« 2021. № 1 (157)

Народознавчі зошити. 2021. № 1 (157). С. 131—141

УДК 745. 52(=161. 2):001. 891(083. 97)”XIX/XX”

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.01.131

УКРАЇНСЬКЕ КИЛИМАРСТВО У НАУКОВО-ПРАКТИЧНИХ І МИСТЕЦЬКИХ ПРОГРАМАХ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.

Ольга ЯМБОРКО

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0340-5436
  • кандидатка мистецтвознавства,доцентка,
  • Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника,
  • кафедра дизайну і теорії мистецтва
  • вул. Сахарова, 34-а, 76014, м. Івано-Франківськ, Україна,
  • e-mail: kalyna015@gmail.com

За останнє тридцятиліття українське килимарство як галузь втратило виробничу інфраструктуру — перестало бути предметом фабричного і надомного промислу. Змінились естетичні пріоритети у дизайні інтер’єру, що несприятливо вплинуло на статус українського килима у масовій культурі побуту. Ці негативні процеси дещо компенсували культурно-мистецька і наукова діяльності. Мета статті — розглянути стан і тенденції висвітлення тематики українського килимарства у науково-практичних та мистецьких програмах кінця XX— поч. XXI ст. Це актуально для просування вітчизняного килимарства як культурного надбання на національному рівні та його інкорпорації у світовий контекст.

Об’єктом статті є тематика українського килимарства у вітчизняних науково-практичних і мистецьких програмах, а предметом— презентація у книговидавництві, мистецтвознавчих і культурологічних дослідженнях та проектах, музейних колекціях і на рівні створення сучасних медіа-ресурсів, у мистецьких акціях; результати діяльності спеціалізованих симпозіумів, пленерів.

Територіальні і хронологічні межі дослідження охоплюють адміністративні кордони України у період від 1990 рр. і донині.

У праці застосовано історичний та порівняльний методи дослідження.

Ключові слова: тематика українського килимарства, мистецтво, культура, наука, інформаційні ресурси.

  • 1. Чегусова З. Український рукотворний килим: історичне минуле та перспективи. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. 2018. Вип. 18. С. 111—122.
  • 2. Книш Б. Гуцульські ліжники. Традиції та сучасні інтер­претації. Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 81—90.
  • 3. Падовська О. Килими Поділля: автореф. дис. …канд. мистецтвозн.: 17.00.05. Львів, 1994. 27 с.
  • 4. Когут Г. Українські «панські» килими XVII—XVIII ст.: Історія та стилістика : дис. … канд. мис­тецтвозн.: 17.00.06. Львів, 2003. 202 с.
  • 5. Дутка-Жаворонкова В. Килим Північної Буковини: традиції і новаторство: дис. … канд. мистецтвознав.: 17.00.06. Львів, 2007. 198 с.
  • 6. Український килим: генеза, іконографія, стилістика: матеріали міжнар. наук.-практ. Конф. (м. Київ, 10—11 квітня 1998 р.). Київ: Державний музей українського народного декоративного мистецтва, 1998. 93 с.
  • 7. Шовкова косиця № 2: кат. вист. Уклад.: З. Шульга. Львів: Ліга-прес, 2001. 
  • 8. Бокотей М. Компанія «Галицьке скло»: останній форпост українського гутництва і втрачені надії. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2018. Вип. 38. С. 49—65. 
  • 9. Сезева Н. Тюменский ковер. Традиции и современность. Тюмень: Титул, 2012.
  • 10.    Ганжа П. Таємниці українського рукомесла. Київ: Мис­тецтво, 1996. 192 с. 
  • 11.    Жук А. Український радянський килим. Київ: Наукова думка, 1973. 167 с.
  • 12.    Запаско Я. Українське народне килимарство. Київ: Мистецтво, 1973. 112 с.
  • 13.    Нечипоренко С. Український килим. Київ. 2007. 156 c.
  • 14.    Історія українського декоративного мистецтва: у 5 т.Редкол.:Г.А. Скрипник, Т.В. Кара-Васильєва та ін. Київ:ІМФЕ М.Т. Рильського НАН України, 2007—2016.
  • 15.    Квіти і птахи в дизайні українських килимів. Київ: Родовід, 2014.
  • 16.    Подільський килим. Київ: Родовід, 2018. 308 с.
  • 17.    Український килим. Серія «Музейні колекції». Вип. 6. Вінниця: ТВОРИ, 2019. 69 с.
  • 18.    Відповідальне колекціонування. Від 11.04.2018. URL: https://medium.com/@yd.1347(дата звернення: 28.12.2020).
  • 19.    Радзієвська В. «Можна віртуально приміряти на себе будь-який крій»: Євген Дмитрук створив найбільший в Україні онлайн-атлас народного одягу. Gazeta.ua. Від 16.04.2018. URL:https://gazeta.ua/articles/culture/_mozhna-virtualno-primiryati-na-sebe-budyakij-krij-evgen-dmitruk-stvoriv-najbilshij-v-ukrayini-onlajnatlas-narodnogo-odyagu/832093 (дата звернення: 28.12.2020).
  • 20.    Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля. Київ: РОДОВІД, 2007.
  • 21.    Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля: Мала серія. Київ: РОДОВІД, 2009.
  • 22.    Чурилова К. Віктор Ющенко став власником найбільшої у світі колекції вишиваних рушників. Zaxid.net. Від 4.03.2019. URL: https://zaxid.net/viktor_yushhen­ko_stav_vlasnikom_naybilshoyi_u_sviti_kolektsiyi_vishivanih_rushnikiv(дата звернення 28.12.2020).
  • 23.    Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. URL: http://hutsul.museum(дата звернення 03.12.2020).
  • 24.    Національний музей українського народного декоративного мистецтва. URL: http://www.mundm.kiev.ua/ (дата звернення 03.12.2020).
  • 25.    Сірий Р. Комунікації архівних даних. Електронний ресурс презентації матеріальної культури. Проблеми збереження і популяризації культурної спадщини: виклики та можливості: Зб. допов. ІІ міжнар. наук.-практ. конф. у Музеї нар. арх. і поб. у Львові імені Климентія Шептицького. Львів: Нео-Друк, 2018. С. 331—338. 
  • 26.    Azerbaijan National Carpet Museum. URL: https://azcarpetmuseum.az/ (датазвернення 10.11.2020).
  • 27.    Antique Ottoman Rugs in Transylvania. URL: http://www.transylvanianrugs.com/ (дата звернення 25.10.2020).
  • 28.    Cite internationale de la tapisserie Aubusson. URL: www.cite-tapisserie.fr (дата звернення 10.11.2020).
  • 29.    Михайло Білас: Віртуальний музей. URL: http://www.bilas.art/ (дата звернення 15.11.2020).
  • 30.    Український культурний фонд на порозі скандалів. Від 09 листопада 2018. URL: http://prostir.museum/ua/post/41192 (дата звернення 15.11.2020).
  • 31.    Левадний О. «Джерело духовності», «Коло» як дві складові мистецького проекту «Арт-текстиль». Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 31. С. 322—336. 
  • 32.    Ткачук І., Кропельницька С., Петруняк А. Кластер народних художніх промислів «Сузір’я»: методика, коментар, поради: навч. посіб. Івано-Франківськ: Тіповіт, 2009. 272 с. 
  • 33.    Барвисте диво.Упор. В. Лосюк. Вип. 10. Косів: Писаний камінь, 2019. 
  • 34.    Олещук І., Шкрібляк М. Гуцульський ліжник: дискурс через віки (науково-експедиційні нариси).Чернівці: Друк Арт, 2018. 80 с.: 193 іл.
  • 35.    Мельничук А. Як обібрати вівцю до нитки. Zbruc. 25.01.2015. URL: https://zbruc.eu/node/31932/ (дата звернення 20.11.2020)
  • 36.    Гуменюк В. Камені спотикання на шляху відродження вівчарства у Косівському районі. Гуцулія. 05.05.2019. URL: https://huculia.info/hutsul-kosiv-sheep-breeding/ (дата звернення 20.11. 2020).

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »