Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2026. № 2 (188)

Народознавчі зошити. 2026. № 2 (188). С. 436—449

УДК 738.3: 745] (477.8-89)

DOI https://doi.org/10.15407/

  • Received: 24.02.2026
  • Accepted: 10.03.2026
  • Published: ??.??.2026

ГОНЧАРСТВО БЕРЕЖАН: ВЕРИФІКАЦІЯ ІМЕН МАЙСТРІВ

ІВАШКІВ Галина

  • ORCID ID: htps://orcid.org/0000-0003-2359-6735
  • докторка мистецтвознавства, провідна наукова
  • співробітниця, Інститут народознавства
  • НАН України, відділ народного мистецтва,
  • відділ Музею етнографії та художнього промислу,
  • проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: halynaivashkiv@ukr.net

Анотація. Метою статті є висвітлення діяльності бережанського гончарного осередку з акцентом на питанні верифікації імен місцевих майстрів. Дослідження проведено на основі ретельного опрацювання метричних книг церков і костелів про народження, шлюб і смерть мешканців Бережан, Адамівки та Раю у Тернопільському обласному державному архіві, а також подібних документів у Центральному державному історичному архіві України у Львові. Зазначимо, що метричні книги з цими даними заведено лише з 1765 року. Зафіксовано кілька імен гончарів, які працювали у ХVІІІ і на початку ХХ ст., значно більшим є список майстрів ХІХ століття.

Об’єкт дослідження — архівні метричні книги мешканців Бережан та їхніх околиць, предмет дослідження — верифікація імен гончарів Бережан ХVІІІ — першої половини ХХ століття. Методологічною основою є принципи історизму та зіставлення.

Вивчаючи розвиток гончарства у Бережанах, важливо брати до уваги й інші ремесла у цьому місті та його околицях. Вже у 1570 р. у Бережанах було 20 ремісників, серед яких згадувалися цеглярі. Згодом ремісники різних професій об’єдналися у цехи, а свої вироби продавали переважно на місцевих ярмарках. Між ремісниками було найбільше кушнірів, шевців, бондарів і ткачів, менше гончарів і гарбарів. Хоча з гончарним ремеслом були пов’язані передусім передмістя — Адамівка і Рай, проте кераміку називали тільки бережанською.

Ключові слова: Бережани, гончарство, гончарний цех, імена майстрів, верифікація.

Список використаних джерел

  • 1. Тернопільський обласний державний архів (ТОДА). Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 1.
  • 2. ТОДА. Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 2.
  • 3. ТОДА. Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 194.
  • 4. ТОДА. Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 245.
  • 5. ТОДА. Ф. 487. Оп. 1. Од. зб. 1.
  • 6. ТОДА. Ф. 487. Оп. 1. Од. зб. 655.
  • 7. ТОДА. Ф. Р-3572. Оп. 2. Од. зб. 44.
  • 8. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУ, м. Львів). Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 189.
  • 9. ЦДІАУ, м. Львів. Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 190.
  • 10. ЦДІАУ, м. Львів. Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 193.
  • 11. ЦДІАУ, м. Львів. Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 195.
  • 12. Brzeżany. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego і innych krajow słowiańskich. T. I. Warszawa, 1880.
  • 13. Przypkowski T. Środowisko artystycznorzeżbiarskie w Brzezanach w pierwszej połowie ХVІІ wieku. Ziemia. 1936. № 12.
  • 14. «Східний Вавель» у Бережанах. URL: ukrinform.ua
  • 15. Rudominówna-Dusiatska E. Brzeżany. Ziemia. Warszawa. 29 marca 1913. Rok V. № 13.
  • 16. Targi wschodnie. Lwów, 1934.
  • 17. Логвин Г.Н. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки. Київ, 1968.
  • 18. Бемко В. Бережани — Бережанщина. Історико-гео­графічний нарис. Бережанщина в давніх роках. Бережанщина в спогадах емігрантів. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво «Тернопіль», 1993.
  • 19. Macisztwski M. Brzeżany w czasach Rzeczypospolitej Polskiej. Brody, 1911.
  • 20. Тихий Б. Церква св. Миколая на Адамівці. Пам’ятки України. Спецвипуск № 2 (191). Бережани місто біля Раю. 2013, липень.
  • 21. Czernecki J. Brzeżany. Pamiątki i wspomnenia. Lwów, 1905.
  • 22. Баран О. Село Рай. Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник. Т. 1. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1970.
  • 23. Krajowa Rolniczo-Przemyslowa wystawa we Lwowie. Lwów, 1877.
  • 24. Przewodnik informacyjny po Wystawie Etnograficznej. Tarnopol Drukiem Józefa Pawіowskiego, 1887.
  • 25. Василь Шостопалець і кераміка Сокаля. Альбом. Автор вст. ст. та упорядник Г. Івашків. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2007.
  • 26. Haliczer J. Bereżany. Szkic topologiczny. Ziemia. 1 styczeń. Ilustrowany miesiкcznik Krajoznawczy. Warszawa, 1936.
  • 27. Ziemia. 1 styczeń. Ilustrowany miesięcznik Krajoznawczy. Warszawa, 1936.
  • 28. Бережани та околиці на давніх поштівках і світлинах кінця ХІХ — середини ХХ століття. Альбом. Упор. А. Захарків-Олійник. Київ; Львів; Бережани, 2024.
  • 29. Гирман В., Козача С. Гончарні осередки Тернопільщини. Українське гончарство. Національний культуро­ло­гічний щорічник. Кн. 2. За рік 1995. Опішне: Українське народознавство, 1996.
Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »