« 2020. № 1 (151)

Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 155—164

УДК 784.9:784.4(477):78.087.68

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.155

ТВОРИ A CAPELLA В РЕПЕРТУАРІ БАНДУРИСТІВ ЯК СУЧАСНЕ ВТІЛЕННЯ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ (на прикладі ансамблю бандуристів «Чарівниці»)

БЕРЕЗУЦЬКА Марина

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5511-2195

доцент, кафедра народних інструментів,

Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки,

вул. Ливарна, 10, 49044, Дніпро, Україна,

Контакти: e-mail: bermarser@ua.fm; bermarser@gmail.com

Анотація. Твори a capella завжди були присутні у репертуарі ансамблів бандуристів з часів зародження академічного бандурного мистецтва до сьогодення. Актуальність статті зумовлена недостатньою кількістю наукових досліджень творів a capella у репертуарі ансамблів бандуристів, які відбивають найбільш глибинні традиції української музики — традиції хорового співу українського народу.

Об’єкт дослідження репертуар Дніпропетровського ансамблю бандуристів «Чарівниці», а предмет — твори a capella у репертуарі ансамблю. Мета — визначити роль та значення творів a capella для бандурного мистецтва. Методологічну основу дослідження складають методи системного музикознавчого аналізу, засновані на принципах всебічності та послідовності.

Висновки всі твори a capella в репертуарі ансамблю бандуристів «Чарівниці» є синтезом традицій українського хорового співу та досягнень академічної музики. Ця важлива частина репертуару є одним з багатьох проявів глибинної суті академічного бандурного виконавства — поєднання найкращих досягнень українського традиційного та сучасного академічного музичного мистецтва.

Ключові слова: ансамбль бандуристів, хоровий репертуар, твори a capella, український хоровий спів.

Надійшла 4.01.2020

Список використаних джерел

  1. Чабаненко Н. Бандурний репертуар як чинник розвитку концертного виконавства. Мистецтвознавчі записки. 2018. № 33. С. 522—528.
  2. Морозевич Н.В. Бандурне мистецтво як культурне надбання сучасності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.03 «Музичне мистецтво». Одеса: ОДМА ім. А.В. Не­жданової. 2003. 16 с.
  3. Вишневська С. Особливості традиційних форм хорового виконавства та їх вплив на бандурне мистецтво. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Ми­стецтвознавство. 2014. № 1. С. 150—157.
  4. Дутчак В. Основні тенденції в сучасному бандурному виконавстві України та Української діаспори. Актуальні проблеми народно-інструментального виконавства в Україні: історія і сучасність. 2017. С. 5—13.
  5. Кошиць О. Про Українську Пісню та Музику. Нью-Йорк: Наша Батьківщина, 1970. 50с.
  6. ГрінченкоМ. Історія української музики. Київ: Спіл­ка, 1922. 278 с.
  7. Фільц Б. Багатогранність творчої діяльності Галини Менкуш. До 60-річчя від дня народження бандуристки. Народна творчість та етнографія. 2006. № 3. С. 112—117.
  8. Колубаєв О. Формування естрадно-пісенної традиції Галичини в контексті полікультурної взаємодії. Наукові записки. Серія: мистецтвознавство. 2012. № 2. С. 88—94.
  9. Щурик Б. Вокальна творчість А. Кос-Анатольського. Молодь і ринок. 2011. № 3 (74). С. 106—108.
  10. Дубільєр І. Хоровий жанр у творчості донецьких композиторів (до питання музичного краєзнавства). Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. 2011. №8(219). С. 184—191.
  11. КостюкН. Діяльність регентів у царині богуслужбово-музичної культури України початку ХХстоліття. На­у­кові записки Тернопільського національного пе­даго­гічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2012. Вип. 2. С. 121—129.
  12. РудницькийА. Українська музика: історично-кри­тич­ний огляд. Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. 406с.
  13. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість. Київ:Знання-Прес, 2006. 591с.
  14. Коновалова И.Ю. Неофольклорные проекции культурного диалога «Автор — традиция» на материале хоровой музыки украинских композиторов рубежа ХХ—XXI вв. Культура, искусство, образование: проблемы и перспективы развития: материалы на­учно-практической конференции с международным учас­тием. Смоленск: СГИИ. 2013. С. 147—151.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »