« 2026. № 1 (187)

Народознавчі зошити. 2026. № 1 (187). С. 258—

УДК 821.161.2.09:398:7.01

DOI https://doi.org/10.15407/nz2026.01.258

Дата першого надходження статті до видання 13.01.2026

Дата прийняття статті до друку після рецензування 28.01.2026

Дата публікації (оприлюднення)

ОБРАЗ-ІНТЕРМЕДІУМ: ТРАНСФОРМАЦІЯ АРХЕТИПУ КОЗАКА МАМАЯ В ХУДОЖНІХ БІОГРАФІЯХ МИТЦІВ

ЛЕВИЦЬКА Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5033-4661
  • кандидатка філологічних наук, доцентка,
  • кафедра філології Українського католицького університету;
  • кафедра прикладної лінгвістики Національного університету
  • «Львівська політехніка»,
  • вул. Іл. Свєнціцького, 17, м. Львів, 79011, Україна,
  • Контакти: e-mail: oksana_levytska@ukr.net

Анотація. Легендарний козак Мамай із давніх народних картин та усної народної творчості у сучасній літературі та інших видах мистецтва набув ознак міфологеми як стійкого конструкту. Образ Мамая активно використовується в сучасній культурі особливо останніх десятиліть. Мета статті — дослідити актуалізацію образу козака Мамая в новітній художній біографістиці про митців, виявити звернення до цього образу в корпусі літературних творів та проаналізувати функціональність його в кожному з біографічних текстів. В основі дослідження — біографічні романи та інші охудожнені біографії про Тараса Шевченка, Корнила Устияновича, Антіна Лосенка, Сергія Васильківського, Георгія Нарбута, Катерину Білокур та ін.

У дослідженні застосовано методологію інтермедіальних студій, проаналізовано різні види міжмистецьких зв’язків: цитування народної картини, екфразис, введення Мамая як персонажа чи використання реквізиту із зображенням народної картини.

Архетип Мамая розглянуто у контексті колективної пам’яті, як візуальний код нашої історії та як інтермедіум, що передає глибинні прадавні смисли української історії, є інтермедіальним зв’язком із ранньомодерною історією. Звернено увагу на актуалізацію образу Мамая у літературі другої половини ХХ століття, зокрема в белетристиці про художників. Проаналізовано, у який спосіб художні біографії митців звертаються до архетипу Мамая, простежено функціональність образу козака Мамая в сучасних сценічних адаптаціях.

Ключові слова: козак Мамай, архетип, міфологема, фольклорний образ, інтермедіальність, українська літера-тура, усна словесність, компаративістика, живопис, беле-тризовані біографії.

Список використаних джерел

  • 1. Марченко Т. Козаки­Мамаї. Київ; Опішне: Націо­нальний музей­заповідник українського гончарства в Опішному, 1991. 80 с.
  • 2. Шкандрій М. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби. Пер. П. Таращук. Київ: Факт, 2004. 496 с.
  • 3. Щербаківський Д. Козак Мамай: Мистецько-етно-графічні праці. Упоряд., передм., комент. та прим. М. Волкової; за заг. ред. А. Ярещенка. Харків: Факт, 2008. 512 с. : іл.
  • 4. Білецький П. Народні картини Козаки Мамаї. Родовід. 1997. Ч. 2 (16). С. 28—35.
  • 5. Найден О.С. Воїн в українському фольклорі: Семантичні та образні аспекти. Київ: Стилос, 2005. 260 с.: іл.
  • 6. Ільченко О. Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця: химерний роман з народних уст. Пісні та вірші М. Рильський; іл. В. Кравченко. Київ: Радянський письменник, 1958. 587 с.
  • 7. Шевченківська енциклопедія: Образотворча спадщина. Заг. ред. О. Бороня, ред. кол.: М. Жулинський (гол.), М. Бондар. Київ: НАН України; Ліра-К, 2023. 676 с.: іл.
  • 8. Шевченко Т. Повісті. Пер. з рос. М. Чумарна. Львів: Апріорі, 2015. 320 с.: іл.
  • 9. Єнджеєвич Є. Українські ночі, або Родовід генія: роман­есе. Пер. В. Іванисенка. Львів: Атлас, 1997. 444 с.
  • 10. Федорук О. Корнило Устиянович: повість: для серед. та старш. шк. віку. Худож. І. Литвин. Київ: Веселка, 1992. 189 с.: іл. (Світоч).
  • 11. Косач Ю. Лосенко, вольний мистець (Розділ з роману). Нація в поході. Берлін, 1939. № 14/15. С. 13—16.
  • 12. Косач Ю. Запрошення на Цитеру. Заграва. Авґсбурґ, 1946. Ч. 1. С. 11—32.
  • 13. Безхутрий М. Сергій Васильківський: альбом. Київ: Мистецтво, 1987. 163 с.
  • 14. Яворівський В. Автопортрет з уяви: роман про трагічну та дивовижну долю Катерини Білокур. Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2018. 296 с.
  • 15. Лебедєва К. 22. Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві. Харків; Київ: Видавець О. Савчук, 2020. 258 с.
  • 16. Нарбут: Студії. Спогади. Листи. Реконструкція знищеного 1933 року «Нарбутівського Збірника». Упоряд. С. Білокінь. Київ: Родовід, 2020. 408 с.
  • 17. Мудрак М. Образний світ Георгія Нарбута і творення українського бренду. Київ: Родовід, 2021. 160 с.
  • 18. Каляндрук Т. Дітям про козаків. Львів: Апріорі, 2016. 60 с.: іл.
  • 19. Вздульська В. Алла Горська — донька жар­птиці. Київ: СторіЯ, 2023. 20 с.
  • 20. Алла Горська. Alla Horska: артмонографія. Упоряд. А. Яцковська. Київ: Родовід; Артфундація «Дукат», 2024. 376 с.: іл.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »