Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2026. № 2 (188)

Народознавчі зошити. 2026. № 2 (188). С. 436—449

УДК 738.3: 745] (477.8-89)

DOI https://doi.org/10.15407/10.15407/nz2026.02.436

  • Received: 24.02.2026
  • Accepted: 10.03.2026
  • Published: 27.04.2026

ГОНЧАРСТВО БЕРЕЖАН: ВЕРИФІКАЦІЯ ІМЕН МАЙСТРІВ

ІВАШКІВ Галина

  • ORCID ID: htps://orcid.org/0000-0003-2359-6735
  • докторка мистецтвознавства, провідна наукова
  • співробітниця, Інститут народознавства
  • НАН України, відділ народного мистецтва,
  • відділ Музею етнографії та художнього промислу,
  • проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: halynaivashkiv@ukr.net

Анотація. Метою статті є висвітлення діяльності бережанського гончарного осередку з акцентом на питанні верифікації імен місцевих майстрів. Дослідження проведено на основі ретельного опрацювання метричних книг церков і костелів про народження, шлюб і смерть мешканців Бережан, Адамівки та Раю у Тернопільському обласному державному архіві, а також подібних документів у Центральному державному історичному архіві України у Львові. Зазначимо, що метричні книги з цими даними заведено лише з 1765 року. Зафіксовано кілька імен гончарів, які працювали у ХVІІІ і на початку ХХ ст., значно більшим є список майстрів ХІХ століття.

Об’єкт дослідження — архівні метричні книги мешканців Бережан та їхніх околиць, предмет дослідження — верифікація імен гончарів Бережан ХVІІІ — першої половини ХХ століття. Методологічною основою є принципи історизму та зіставлення.

Вивчаючи розвиток гончарства у Бережанах, важливо брати до уваги й інші ремесла у цьому місті та його околицях. Вже у 1570 р. у Бережанах було 20 ремісників, серед яких згадувалися цеглярі. Згодом ремісники різних професій об’єдналися у цехи, а свої вироби продавали переважно на місцевих ярмарках. Між ремісниками було найбільше кушнірів, шевців, бондарів і ткачів, менше гончарів і гарбарів. Хоча з гончарним ремеслом були пов’язані передусім передмістя — Адамівка і Рай, проте кераміку називали тільки бережанською.

Ключові слова: Бережани, гончарство, гончарний цех, імена майстрів, верифікація.

Список використаних джерел

  • 1. Тернопільський обласний державний архів (ТОДА). Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 1.
  • 2. ТОДА. Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 2.
  • 3. ТОДА. Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 194.
  • 4. ТОДА. Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 245.
  • 5. ТОДА. Ф. 487. Оп. 1. Од. зб. 1.
  • 6. ТОДА. Ф. 487. Оп. 1. Од. зб. 655.
  • 7. ТОДА. Ф. Р-3572. Оп. 2. Од. зб. 44.
  • 8. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУ, м. Львів). Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 189.
  • 9. ЦДІАУ, м. Львів. Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 190.
  • 10. ЦДІАУ, м. Львів. Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 193.
  • 11. ЦДІАУ, м. Львів. Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 195.
  • 12. Brzeżany. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego і innych krajow słowiańskich. T. I. Warszawa, 1880.
  • 13. Przypkowski T. Środowisko artystycznorzeżbiarskie w Brzezanach w pierwszej połowie ХVІІ wieku. Ziemia. 1936. № 12.
  • 14. «Східний Вавель» у Бережанах. URL: ukrinform.ua
  • 15. Rudominówna-Dusiatska E. Brzeżany. Ziemia. Warszawa. 29 marca 1913. Rok V. № 13.
  • 16. Targi wschodnie. Lwów, 1934.
  • 17. Логвин Г.Н. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки. Київ, 1968.
  • 18. Бемко В. Бережани — Бережанщина. Історико-гео­графічний нарис. Бережанщина в давніх роках. Бережанщина в спогадах емігрантів. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво «Тернопіль», 1993.
  • 19. Macisztwski M. Brzeżany w czasach Rzeczypospolitej Polskiej. Brody, 1911.
  • 20. Тихий Б. Церква св. Миколая на Адамівці. Пам’ятки України. Спецвипуск № 2 (191). Бережани місто біля Раю. 2013, липень.
  • 21. Czernecki J. Brzeżany. Pamiątki i wspomnenia. Lwów, 1905.
  • 22. Баран О. Село Рай. Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник. Т. 1. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1970.
  • 23. Krajowa Rolniczo-Przemyslowa wystawa we Lwowie. Lwów, 1877.
  • 24. Przewodnik informacyjny po Wystawie Etnograficznej. Tarnopol Drukiem Józefa Pawіowskiego, 1887.
  • 25. Василь Шостопалець і кераміка Сокаля. Альбом. Автор вст. ст. та упорядник Г. Івашків. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2007.
  • 26. Haliczer J. Bereżany. Szkic topologiczny. Ziemia. 1 styczeń. Ilustrowany miesiкcznik Krajoznawczy. Warszawa, 1936.
  • 27. Ziemia. 1 styczeń. Ilustrowany miesięcznik Krajoznawczy. Warszawa, 1936.
  • 28. Бережани та околиці на давніх поштівках і світлинах кінця ХІХ — середини ХХ століття. Альбом. Упор. А. Захарків-Олійник. Київ; Львів; Бережани, 2024.
  • 29. Гирман В., Козача С. Гончарні осередки Тернопільщини. Українське гончарство. Національний культуро­ло­гічний щорічник. Кн. 2. За рік 1995. Опішне: Українське народознавство, 1996.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »