« 2023. № 2 (170)

Народознавчі зошити.  2023. № 2 (170).  С. 406—412

УДК 75.038.2+75.038.11(477)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.02.406

УКРАЇНСЬКІ ЖИВОПИСЦІ-МОДЕРНІСТИ У ЗАРУБІЖНИХ МИСТЕЦЬКИХ СЕРЕДОВИЩАХ: ПАРИЗЬКИЙ ОСЕРЕДОК

БАБУНИЧ Юлія

  • ORCID ID: https://orcid.org/ 0000-0002-1947-8325
  • кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
  • Львівська національна академія мистецтв,
  • кафедра історії та теорії мистецтва,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів,Україна,
  • Контакти: e-mail: yulia.babunych@ukr.net

Анотація. Розглядається проблема діяльності українських живо писців-модерністів поза межами України.

Актуальності проблемі надає необхідність вивчення художнього досвіду українських митців в еміграції та його зв’язку з джерелами вітчизняної культури. У зв’язку з цим проаналізовано один із зарубіжних осередків творчої діяльності українських модерністів першої третини ХХ ст., а саме  Париж, що й стало метою публікації.

На основі аналізу низки живописних робіт визначено, що митці мали потужні професійні навички і різний індивідуальний мистецький досвід. Водночас виявлено, що українські модерністи в еміграції мали певну спільність творчих якостей, зокрема в ділянці індивідуального трактування пластичної форми та у сфері колориту.

У статті також розкрито і доведено, що, сформувавши проєвропейські малярські візії, вітчизняні художники-модерністи не полишали українських джерел власної творчості.

Методологія дослідження базується на теоретичному аналізі, систематизації і узагальненні та історичному огляді.

Ключові слова: модернізм, живопис, мистецьке середовище, митець, творчість.

Надійшла 25.02.2023

Список використаних джерел

  • 1. Горбачов Д. Гопашно-шароварна культура як джерело світового аванґарду. Львів: Центр гуманітарних досліджень; Київ: Смолоскип, 2008. 96 с. («Університетські діалоги», № 6).
  • 2. Нога О., Кодлубай І. Соня Делоне повертається на Україну через Львів. На перехресті Європи і віку. Львів: Місіонер, 1996. С. 117—308.
  • 3. Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900—1939. Київ: Родовід, 2010. 408 с.
  • 4. Яців Р.М. Український інтелект на мистецькій карті Європи 1900 х — початку 1920 х рр. Народознавчі зошити. 1998. Зош. 4. С. 434—445.
  • 5. Маркаде В. Український внесок до авангардного мистецтва початку XX століття. Сучасність. 1980. № 7—8. С. 202—221.
  • 6. Мудрак М. Нова ґенерація і мистецький модернізм в Україні. Київ: Родовід, 2018. 352 с.
  • 7. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурс раннього українського модернізму. Київ: Критика, 2009. 447 с.
  • 8. Marcade V. Art d’Ukraine. Lausanne: l’Вge d’Homme, 1990. 351 p.
  • 9. Українське образотворче мистецтво: імена, життєписи, твори (ХІ—ХХІ ст.). Упор. І.В. Голод, Я.О. Кравченко, Н.Б. Козак, О.Д. Михайлюк, Р.М. Яців. Харків: Факт, 2013. 720 с.: іл.
  • 10. Ковжун П. Глущенко.Глущенко: тексти Святослава Гординського і Павла Ковжуна. Львів: Асоціаціянезалежнихукраїнськихмистців, 1934. 60 с.
  • 11. Залозецький В. Новоклясицизм Бабія і Глущенка. Ук ра їнське мистецтво:місячник укр. плястики. Львів, 1926. Ч. 1. Жовтень. С. 12—16: іл.
  • 12. Гординський С. Глущенко. Глущенко: тексти Святослава Гординського і Павла Ковжуна. Львів: Асоціація незалежних українських мистців, 1934. 60 с.
  • 13. Михайло Андрієнко. Текст Володимира Поповича. Мюнхен, 1969. 31 с.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »