2026).
• 6. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. Т. І. (Зима-Весна). 308 с.
• 7. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: у 5 т. Вінніпеґ; Торонто: Український Національний Видавничий Комітет, 1964. Т. 1: Зимовий цикл. 154 с.
• 8. Сапанюк Михайло, священник. Історія свята Різдва Христового. URL: https://rivne-cerkva.rv.ua/news/ 3092-istoriia-sviata-rizdva-khrystovoho.html?fbclid=IwAR3w7zUYCPKChTJqM2Qq2gPr2RxfFbeO95qpxfr3mHY19sQWcfGJwM9LLkE (дата звернення 30.03. 2026).
• 9. Чебанюк О.Ю. Трансформації календарної обрядовості під впливом християнства. Енциклопедія історії України. Голова редколегії В.А. Смолій. Київ: Наукова думка, 2018. Том «Україна — Українці». Кн. 1. С. 303—304.
• 10. Lunar vs. Solar Calendars. Cultural Astronomy. URL: https://nightskytourist.com/lunar-vs-solar-calendars/ (дата звернення 01.04.2026).
• 11. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. Москва: Наука, 1994. 610 с.
• 12. Рафальський О.О. (керівник авторського колективу), Калакура Я.С., Коцур В.П., Юрій М.Ф. Антропологічний код української культури і цивілізації: у двох книгах). Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2020. Книга 1. 432 с.
• 13. Петрашенко В.О. Літописні поляни: міф чи реальність. Археологія. 1998. № 2. С. 53—62.
• 14. Рудь М. Полабські слов’яни і німці наприкінці Х ст.. Етнічна історія народів Європи. Київ: КНУ ім. Тараса Шевченка. 2003. Вип. 15. С. 67—71.
• 15. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольк­лору. Луцьк: Волинська книга, 2007. 324 с.
• 16. Боровський Я.Є. Світогляд давніх киян. Київ: Наукова думка, 1992. 176 с.: іл.
• 17. Кримський Агатангел. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектичного: Відтворення авторського макету 1930 р. Автор передмови А.Ю. Чабан. Черкаси: Вертикаль, 2009. 438 с.: іл.
• 18. Бурдо Н. Сакральний світ Трипільської цивілізації. Енци­клопедія Трипільської цивілізації. Голов. ред. М. Відейко. Київ: Укрполіграфмедіа, 2004. Т. 1. С. 344—419.
• 19. Дергачов В. Бринзенський (Жванецький) тип (група). Енциклопедія Трипільської цивілізації. Голов. ред. М. Відейко. Київ: Укрполіграфмедіа, 2004. Т. 2. С. 68—70.
• 20. Журавльов О. Тваринництво та мисливство у трипіль­ських племен на території України. Енцикло­педія Три­пільської цивілізації. Голов. ред. М. Відейко. Київ: Укрполіграфмедіа, 2004. Т. 1. С. 151—182.
• 21. Бокієвський В.Ф. Історія хрещення Київської Русі. Київ: Видавництво Кондор, 2013. 64 с.: іл.
• 22. Поперечна Л.А. Календар. Українська бібліотечна енциклопедія. URL: https://ube.nlu.org.ua/article/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80 (дата звернення 12.04. 2026).
• 23. Тріска Оксана. Витоки української хатньої ікони: патрональний принцип святості. Народознавчі зошити. 2018. № 5 (143). С. 1279—1289.
• 24. Сорока М. Українська твердиня віри і незламності. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/4069­167-uk­rainska-tverdina-viri-i-nezlamnosti.html (дата звер­нення 15.04.2026).
• 25. Козінчук В.Р. Трансформація іконописної традиції в українському культурному  просторі: дис. доктора мистецтвознавства: 26.00.01 — теорія та історія культури. Київ, 2024. 495 с.
• 26. Музей Івана Гончара (Національний центр народної культури). Колекція українських народних ікон Івана Гончара «Небо на землі». Фонд, інвентарний № Ж-339. Ікона тридільна «Св. Миколай, Трійця Новозавітна, Св. Варвара». (Опис Н.І. Тимошенко, від 12.10 2002 р.).
• 27. Загнітко Анатолій. Словник сучасної лінгвістики: по­няття і терміни. Донецьк: ДонНУ, 2012. Т. 3 П—С. 426 c.