« 2021. № 1 (157)

Народознавчі зошити. 2021. № 1 (157). С. 131—141

УДК 745. 52(=161. 2):001. 891(083. 97)”XIX/XX”

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.01.131

УКРАЇНСЬКЕ КИЛИМАРСТВО У НАУКОВО-ПРАКТИЧНИХ І МИСТЕЦЬКИХ ПРОГРАМАХ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.

Ольга ЯМБОРКО

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0340-5436
  • кандидатка мистецтвознавства,доцентка,
  • Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника,
  • кафедра дизайну і теорії мистецтва
  • вул. Сахарова, 34-а, 76014, м. Івано-Франківськ, Україна,
  • e-mail: kalyna015@gmail.com

За останнє тридцятиліття українське килимарство як галузь втратило виробничу інфраструктуру — перестало бути предметом фабричного і надомного промислу. Змінились естетичні пріоритети у дизайні інтер’єру, що несприятливо вплинуло на статус українського килима у масовій культурі побуту. Ці негативні процеси дещо компенсували культурно-мистецька і наукова діяльності. Мета статті — розглянути стан і тенденції висвітлення тематики українського килимарства у науково-практичних та мистецьких програмах кінця XX— поч. XXI ст. Це актуально для просування вітчизняного килимарства як культурного надбання на національному рівні та його інкорпорації у світовий контекст.

Об’єктом статті є тематика українського килимарства у вітчизняних науково-практичних і мистецьких програмах, а предметом— презентація у книговидавництві, мистецтвознавчих і культурологічних дослідженнях та проектах, музейних колекціях і на рівні створення сучасних медіа-ресурсів, у мистецьких акціях; результати діяльності спеціалізованих симпозіумів, пленерів.

Територіальні і хронологічні межі дослідження охоплюють адміністративні кордони України у період від 1990 рр. і донині.

У праці застосовано історичний та порівняльний методи дослідження.

Ключові слова: тематика українського килимарства, мистецтво, культура, наука, інформаційні ресурси.

  • 1. Чегусова З. Український рукотворний килим: історичне минуле та перспективи. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. 2018. Вип. 18. С. 111—122.
  • 2. Книш Б. Гуцульські ліжники. Традиції та сучасні інтер­претації. Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 81—90.
  • 3. Падовська О. Килими Поділля: автореф. дис. …канд. мистецтвозн.: 17.00.05. Львів, 1994. 27 с.
  • 4. Когут Г. Українські «панські» килими XVII—XVIII ст.: Історія та стилістика : дис. … канд. мис­тецтвозн.: 17.00.06. Львів, 2003. 202 с.
  • 5. Дутка-Жаворонкова В. Килим Північної Буковини: традиції і новаторство: дис. … канд. мистецтвознав.: 17.00.06. Львів, 2007. 198 с.
  • 6. Український килим: генеза, іконографія, стилістика: матеріали міжнар. наук.-практ. Конф. (м. Київ, 10—11 квітня 1998 р.). Київ: Державний музей українського народного декоративного мистецтва, 1998. 93 с.
  • 7. Шовкова косиця № 2: кат. вист. Уклад.: З. Шульга. Львів: Ліга-прес, 2001. 
  • 8. Бокотей М. Компанія «Галицьке скло»: останній форпост українського гутництва і втрачені надії. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2018. Вип. 38. С. 49—65. 
  • 9. Сезева Н. Тюменский ковер. Традиции и современность. Тюмень: Титул, 2012.
  • 10.    Ганжа П. Таємниці українського рукомесла. Київ: Мис­тецтво, 1996. 192 с. 
  • 11.    Жук А. Український радянський килим. Київ: Наукова думка, 1973. 167 с.
  • 12.    Запаско Я. Українське народне килимарство. Київ: Мистецтво, 1973. 112 с.
  • 13.    Нечипоренко С. Український килим. Київ. 2007. 156 c.
  • 14.    Історія українського декоративного мистецтва: у 5 т.Редкол.:Г.А. Скрипник, Т.В. Кара-Васильєва та ін. Київ:ІМФЕ М.Т. Рильського НАН України, 2007—2016.
  • 15.    Квіти і птахи в дизайні українських килимів. Київ: Родовід, 2014.
  • 16.    Подільський килим. Київ: Родовід, 2018. 308 с.
  • 17.    Український килим. Серія «Музейні колекції». Вип. 6. Вінниця: ТВОРИ, 2019. 69 с.
  • 18.    Відповідальне колекціонування. Від 11.04.2018. URL: https://medium.com/@yd.1347(дата звернення: 28.12.2020).
  • 19.    Радзієвська В. «Можна віртуально приміряти на себе будь-який крій»: Євген Дмитрук створив найбільший в Україні онлайн-атлас народного одягу. Gazeta.ua. Від 16.04.2018. URL:https://gazeta.ua/articles/culture/_mozhna-virtualno-primiryati-na-sebe-budyakij-krij-evgen-dmitruk-stvoriv-najbilshij-v-ukrayini-onlajnatlas-narodnogo-odyagu/832093 (дата звернення: 28.12.2020).
  • 20.    Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля. Київ: РОДОВІД, 2007.
  • 21.    Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля: Мала серія. Київ: РОДОВІД, 2009.
  • 22.    Чурилова К. Віктор Ющенко став власником найбільшої у світі колекції вишиваних рушників. Zaxid.net. Від 4.03.2019. URL: https://zaxid.net/viktor_yushhen­ko_stav_vlasnikom_naybilshoyi_u_sviti_kolektsiyi_vishivanih_rushnikiv(дата звернення 28.12.2020).
  • 23.    Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. URL: http://hutsul.museum(дата звернення 03.12.2020).
  • 24.    Національний музей українського народного декоративного мистецтва. URL: http://www.mundm.kiev.ua/ (дата звернення 03.12.2020).
  • 25.    Сірий Р. Комунікації архівних даних. Електронний ресурс презентації матеріальної культури. Проблеми збереження і популяризації культурної спадщини: виклики та можливості: Зб. допов. ІІ міжнар. наук.-практ. конф. у Музеї нар. арх. і поб. у Львові імені Климентія Шептицького. Львів: Нео-Друк, 2018. С. 331—338. 
  • 26.    Azerbaijan National Carpet Museum. URL: https://azcarpetmuseum.az/ (датазвернення 10.11.2020).
  • 27.    Antique Ottoman Rugs in Transylvania. URL: http://www.transylvanianrugs.com/ (дата звернення 25.10.2020).
  • 28.    Cite internationale de la tapisserie Aubusson. URL: www.cite-tapisserie.fr (дата звернення 10.11.2020).
  • 29.    Михайло Білас: Віртуальний музей. URL: http://www.bilas.art/ (дата звернення 15.11.2020).
  • 30.    Український культурний фонд на порозі скандалів. Від 09 листопада 2018. URL: http://prostir.museum/ua/post/41192 (дата звернення 15.11.2020).
  • 31.    Левадний О. «Джерело духовності», «Коло» як дві складові мистецького проекту «Арт-текстиль». Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 31. С. 322—336. 
  • 32.    Ткачук І., Кропельницька С., Петруняк А. Кластер народних художніх промислів «Сузір’я»: методика, коментар, поради: навч. посіб. Івано-Франківськ: Тіповіт, 2009. 272 с. 
  • 33.    Барвисте диво.Упор. В. Лосюк. Вип. 10. Косів: Писаний камінь, 2019. 
  • 34.    Олещук І., Шкрібляк М. Гуцульський ліжник: дискурс через віки (науково-експедиційні нариси).Чернівці: Друк Арт, 2018. 80 с.: 193 іл.
  • 35.    Мельничук А. Як обібрати вівцю до нитки. Zbruc. 25.01.2015. URL: https://zbruc.eu/node/31932/ (дата звернення 20.11.2020)
  • 36.    Гуменюк В. Камені спотикання на шляху відродження вівчарства у Косівському районі. Гуцулія. 05.05.2019. URL: https://huculia.info/hutsul-kosiv-sheep-breeding/ (дата звернення 20.11. 2020).

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »