« 2026. № 3 (189)

Народознавчі зошити. 2026. № 3 (189). С. 645—654

УДК 394.26=398.332.41(27-36)+(477.4)/7.032

DOI https://doi.org/10.15407/

СВ. ВАРВАРА У ДАВНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ КРІЗЬ ПРИЗМУ КАЛЕНДАРЯ ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО ПЕРІОДУ

КУЛІШ Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9625-0690
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • старша наукова співробітниця,
  • Черкаський обласний краєзнавчий музей,
  • вул. Слави, 1, 18000, м. Черкаси, Україна,
  • Контакти:  e-mail: kulish_oxana_andre@ukr.net

Анотація. Мета статті — подати етимологію образу св. Варвари стосовно даних української етнографії (друга половина ХІХ  — початок ХХІ ст.) та археологічних артефактів (культури Трипілля-Кукутені) у контексті причинно-наслідкових зв’язків цього образу в обрядовій системі староукраїнської культури. Висловлено гіпотезу про невідповідність у розташуванні дня св. Варвари в календарі, при цьому підкреслено традиційну тяглість її образу в фольклорі (приказках) і народній іконі Середнього Подніпров’я (Черкащини). Актуальність дослідження зумовлена збереженням рідкісних автентичних уявлень та обрядів стосовно дня св. Варвари у народному календарі передріздвяного періоду та екстраполяцією їх із джерел староукраїнської культури на сучасне гносеологічне поле.

Об’єкт дослідження — народні повір’я і приказки ук­ра­їнців, пов’язані з календарним святом Варвари, предмет  — давньоукраїнська обрядова культура передріздвяного періоду.

Новизна дослідження становить новий погляд на датування свята Варвари і його ідейного змісту, згідно з фольклорно-етнографічними, археологічними і мистецькими джерелами.

Методи дослідження: аналітичний, етнографічний, історично-культурологічний, компаративізму, синтезу, іконографічний та іконологічний.

Ключові слова: Св. Варвара, календар, зимове сонцестояння, Різдво, чаша, обряд, приказка, українська культура.

Список використаних джерел

  • 1. Сосенко К. Культурно-історична постать старо­укра­їнських свят Різдва і Щедрого Вечера. Львів: Накладом автора, 1928. 349 с.
  • 2. Мисник В. Народні традиції та звичаї Симоненкового краю —Полтавщини та Черкащини. Черкаси: Вертикаль, 2025. 200 с.: іл.
  • 3. Скуратівський В. Місяцелик: Український народний календар. Київ: Мистецтво, 1992. 208 с.: іл.
  • 4. Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. Донецьк: ДонНУ, 2012. Т. 1 А—Й. 402 c.
  • 5. Лучек О. Відтепер кожен день — на хвилину ближче до весни. URL: https://bukmedia.com.ua/ukr/ar­tic­les/1766404148-vidteper-kozhen-den—na-hvilinu-blizhche-do-vesni (дата звернення 22.03.2026).
  • 6. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. Т. І. (Зима-Весна). 308 с.
  • 7. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: у 5 т. Вінніпеґ; Торонто: Український Національний Видавничий Комітет, 1964. Т. 1: Зимовий цикл. 154 с.
  • 8. Сапанюк Михайло, священник. Історія свята Різдва Христового. URL: https://rivne-cerkva.rv.ua/news/ 3092-istoriia-sviata-rizdva-khrystovoho.html?fbclid=IwAR3w7zUYCPKChTJqM2Qq2gPr2RxfFbeO95qpxfr3mHY19sQWcfGJwM9LLkE (дата звернення 30.03. 2026).
  • 9. Чебанюк О.Ю. Трансформації календарної обрядовості під впливом християнства. Енциклопедія історії України. Голова редколегії В.А. Смолій. Київ: Наукова думка, 2018. Том «Україна — Українці». Кн. 1. С. 303—304.
  • 10. Lunar vs. Solar Calendars. Cultural Astronomy. URL: https://nightskytourist.com/lunar-vs-solar-calendars/ (дата звернення 01.04.2026).
  • 11. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. Москва: Наука, 1994. 610 с.
  • 12. Рафальський О.О. (керівник авторського колективу), Калакура Я.С., Коцур В.П., Юрій М.Ф. Антропологічний код української культури і цивілізації: у двох книгах). Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2020. Книга 1. 432 с.
  • 13. Петрашенко В.О. Літописні поляни: міф чи реальність. Археологія. 1998. № 2. С. 53—62.
  • 14. Рудь М. Полабські слов’яни і німці наприкінці Х ст.. Етнічна історія народів Європи. Київ: КНУ ім. Тараса Шевченка. 2003. Вип. 15. С. 67—71.
  • 15. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольк­лору. Луцьк: Волинська книга, 2007. 324 с.
  • 16. Боровський Я.Є. Світогляд давніх киян. Київ: Наукова думка, 1992. 176 с.: іл.
  • 17. Кримський Агатангел. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектичного: Відтворення авторського макету 1930 р. Автор передмови А.Ю. Чабан. Черкаси: Вертикаль, 2009. 438 с.: іл.
  • 18. Бурдо Н. Сакральний світ Трипільської цивілізації. Енци­клопедія Трипільської цивілізації. Голов. ред. М. Відейко. Київ: Укрполіграфмедіа, 2004. Т. 1. С. 344—419.
  • 19. Дергачов В. Бринзенський (Жванецький) тип (група). Енциклопедія Трипільської цивілізації. Голов. ред. М. Відейко. Київ: Укрполіграфмедіа, 2004. Т. 2. С. 68—70.
  • 20. Журавльов О. Тваринництво та мисливство у трипіль­ських племен на території України. Енцикло­педія Три­пільської цивілізації. Голов. ред. М. Відейко. Київ: Укрполіграфмедіа, 2004. Т. 1. С. 151—182.
  • 21. Бокієвський В.Ф. Історія хрещення Київської Русі. Київ: Видавництво Кондор, 2013. 64 с.: іл.
  • 22. Поперечна Л.А. Календар. Українська бібліотечна енциклопедія. URL: https://ube.nlu.org.ua/article/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80 (дата звернення 12.04. 2026).
  • 23. Тріска Оксана. Витоки української хатньої ікони: патрональний принцип святості. Народознавчі зошити. 2018. № 5 (143). С. 1279—1289.
  • 24. Сорока М. Українська твердиня віри і незламності. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/4069­167-uk­rainska-tverdina-viri-i-nezlamnosti.html (дата звер­нення 15.04.2026).
  • 25. Козінчук В.Р. Трансформація іконописної традиції в українському культурному  просторі: дис. доктора мистецтвознавства: 26.00.01 — теорія та історія культури. Київ, 2024. 495 с.
  • 26. Музей Івана Гончара (Національний центр народної культури). Колекція українських народних ікон Івана Гончара «Небо на землі». Фонд, інвентарний № Ж-339. Ікона тридільна «Св. Миколай, Трійця Новозавітна, Св. Варвара». (Опис Н.І. Тимошенко, від 12.10 2002 р.).
  • 27. Загнітко Анатолій. Словник сучасної лінгвістики: по­няття і терміни. Донецьк: ДонНУ, 2012. Т. 3 П—С. 426 c.
Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »