« 2023. № 3 (171)

Народознавчі зошити.  2023. № 3 (171)  С. 690—696

УДК [378.4.016:7]”18/19″:7.071.1-021.414

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.03.690

РОЛЬ ПРОФЕСІНИХ МАЙСТРІВ У ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВІЙ ОСВІТІ

ДЯЧЕНКО Алла

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-4496-5931
  • кандидатка педагогічних наук,
  • доцентка кафедри промислового дизайну
  • та комп’ютерних технологій,
  • в. о. декана факультету декоративно-прикладного мистецтва,
  • Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва
  • і дизайну імені Михайла Бойчука,
  • вул. М. Бойчука (Кіквідзе), 32, 01014, м. Київ, Україна,
  • Контакти: e-mail: alla.diachenko0107@gmail.com

Анотація. Мета дослідження — визначити роль професійних майстрів у створенні художньо‑промислових шкіл у кінці ХІХ  — на початку XX століття. Окреслити їх внесок у становлення та розвиток цих навчальних закладів. Окреслено діяльність В.К. Розвадовського як засновника на теренах Правобережної України в 1905 р. художньо-промислової школи в Кам’янець-Подільському. Звернено увагу, що завдяки пересувним Народним виставкам картин В. Розвадовському та його однодумцям вдалося закласти основу для заснування й розгортання діяльності Кам’янець-Подільських рисувальних класів із керамічним відділенням. Розкрито, що з 1916 по 1933 рр. майстерню очолив Володимир Гагенмейстер, за сприянням якого було створено власне видавництво — літографічну майстерню, де виготовляли альбоми, збірки, буклети, листівки. Акцентовано, що О.Г. Сластьон, працюючи викладачем малювання в Миргородській художньо-промисловій школі, багато сили й енергії віддав підготовці кваліфікованих спеціалістів.

Дослідити роль професійних митців у становленні художньо-професійної освіти кінця ХІХ — початку XX ст., особливо впровадження їх досвіду та модерних технологій, апробації різних організаційних форм діяльності, які зорієнтовані на суспільні запити в розвитку тих чи інших видів художніх виробів, є актуальним питанням. Новизна праці полягає у висвітлені особистостей професійних майстрів, їх внесок у художньо-професійну освіту того часу.

Методологічну основу праці становлять принципи об’єктивності та історизму.

Ключові слова: художньо-промислова школа, В. Розвадовський, М. Роот, В. Гагенмейстер, О. Сластьон, П. Дубинський, О. Статива, майстри петриківського розпису.

Надійшла 2.06.2023

Список використаних джерел

  • 1. Гулейкова О. Становлення і розвиток художньо-промислової освіти в культурно-освітніх осередках Єлисаветграда (друга половина ХІХ — початок ХХ століття): додатки: 13.00.01. Київ, 2021.
  • 2. Синишин Л.О. Розвиток художньо-промислової освіти Галичини (кінець XIX — перша половина XX століття): автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.01. ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»; Київський університет імені Бориса Грінченка. Київ, 2019. 20 с.
  • 3. Шмагало Р. Історичні віхи художньо-промислової школи у Львові в контексті розвитку світової мистецької освіти другої половини XIX—XX ст. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 31. С. 9—25.
  • 4. Овчаренко Л. Гончарне шкільництво як визна­чаль­ний фактор творчого розвитку українського традиційного гончарства (1894—1941): монографія. НАН України; Ін-т керамології: від-ня Ін-ту народознавства НАН України. Опішне: Українське народознавство, 2017. 1294 с.: іл. (Гончарні школи України: академічна керамологічна серія. Вип. 3). 
  • 5. Шолуха О.М. Формування миргородської школи художньої кераміки кінця XIX — початку XX ст.: на перехресті впливів. Мистецтвознавчі записки. 2015. Вип. 27. С. 344—354.
  • 6. Овчаренко Л. Народні виставки картин В’ячеслава Розвадовського (1904—1906). Етнічна історія народів Європи. 2014. Вип. 43. С. 52—59.
  • 7. Гаґенмейстер В. Селянські настінні розписи Кам’я­неччини: Матеріали до вивчення українського селянського мистецтва. 1917—1927. Київ; Петербург, 1930. 36 с.
  • 8. Каталог видань Кам’янець-Подільської профшколи ім. Г. Сковороди. URL: https://archive.org.ua/archi­ve/2008-06-06/heritage.com.ua/spadshina/mystectvo/index.php?id=651 (дата звернення: 25.05.2023).
  • 9. Студенець Н. Народний розпис у виданнях Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи. Народна творчість та етнографія. № 2/3. 1997.
  • 10.      Шолуха О.М. Формування миргородської школи художньої кераміки кінця XIX — початку XX ст.: на перехресті впливів. Мистецтвознавчі записки. 2015. Вип. 27. С. 344—354.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »