« 2020. № 1 (151)

Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 49—59

УДК 745.52:677.074.54/58(477)”1921/1991″:659.127.6

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.049

УКРАЇНСЬКЕ ПРОМИСЛОВЕ КИЛИМАРСТВОЯК БРЕНД В РАДЯНСЬКІЙ СИСТЕМІ ХУДОЖНІХ ПРОМИСЛІВ

ЯМБОРКО Ольга

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0340-5436

кандидат мистецтвознавства, доцент,

викладач Інституту мистецтв,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника,

кафедра дизайну і теорії мистецтва,

вул. Шевченка, 57, 76000, Івано-Франківськ, Україна,

Контакти: e-mail: kalyna015@gmail.com

Анотація. Українське промислове килимарство у радянський період досягло рівня національного бренда, в якому відобразились самобутня культурна традиція і була вироблена своєрідна модель товарної продукції, створена відповідно до естетичних вимог свого часу. Мета статті — ідентифікувати цю модель. Об’єктом дослідження є промислове килимарство підрадянської України, його чинники і підстави, а предметом — особливості розвитку в умовах радянської планової економіки та формування цього виробництва як національного бренда. Територіальні і хронологічні межі дослідження обумовлені періодом існування і теренами підрадянської України.

У праці використовуються історичний, порівняльний, сти­лістично-типологічний і структурний методи дослідження.

На основі джерел наукової літератури, держстандартів виявлено самобутні риси промислового килимарства підрадянської України — шлях їх формування і розвиток в умовах економіки підприємств. Показано художній діапазон продукції осередків українського килимарства, джерела стилю, зауважено аспекти стандартизації методів виробітку килимів.

Ключові слова: українське промислове килимарство, радянський період, національний бренд.

Надійшла 9.01.2020

Список використаних джерел

  1. Жук А. Український радянський килим. Київ: Наукова думка, 1973. 168 с.
  2. Народні художні промисли УРСР: Довідник. Відп. ред. Р.В. Захарчук-Чугай. Київ: Наукова думка, 1986. 143 с.
  3. Левин Л., Леошкевич И., Саруханов С. Художес­твенные ковры СССР. Москва: Экономика, 1975. 95 с.: ил.
  4. ДСТУ 1982-97 Килими і килимові вироби українські. Загальні технічні умови. Чинний від 1997-06-27. Київ: Держстандарт України, 1997. 16 с.
  5. Парфенчук І. Бренд-орієнтоване управління конкурентоспроможністю підприємств у системі національного господарства: дис. … канд. економ. наук: 08.00.03. Дніпро, 2017. 194 с.
  6. Курбан О. Бренд у системі сучасних соцільних комунікацій. Інформаційне суспільство. 2014. Вип. 19. С. 56—58.
  7. Булгакова О. Бренд-імідж підприємства на споживчому ринку. Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2017. Вип. 13. Ч. 1. С. 31—36.
  8. Ямборко О. Килим у житловому інтер’єрі як елемент радянської культури побуту. Народознавчі зошити. 2018. № 5. С. 1149—1160.
  9. Ковригина В. Деятельность института в области экономики народных художественных промыслов. Народные художественные промыслы: Теория и практика. Москва, 1982. С. 58—68.
  10. Сезева Н. Сюжеты и орнаментальные мотивы тюменского народного ковра. Известия Алтайского гос. ун-та. 2010. № 2. С. 157—161.
  11. Жук А. Регіональні художньо-стильові особливості українського килима. Художні промисли: теорія і практика. Зб. наук. праць. Київ: Наукова думка, 1985. С. 22—35.
  12. Сидоренко Г. Килимарство Полтавщини. Народна творчість та етнографія. 1959. № 1. С. 105—109.
  13. Жук А. Український килим. Образотворче мистецтво. 1979. № 2. С. 19—22.
  14. Лащук Ю. Народне мистецтво українського Полісся. Львів: Каменяр, 1992.
  15. Добрянська О., Запаско Я. Килимарство артілі «Перемога» в с. Глиняни, Львівської області. Матеріали етнографії та художнього промислу. Вип. ІІ. Київ, 1956. С. 21—31.
  16. Цуркан К. Мистецька освіта в галузі текстилю на Львівщині другої половини ХІХ — початку ХХІ ст. (історія, структура, художньо-методичні особливості): дис. на здобуття звання канд. мистецтвознавства: 17.00.06. Додаток Б. Львів, 2019.
  17. Хамула М. Глиняни — місто моїх килимів. Нью-Йорк: Літературно-мовна редакція Леоніда Полтави, 1969. 139 с.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »