« 2020. № 1 (151)

Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 138—146

УДК 738.3.011.26(474.5-21)(06)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.138

МІЖНАРОДНИЙ СИМПОЗІУМ КЕРАМІКИ У м. ЛЄЛЮНАЙ (ЛИТВА): ТРАДИЦІЇ, МИСТЕЦЬКІ ПОШУКИ, ЗДОБУТКИ

МОТИЛЬ Романа

ORCID ID: http://orcid.org / 0000-0001-6936-0328

кандидат мистецтвознавства,

доцент, старший науковий співробітник,

Інститут народознавства НАН України,

відділ народного мистецтва,

проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,

Контакти: e-mail: romana_motyl@ukr.net

Анотація. Висвітлюється досвід проведення Міжнародного симпозіуму традиційної кераміки в містечку Лєлюнай (Литва). Актуальність статті зумовлена вивченням практики проведення цього симпозіуму, важливістю його впливу на збереження, розвиток і популяризацію традицій гончарства у сьогоднішніх реаліях. Розглянуто засади становлення і організації симпозіуму, на конкретних прикладах досліджено специфіку формування, декорування і випалу глиняних виробів. Мета — вивчити досвід проведення Міжнародного симпозіуму кераміки, проаналізувати його вплив на збереження національних традицій і запровадження новацій, на підвищення професійної майстерності та обмін досвідом гончарів з різних країн, а також здійснити мистецтвознавчу оцінку творів, виготовлених під час симпозіуму.

Практичне значення статті полягає в тому, що основні висновки та теоретичні засади можуть бути використані у процесі наступних досліджень, виявлені й залучені до наукового обігу матеріали. Їх систематизація та узагальнення стануть корисними для науковців, які вивчають процеси розвитку сучасного мистецтва. Також напрацьований фактологічний матеріал можна застосовувати при розробленні навчальних курсів з історії українського мистецтва, у практичній роботі організаторів симпозіумів кераміки; при формуванні колекцій сучасного мистецтва музейними працівниками тощо.

Ключові слова: симпозіум, Лєлюнай, гончарство, кераміка, майстри, гончарні вироби, форма, декорування, традиції, мистецькі пошуки.

Надійшла 3.01.2020

Список використаних джерел

  1. Гончар К.Р. Український образотворчий фольклор у сучасному культуротворчому процесі: традиції і новаторство: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мист.: 26.00.01. Київ, 2014. 16 с.
  2. Гудак В. Українська народна і професійна кераміка як невід’ємні складові суспільні чинники відродження духовності. Українська керамологія: Національний щорічник. 2001. За ред. докт. іст. наук О. Пошивайла. Опішне: Українське народознавство, 2001. Кн. 1. С. 162—173.
  3. Зіненко Т.М. Культурологічна модель симпозіумів художньої кераміки в Україні як явища сучасної культури. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2013. Вип. 19 (2). С. 301—306.
  4. Зіненко Т.М. Проблемологічне поле симпозіумів художньої кераміки у системі наукового знання. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство: зб. наук. пр. Харків: ХДАДМ, 2014. № 2. С. 61—65.
  5. Зіненко Т.М. Симпозіуми художньої кераміки України кінця ХХ — початку ХХІ століття як явище сучасної культури: автореф дис канд. мистецтвознавства: 26.00.01. Київ, 2014. 16 с.
  6. Перець О.О. Мистецькі симпозіуми як засіб становлення Полтавської художньої школи. Український керамологічний журнал. 2001. № 1. С. 16—18.
  7. Друга національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (2 липня — 31 жовтня 2010): альбом-каталог. Автор-упорядник Олесь Пошивайло. Опішне: Українське народознавство, 2011. С. 9—57.
  8. Пошивайло О. Слов’янський симпозіум кераміки 2001: ще один центр творення гончарної культури України. Український керамологічний журнал. 2001. № 2. С. 63—98.
  9. Чегусова З. Взаємодія та взаємовплив народної та професійної творчості (на прикладі виставки «Сучасне декоративне мистецтво України в ЮНЕСКО». Париж, травень, 2004). Музеї народного мистецтва та національна культура: Зб. наук. Праць. За ред. докт. мист-ва М. Селівачова. Київ: Златограф, 2006. С. 206—215.
  10. Перший всеукраїнський молодіжний симпозіум гончарного мистецтва «Чигирин-2003»: альбом-ка­та­лог. Авт. вступної статті та упоряд. Євген Шевченко. Київ: Народні джерела, 2004. С. 4—5.
  11. 11. Keramika Utenos Kraљte: album catalog. Utenos krastoturos muziejus, 2010. 301 p.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »