« 2019. № 5 (149)

Народознавчі зошити. 2019. № 5 (149). С.  1286—1290

УДК 811.161.2’243:37.02

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.05.1286

ЕМПАТІЯ В ЛІНГВОДИДАКТИЧНОМУ АСПЕКТІ

ТРУМКО Оксана

ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-3816-6164

кандидатка філологічних наук,

наукова співробітниця Міжнародного інституту

освіти, культури та зв’язків з діаспорою,

Національний університет «Львівська політехніка»

вул. Степана Бандери, 32А, 79013, м. Львів, Україна

e-mail: oksana_trumko@ukr.net

Анотація. У статті лінгвістичну категорію «емпатія» висвітлено в лінгводидактичному аспекті. Розглянуто основні засоби актуалізації вибачення, втішання, компліменту і співчуття, які вивчають іншомовці на рівні володіння українською мовою В2. Тому мета цієї статті — з’ясувати особливості реалізації емпатії для вивчення цієї категорії в іншомовній аудиторії на рівні В2. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: 1) з’ясувати набір комунікативних інтенцій вираження емпатії, які вивчають іншомовці на рівні володіння українською мовою як іноземною В2; 2) розкрити зміст виокремлених комунікативних інтенцій та 3) виявити лексико-граматичні маркери емпатії в українській мові.

Актуальність дослідження обумовлена недостатнім висвітленням проблеми викладання особливостей актуалізації різноманітних комунікативних інтенцій іншомовцям. Для досягнення поставленої мети використано описовий, порівняльний, лексико-семантичний методи, а також контекстуальний аналіз. Наукова новизна полягає в тому, що вперше проаналізовано засоби вираження емпатії в українській мові для подальшого їх вивчення в іншомовній аудиторії. Отримані результати дозволять іншомовцеві, вивчаючи українську мову як іноземну, засвоїти особливості реалізації емпатії в комунікації та сприятиме формуванню комунікативної компетентності, забезпечуючи адекватну мовну і поведінкову реакцію.

Ключові слова: методика викладання української мови як іноземної, емпатія, вибачення, втішання, комплімент, співчуття, комунікативна інтенція, мовні засоби.

Надійшла 10.10.2019

Список використаних джерел

1. Швець Г. Мовленнєвий жанр жарту в лінгводидактичному аспекті. Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки: наукові дослідження, досвід, пошуки. 2016. Вип. 28. С. 144—153.
2. Райхштейн А. Сопоставительный анализ немецкой и русской фразеологии. Москва: Просвещение, 1988.
3. Schwartz W. From Passivity to Competence: A Concep­tualization of Knowledge, Skill, Tolerance, and Empathy. Psychiatry. 2002. Vol. 65 (4). P. 338—345.
4. Кузнецова А. Иллокутивные типы вербальной эмпатии: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19. Уфа, 2010. 25 с.
5. Таценко Н. Емпатія як категорія лінгвістичної прагматики. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2015. № 2. С. 282—288.
6. Таценко Н. Категорія емпатії крізь призму лінгвістичної емотіології. Філологічні трактати. 2015. Т. 7. № 1. С. 50—60.
7. Виговська Л. Емпатійність як механізм реалізації су­б’єкт-суб’єктної педагогічної парадигми. Психологія. Київ: НПУ, 1999. Вип. 4 (7). С. 61—66.
8. Reik T. Listening with the third ear: The inner experience of the psychoanalyst. New York: Grove, 1983. 534 р.
9. Балли Ш. Французская стилистика. Москва: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
10. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: Термінологічна енциклопедія. Полтава: Дозвілля-К, 2006. 716 с.
11. Туранский И. Семантическая категория интенсивности в английском языке. Москва: Высшая школа, 1990. 172 с.
12. Шаховский В. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка. Москва: ЛКИ, 2008. 208 с.
13. Адамчук Т. Тематизация эмоций в тексте (на материале современного английского языка): дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Саранск, 1996. 189 с.
14. Ортони А. Когнитивная структура эмоций. Язык и интеллект. Москва: Прогресс, 1995. С. 314—384.
15. Дедухно А. Комунікативно-прагматичні та структурно-семантичні характеристики перформативного акту вибачення. Наукові записки (Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського). Серія: Філологія (мовознавство). 2011. Вип. 14—15. С. 130—134.
16. Юрчишин Т. Висловлення узагальненого змісту як експресиви. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. 2015. Вип. 53. С. 277—279.
17. Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістичної генології. Ки­їв: Академія, 2006. 248 с.
18. Шабат-Савка С. Функційно-змістовий діапазон і засоби вербалізації інтенцій сугестивного спонукання. Вісник Ки­ївського національного лінгвістичного уні­вер­си­тету. Серія: Філологія. 2015. Т. 8. № 2. С. 203—210.
19. Трофимова Н. Речевой акт комплимента: прагматический анализ. Неэкономический Post Scriptum, 2008. C. 80—88.
20. Кузенна Н. Мовний акт «комплімент» у сучасній комунікації. Наукові записки (Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка). Серія: Філологічні науки. 2010. Вип. 89 (2). С. 21—26.
21. Козяревич Л. Вербальні й невербальні засоби емпатизації діалогічного дискурсу (на матеріалі англомовної прози XX століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04. Київ, 2006. 18 с.
22. Озарко І. Лексико-граматична вербалізація жалю в су­часній українській мові. Актуальні проблеми сло­в’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. 2009. Вип. XXI. С. 620—626.

читати публікацію»