« 2020. № 4 (154)

Народознавчі зошити. 2020. № 4 (154). С. 781—796

УДК 746.1:391](477.81-25)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.04.781

РАДИВИЛІВСЬКИЙ ОСЕРЕДОК ТКАЦТВА: ВІДНОВЛЕННЯ ТРАДИЦІЙ

НИКОРАК Олена

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0887-8929
  • доктор мистецтвознавства, професор,
  • провідний науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: olenanykorak@gmail.com

Анотація. У статті стисло охарактеризовано стан сучасного ткацтва на Рівненському Поліссі, відзначено досягнення провідних майстрів, які продовжують і розвивають місцеві традиції. Виявлено найважливіші здобутки новоствореного «Центру дослідження і відродження Волині», зокрема майстерні істо­ричного ткацтва «Легенди Волині». Проаналізовано ре­конструйовані комплекси автентичного вбрання деяких локальних осередків Західного Полісся й Волині.

Недостатня обізнаність з творчими досягненнями наз­ваного центру сучасного ткацтва визначила актуальність заявленої теми. Об’єктом дослідження є Радивилівський осередок ткацтва, а предметом — його виробничі і творчі здобутки. Мета статті — з’ясувати шляхи сучасного засвоєння, осмислення й еволюції традиції народного ткацтва Західного Полісся й Волині на прикладі Радивилівського осередку Рівненської області. Завдання: розглянути причини виникнення, особливості становлення і розвою названого центру ткацтва: простежити симбіоз традиції і новації у відтворених комплексах народного вбрання окресленого ареалу; проаналізувати найважливіші здобутки сучасних митців. Новизна: вперше розкрито специфіку засвоєння, відтворення й інтерпретації традицій народного вбрання Західної Волині й Полісся в нових умовах культурно-мистецьких потреб й естетичних критеріїв. З’ясовано, що створення сучасних комплексів одягу на основі автентичних зразків свідчить про свідоме звернення митців до етноджерел. Опанувавши копіювання, вони роблять вдалі спроби сучасної творчої інтерпретації вбрання різних локальних осередків окресленого ареалу України.

Ключові слова: Західне Полісся, Волинь, Радивилів, осередок, ткацтво, декор, орнамент, традиція.

Надійшла 26.05.2020

Список використаних джерел

  • 1. Лагода О.М. Художньо-образні особливості костюма в дизайні одягу кінця ХХ — початку ХХІ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мист. Харків, 2007. 20 с.
  • 2. Матейко К.І., Сидорович С.Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбрання. Народна творчість та етнографія. 1963. № 2. С. 10—20.
  • 3. Щербій Г. Український традиційний одяг і сучасне моделювання. Народна творчість та етнографія. 1978. № 4. С. 79—81.
  • 4. Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій. Львів: Апріорі, 2000. 326 с.: іл.
  • 5. Никорак О. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст.: Типологія, локалізація, художні особливості. Ч. 1. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України). Львів: Афіша, 2004. 584 с.: іл.
  • 6. Захарчук-Чугай Р.В. Народне декоративне мистец­тво Українського Полісся. Чорнобильщина. Львів: Ін­ститут народознавства НАН України, 2007. 334 с.: іл.
  • 7. Локшук І.М. Художнє ткацтво Рівненського Полісся ХХ століття (за матеріалами Березнівського району). Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. Збірник наукових праць. Вип. 8. Київ, 2008. С. 130—133.
  • 8. Локшук І.М. Традиційне ткацтво Рівненського Полісся: культурно-мистецький аспект. Декоративно-при­кладне мистецтво Рівненщини. Рівне: ППДМ, 2010. С. 7—21.
  • 9. Локшук І. М. Осередки традиційного художнього ткацтва Рівненського Полісся кінця ХІХ — початку ХХІ століття. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтва. 2014. № 7. С. 23—27.
  • 10. Костюк Л. Провідний центр «поліського серпанку» — село Крупове. Декоративно-прикладне мистецтво Рівненщини. Рівне: ППДМ, 2010. С. 66—67.
  • 11. Українець А. Матеріали експедиційного обстеження Зарічненського р-ну у 80—90-ті роки ХХ ст. Західне Полісся. Історія та культура. Матеріали краєзнавчої конференції, присвяченої 60-літтю утворення Зарічненського р-ну та 20-літтю аварії на Чорнобильській АЕС. Вип. 2. Рівне: Видавець Зель О.М., 2006. С. 120—128.
  • 12. Стельмащук Г.Г. Українські народні головні убори. Видання друге, доповнене і перероблене. Львів: Апріорі, 2013. 276 с.
  • 13. Никорак О. Тканини для спідниць Західного Полісся й Волині. Народознавчі зошити. 2009. № 1—2. С. 239—259.
  • 14. Українець А. Традиційний одяг Рівненщини: у 2 кн. Кн. 1. Рівне: У фарватері істин, 2019. 208 с.: іл.
  • 15. Пономар Л.Г. Народний одяг Правобережного Полісся середини ХІХ — середини ХХ століть. Істо­рико-етнографічний атлас. Словник. Київ: Бизнесполиграф, 2015. 268 с.: іл.
  • 16. Тишкевич Р.К. Поліська намітка у весільному обряді. Наукові записки. Рівне, 1996. Вип. 1. С. 103—109.
  • 17. Тишкевич Р.К. «Поліський серпанок» у свідомості місцевих жителів. Декоративно-прикладне мистец­тво Рівненщини. Рівне: ППДМ, 2010. С. 58—65.
  • 18. Українець А.М. Народний одяг мешканців Рівненщини (Короткий історичний огляд). Наукові записки. Вип. 1. 100-річчю музейної справи на Рівненщині присвячується. Рівне, 1996. С. 95—102.
  • 19. Українець А. Виготовлення серпанкового полотна на Рівненщині. Збірник наукових праць Державного наукового центру захисту культурної спадщини від технологічних катастроф. Київ, 2012. Вип. І. С. 109—126.
  • 20. Орел Л. Поліський серпанок. Народна творчість та етнографія. 1980. № 5. С. 91—93.
  • 21. Кузіна І., Черпак Л. Особливості виготовлення серпанкових тканин у Дубровицькому районі на поч. ХХ ст. Наукові записки. Рівне, 2010. Вип. VIII. С. 189—194.
  • 22. Костюк Л., Букайло У. Традиції Поліського серпанку. Рівне, 2016. 252 с.
  • 23. Никорак О. Народні тканини Рівненщини на рубежі ХХ—ХХІ ст. Мистецтвознавство’14. Львів, 2014. С. 29—38.
  • 24. Дзьобак В. Деякі аспекти реконструкції «серпанкового одягу». Г.О. «Центр дослідження і відродження Волині». Народні художні промисли України: історія, сьогодення, перспективи. Київ, 2016. С. 249—253.
  • 25. Локшук І.М. Художні серпанкові тканини: проблема збереження та спроба відтворення сучасними майстрами. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 34. С. 116—128.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »