« 2026. № 4 (190)

Народознавчі зошити. 2026. № 4 (190).  С. 1115—1131

УДК 738.3:391.984(477)”19-20″(062.13)

DOI https://doi.org/10.15407/

  • Received: 25.07.2026
  • Accepted: 15.08.2026
  • Published: ??.??.2026

АНТРОПОМОРФНІСТЬ ГЛИНЯНОГО ПОСУДУ: ТИПОЛОГІЯ ТА ОЗДОБЛЕННЯ

ІВАШКІВ Галина

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-2359-6735
  • докторка мистецтвознавства, провідна наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва;
  • відділ Музею етнографії та художнього промислу,
  • проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: halynaivashkiv@ukr.net

Анотація. Проаналізовано мистецькі особливості українського глиняного посуду ХІХ—ХХ ст. з антропоморфними формами, зокрема баньок, дзбанків, горщиків, двійнят, трійнят, кухлів, куманців, сільничок, цукерничок, накривок тощо. За технологічними властивостями такі вироби є димленими, теракотовими, мальованими або вкритими кольоровими поливами. Антропоморфність характеризується різним ступенем виразності та параметрами композиційної структури: зображенням лише голови, пів-постаті або у повен зріст, коли образ доповнено рядами «ґудзиків», рідше дугами-руками. Майстри відтворювали образи паничів, корчмарів-євреїв, військових, монахів, відомих осіб, зокрема Тараса Шевченка, а «олюднювали» їх формуванням на гончарному крузі, ліпленням та розписом.

У структурі баньок пластиці піддавалася здебільшого верхня частина, на дзбанках — шийка та частина корпусу, на горщиках — корпус. У мистецтвознавчому аналізі проводилися паралелі української кераміки з виробами з Польщі, Словаччини, Сербії, Угорщини, Чехії тощо.

Метою статті є мистецтвознавча характеристика антропоморфних виробів, зокрема посуду. Об’єкт дослідження — кераміка з антропоморфними рисами, виявлена в музеях та приватних збірках, предмет дослідження — пластика форми та декору антропоморфного глиняного посуду.

Ключові слова: антропоморфний посуд, функціональне призначення, пластика декору та форми, музей, приватна збірка, культурна спадщина.

Список використаних джерел

  • 1. Sicіński W. Grób skrynkowy kultury Pomorskiej z popelnica twarzowa z cmentarzyska w Zadowicach. woj. Wiel­ko­­polskie. Prace i materiały museum Archeolo­gicz­nego і Etnograficznego w Łodzi. Seria archeologiczna. 1999—2001. № 41. S. 232—233.
  • 2. Пошивайло І. Антропоморфність і зооморфність гон­чарних виробів Опішного. 100 років колекції Державного музею українського народного декоративного мистецтва. Збірник наукових праць. Київ: АртЕк, 2002. С. 184.
  • 3. Глеки з бородачами. Відновлено з: URL: Euk.wikipe­dia.org wiki
  • 4. Большая иллюстрированная энциклопедия древностей. Сост. Дагмар Гейдова и др. Прага: Артия, 1980. Ил. 193.
  • 5. Melegati L. Ceramika. Warszawa: Arkady, 1997. S.  80.
  • 6. Моран Анри де. История декоративно-прикладного искусства от древнейших времен до наших дней. Москва: Искусство, 1982. С. 321.
  • 7. Данченко Л. Народна кераміка Середнього Придні­пров’я. Київ: Мистецтво, 1974. С. 76.
  • 8. Чарновський О. Українська народна скульптура. Львів: Вид-во при Львівському державному університеті «Вища школа», 1976. С. 24.
  • 9. Щербаківський В. Українське мистецтво. Вибрані неопубліковані праці. Упоряд., вст. стаття В. Уляновський. Київ: Либідь, 1995. С. 170.
  • 10. Клименко О., Сержант Л., Істоміна Г. Гончарство. Історія декоративного мистецтва України. Київ, 2009. Т. 3. Мистецтво ХІХ століття. С. 125.
  • 11. Сакович І. В. Народна керамічна скульптура Радянської України. Київ: Наукова думка, 1970. С. 25.
  • 12. Каталог Екатеринославского областного музея им. А.Н. Поля. Сост. А. Скриленко, В. Бабенко. Екатеринослав: Типография губернского земства, 1905. С. 79.
  • 13. Гнатів М. Червоні коні. Жовтень. 1977. № 8. С. 107.
  • 14. Василь Шостопалець і кераміка Сокаля. Альбом. Концепції і тексти Галини Івашків. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2007. С. 19—20. Іл. 204—215.
  • 15. Fryś-Pietraszkowa E., Kunczynska-Iracka A., Pokropek M. Sztuka ludowa w Polsce. Warszawa: Arkady, 1988. Il. 166.
  • 16. Фриде М. Гончарство на юге Черниговщины. Мате­ри­а­лы по этнографии. Ленинград: Издание госу­дарственного Рус­ского Музея, 1926. Том ІІІ. Вып. І. С. 52.
  • 17. Румынское народное декоративно-прикладное искусство. Каталог. Сост. Дж. Рошу. Москва: Советский художник, 1981. С. 11.
  • 18. Долинський Л.В. Український художній фарфор. Київ: Вид-во Академії наук УРСР, 1963. С. 26.
  • 19. К. Л. Вироби Камьянецької керамічно-художньої майс­терні. Рада. 1913. № 199. 31 серпня. С. 3.
  • 20. Прусевич А. Гончарный промысел в Подольской губернии. Кустарные промыслы Подольской губернии. Киев: Типо-Литография «С.В. Кульженко», 1916. С. 9—116.
  • 21. Дей О.І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХVІІ—ХХ ст.). Київ: Наукова думка, 1969. С. 187.
  • 22. Batala O. Svět z hlíny. Vyprávěni o minulosti a současnosti keramiky. Praha: Státní pedagogické nakladatelství, 1973. S. 137. Il. 53.
  • 23. Калинин А. Заметки об истории сосудов с секретами в Украине. Український керамологічний журнал. 2003. № 2—4. С. 99.
  • 24. Polonec A., Turzova M. Pukanská keramika. Zbierky Narodopisného odbory slovenského narodného múzea v Martine. Bratislava: Osveta, 1962. Obr. 29.
Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »