« 2020. № 1 (151)

Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 15—20

УДК 2-135: 2-144.4: 39: 7.016.4

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.015

АНТРОПОМОРФНІ ЗНАКИ / ОБРАЗИНАРОДНОЇ ОРНАМЕНТИКИ: ЯЗИЧНИЦЬКІ РЕЛІКТИ, ФОЛЬКЛОРНІ СИМВОЛИ, МІФОЛОГЕМИ ФЕЙКЛОРУ

СЕЛІВАЧОВ Михайло

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9199-0270

доктор мистецтвознавства, професор,

завідувач кафедри дизайну і технологій Київського

Національного університету культури і мистецтв,

вул. Євгена Коновальця, 36, 01133, Київ, Україна,

Контакти: e-mail: mik_sel@ukr.net

Анотація. Актуальність теми полягає в тому, що антропоморфні мотиви в українській орнаментації відносно рідкісні, досить часто пов’язані з фіто- та зооморфними деталями. Словник елементів і мотивів української орнаментики, складений автором за їх народними назвами, налічує близько 1500 гнізд. Більшість належить до «скевоморфних» мотивів, пов’язаних з рукотворними реаліями — понад 200 гнізд. Майже така ж кількість припадає на частку рослинних зразків, і ще половина — зооморфні мотиви (близько 100). Кількість антропоморфних образів, навіть разом із суміжними міфологічно-фольклорними, трохи більшa 60. Вони трапляються в усіх видах мистецтва, насамперед у писанках і вишивці.

Предмет і мета статті — скласти типологію подібних візерунків, застосовуючи метод зіставлення графічних варіантів з їхніми народними номінаціями. Автор обгрунтував виділення вісьмох основних типів із проміжними варіантами. Більшість антропоморфних мотивів мають явно жіночі риси. Зв’язок із зображенням Великої неолітичної богині не викликає сумніву. Зроблено висновок, що антропоморфні мотиви наповнені багатошаровим полісемантичним смислом: захист від злих сил, магічне стимулювання родючості, відродження тощо.

Ключові слова: антропоморфність, народний орнамент, образ, символ, знак, міфологема, Україна, берегиня, фольклор, фейклор.

Надійшла 3.01.2020

Список використаних джерел

  1. Селівачов Михайло. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). Передмова академіка М. Поповича. Третє видання, доповнене та виправлене. Київ: Ант; Фенікс, 2013. 416 с.
  2. Коновалова О.В. Антропоморфні мотиви української народної орнаментики ХІХ—ХХ століть (іко­но­графія, символічний контекст, художні особливості). Автореф. … канд. мистецтвознавства. Іва­но-Франківськ, 2010. 20 с.
  3. Кара-Васильєва Т.В. Полтавська народна вишивка. Київ: Наукова думка, 1983. С. 191—208.
  4. Біняшевський Ераст. Українські писанки: Альбом. Київ: Мистецтво, 1968. 96 с.
  5. Онищук Одарка. Символіка української писанки. Видано автором. Торонто, 1985. 107 с.
  6. Литвинова П.Я. Южно-русский народный орнамент: Вып. 1. Черниговская губ. Глуховской уезд. Узоры вышиванья, тканья и рисованья. Киев: Типография М.П. Фрица на Б. Владимирской ул., возле пам. св. Ирины соб. дом, 1878. 13 с. 20 листов табл.
  7. Кулжинский С.К. Описание коллекции народных писанок. Вып. І. С альбомом из 33 хромолито­гра­фированных и 2 черных таблиц, всего 2219 рис. (Лу­бенский Музей Е.Н. Скаржинской. Этнографический отдел). Москва: Т-во Скоропечатни А.А. Левенсон, 1899. 176 с.
  8. Ласійчук Василь. Письмові повідомлення про номіновані мотиви орнаментики Карпатських писанок, 1986 р.
  9. Щербаківський Вадим. Основні елементи орнаментації українських писанок та їхнє походження. Студія. Прага: видання Українського історико-філол. товариства в Празі, 1925. 24 с.
  10. Gimbutas Marija. Ancient Symbolism in Lithuanian Folk Art. Philadelphia American Folklore Society, 1958. 148 р.
  11. Gimbutas Marija. The Gods and Goddesses of old Europe 7000—3500 B.С. Myths, Legends and Cult Images. London, 1973.
  12. Gimbutas Marija. The Language of the Goddess: Une­arthing the Hidden Symbols of Western Civilisation. San Francisco: HARPER & ROW, 1989. 388 р.
  13. Голан Ариэль. Миф и символ. Москва: Русслит, 1993. 375 с.
  14. Рыбаков Б.А. Древние элементы в русском народном творчестве: (Женское божество и всадники). Советская этнография. 1948. № 1. С. 90—106.
  15. Рыбаков Б.А. Происхождение и семантика ромбического орнамента. Музей народного искусства и художественные промыслы. Вып. V. Москва: Изобразительное искусство, 1972.
  16. Рыбаков Б.А. Семантика Трипольского орна мета. Тезисы докл. 1-го симпозиума по археологии и этнографии Юго-Запада СССР. Кишинев, 1964. С. 11—13.
  17. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. Москва: Наука, 1981. 608 с.
  18. Walker Barbara. The Womans Dictionary of Symbols and Sacred Objects. San Francisco: Harper Collins, 1988. 564 р.
  19. Грінченко Борис. Словарь української мови. Т. 1—4. Київ, 1907—1909.
  20. Василенко В.И. Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии. Харьков, 1902. 80 с.
  21. Волков Ф.К. Отличительные черты южнорусской народной орнаментики. Труды 3-го Археологического съезда в России. Т. 2. Киев, 1878. С. 317—325.
  22. Косачева О.П. Украинский народный орнамент. Вышивки, ткани, писанки. Киев: Тип. С.В. Куль­женко, 1876. 18, VI c. 31 табл.
  23. Кордуба Мирон. Писанки на Галицькій Волині. Матеріали до українсько-руської етнології. Т. 1. Львів, 1899. С. 169—210, [13] табл.
  24. Литвинова П.Я. Русские народные узоры. Вып. 1. Малороссийские узоры Черниговской и Полтавской губ. Киев: Ред. Киев. Изд. народ. календаря, 1877. (2) с., 17 л. цв. ил.
  25. Литвинова П.Я. Южнорусский народный орнамент. Черниговская губерния (Уезды: Конотопский, Кролевецкий, Новгород-Северский и Стародубский). Вып. 2. С предисл. проф. Е.К. Редина. Харьков: Паровая типогр. и литогр. М. Зильберг и С-вья. Рыбная ул., дом № 30-й, 1902. 19 с. ил. 20 л. табл.
  26. Шухевич Володимир. Гуцульщина. Т. 14. Львів: Накладом НТШ, 1899—1904.
  27. Донченко Віра. Письмові повідомлення про номіновані мотиви орнаментики ткання та вишивки історичної Чернігівщини, в основному за матеріалами Сумського художнього музею. 1986 р.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »