« 2026. № 2 (188)

Народознавчі зошити. 2026. № 2 (188). С. 436—449

УДК 738.3: 745] (477.8-89)

DOI https://doi.org/10.15407/10.15407/nz2026.02.436

  • Received: 24.02.2026
  • Accepted: 10.03.2026
  • Published: 27.04.2026

ГОНЧАРСТВО БЕРЕЖАН: ВЕРИФІКАЦІЯ ІМЕН МАЙСТРІВ

ІВАШКІВ Галина

  • ORCID ID: htps://orcid.org/0000-0003-2359-6735
  • докторка мистецтвознавства, провідна наукова
  • співробітниця, Інститут народознавства
  • НАН України, відділ народного мистецтва,
  • відділ Музею етнографії та художнього промислу,
  • проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: halynaivashkiv@ukr.net

Анотація. Метою статті є висвітлення діяльності бережанського гончарного осередку з акцентом на питанні верифікації імен місцевих майстрів. Дослідження проведено на основі ретельного опрацювання метричних книг церков і костелів про народження, шлюб і смерть мешканців Бережан, Адамівки та Раю у Тернопільському обласному державному архіві, а також подібних документів у Центральному державному історичному архіві України у Львові. Зазначимо, що метричні книги з цими даними заведено лише з 1765 року. Зафіксовано кілька імен гончарів, які працювали у ХVІІІ і на початку ХХ ст., значно більшим є список майстрів ХІХ століття.

Об’єкт дослідження — архівні метричні книги мешканців Бережан та їхніх околиць, предмет дослідження — верифікація імен гончарів Бережан ХVІІІ — першої половини ХХ століття. Методологічною основою є принципи історизму та зіставлення.

Вивчаючи розвиток гончарства у Бережанах, важливо брати до уваги й інші ремесла у цьому місті та його околицях. Вже у 1570 р. у Бережанах було 20 ремісників, серед яких згадувалися цеглярі. Згодом ремісники різних професій об’єдналися у цехи, а свої вироби продавали переважно на місцевих ярмарках. Між ремісниками було найбільше кушнірів, шевців, бондарів і ткачів, менше гончарів і гарбарів. Хоча з гончарним ремеслом були пов’язані передусім передмістя — Адамівка і Рай, проте кераміку називали тільки бережанською.

Ключові слова: Бережани, гончарство, гончарний цех, імена майстрів, верифікація.

Список використаних джерел

  • 1. Тернопільський обласний державний архів (ТОДА). Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 1.
  • 2. ТОДА. Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 2.
  • 3. ТОДА. Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 194.
  • 4. ТОДА. Ф. 485. Оп. 1. Од. зб. 245.
  • 5. ТОДА. Ф. 487. Оп. 1. Од. зб. 1.
  • 6. ТОДА. Ф. 487. Оп. 1. Од. зб. 655.
  • 7. ТОДА. Ф. Р-3572. Оп. 2. Од. зб. 44.
  • 8. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУ, м. Львів). Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 189.
  • 9. ЦДІАУ, м. Львів. Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 190.
  • 10. ЦДІАУ, м. Львів. Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 193.
  • 11. ЦДІАУ, м. Львів. Ф. 201. Оп. 4 а. Од. зб. 195.
  • 12. Brzeżany. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego і innych krajow słowiańskich. T. I. Warszawa, 1880.
  • 13. Przypkowski T. Środowisko artystycznorzeżbiarskie w Brzezanach w pierwszej połowie ХVІІ wieku. Ziemia. 1936. № 12.
  • 14. «Східний Вавель» у Бережанах. URL: ukrinform.ua
  • 15. Rudominówna-Dusiatska E. Brzeżany. Ziemia. Warszawa. 29 marca 1913. Rok V. № 13.
  • 16. Targi wschodnie. Lwów, 1934.
  • 17. Логвин Г.Н. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки. Київ, 1968.
  • 18. Бемко В. Бережани — Бережанщина. Історико-гео­графічний нарис. Бережанщина в давніх роках. Бережанщина в спогадах емігрантів. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво «Тернопіль», 1993.
  • 19. Macisztwski M. Brzeżany w czasach Rzeczypospolitej Polskiej. Brody, 1911.
  • 20. Тихий Б. Церква св. Миколая на Адамівці. Пам’ятки України. Спецвипуск № 2 (191). Бережани місто біля Раю. 2013, липень.
  • 21. Czernecki J. Brzeżany. Pamiątki i wspomnenia. Lwów, 1905.
  • 22. Баран О. Село Рай. Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник. Т. 1. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1970.
  • 23. Krajowa Rolniczo-Przemyslowa wystawa we Lwowie. Lwów, 1877.
  • 24. Przewodnik informacyjny po Wystawie Etnograficznej. Tarnopol Drukiem Józefa Pawіowskiego, 1887.
  • 25. Василь Шостопалець і кераміка Сокаля. Альбом. Автор вст. ст. та упорядник Г. Івашків. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2007.
  • 26. Haliczer J. Bereżany. Szkic topologiczny. Ziemia. 1 styczeń. Ilustrowany miesiкcznik Krajoznawczy. Warszawa, 1936.
  • 27. Ziemia. 1 styczeń. Ilustrowany miesięcznik Krajoznawczy. Warszawa, 1936.
  • 28. Бережани та околиці на давніх поштівках і світлинах кінця ХІХ — середини ХХ століття. Альбом. Упор. А. Захарків-Олійник. Київ; Львів; Бережани, 2024.
  • 29. Гирман В., Козача С. Гончарні осередки Тернопільщини. Українське гончарство. Національний культуро­ло­гічний щорічник. Кн. 2. За рік 1995. Опішне: Українське народознавство, 1996.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »