СКВОТ ПАРКОМУНА | Народознавчі Зошити

« 2022. № 1 (163)

Народознавчі зошити. 2022. № 1 (163). С. 105—112

УДК 75.071.1-055.2:061.2Паркомуна(477-25)”199″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.01.105

ТВОРЧІ ІНТЕНЦІЇ ХУДОЖНИЦЬ У ДІЯЛЬНОСТІ СКВОТУ ПАРКОМУНА 1990‑х РОКІВ

ЛУЦИШИНА Дарія

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1048-6190
аспірантка, Національна академія
образотворчого мистецтва і архітектури,
Вознесенський узвіз, 20, 04053, Київ, Україна,
Контакти: e-mail: innuendo19@gmail.com

Анотація. У складний перехідний період міжсистемності та невизначеності в Україні наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. одним із мистецьких осередків став сквот на вул. Паризької комуни у Києві. Творчі досягнення цієї спільноти мистців зазвичай представляються чоловічими іменами, оскільки назагал Паркомуна перебувала поза межами феміністичного контексту, проте жінки‑мисткині та їхній творчий доробок є її невід’ємною частиною і потребують подальшого дослідження, в чому і полягає актуальність дослідження.

Метою ж дослідження є з’ясувати творчі інтенції художниць Паркомуни; визначити особливості їхньої мистецької діяльності та творчих експериментів у рамках сквоту; охарактеризувати як художні практики жінок, так і колаборації з художниками-чоловіками.

Об’єктом дослідження є діяльність художниць у діяльності сквоту Паркомуна 1990-х рр., а предметом — їхні творчі інтенції.

Серед методів дослідження—іконографічний та іконологічний аналіз, формальний аналіз, історична реконструкція, феміністичний метод.

Визначено теми, які мисткині цілеспрямовано або інтуїтивно розробляли у своїй практиці, зокрема проблеми філософії і релігії, фемінізму, гендеру, тілесності, сексуальності, насильства, ролі жінки в мистецтві і суспільстві та ін.Окрім цього, приділено увагу кураторській діяльності Н. Філоненко в рамках сквоту.

Ключові слова: сквот Паркомуна, жінки-художниці, феміністична виставка, феміністичне мистецтво, живопис, відео-арт, інсталяція, скульптура.

Надійшла 19.01.2022

Список використаних джерел

1. Соловьев А. Искусство Украины 90-х. Художественный журнал. 2000. № 28—29. URL: http://moscowartmagazine.com/issue/79/article/1726 (дата звернення: 01.10.2021).
2. Бредихина Л. Ребро Евы, плечо Адама и другое. Диалог Искусств. Журнал Московского музея современного искусства. 2005. № 2. С. 78—82.
3. Mystetskyi Arsenal. Лекція «Українське медіа-мистецтво 90-х: гендерна розстановка». 2018. YouTube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=xR-I_5nOq Xc (дата звернення: 08.07.2021).
4. Платонова А. Флешбек з 90-х: 10 ключових робіт українського медіа-мистецтва того часу. URL: https://lb.ua/culture/2018/03/22/393287_fleshbek_90h_10_klyuchevih_rabot.html (дата звернення: 07.07.2021).
5. Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище. Упоряд. Т. Кочубінська. Київ: Publish Pro, 2018. 208 с.
6. Яковленко К. Валерия Трубина: «Мы расширяли пространство, позволяя зрителю туда войти». URL: http://www.korydor.in.ua/ua/voices/valeria-trubina-my-rasshiryali-prostranstvo-pozvoliaja-zriteliu-tuda-vojti.html (дата звернення: 24.12.2020).
7. Яковленко К. «Тело» Парижской Коммуны. Часть первая. URL: http://www.korydor.in.ua/ua/context/telo-parizhskoj-kommuny-part-one.html (дата звернення: 14.07.2021).
8. Яковленко К. «Рот Медузи»: перші спроби феміністичних виставок. URL: http://www.korydor.in.ua/ua/context/rot-meduzy-pershi-sproby-feministichnyh-vistavok.html#_ftn4 (дата звернення: 18.08.2021).
9. Лекція куратора. Пряма трансляція з проекту «Бирючий 018 або Неошаманізм. Сила ритуалу». 2018. URL: https://www.facebook.com/biruchiy.art/videos/ 244783072826150/ (дата звернення: 23.06. 2021).
10. Яковленко К. Місце емансипації, сексуальності та «дотику фемінізму» в українському мистецтві рухомого зображення 1990-х. URL: https://supportyourart.com/specialprojects/researchplatform/1990-nbsp-cinema/ (дата звернення: 23.07.2021).
11. Ляпін О. Олександр Ляпін про виставку «Рот Медузи». URL: https://archive.pinchukartcentre.org/reviews/oleksandr-lyapin-pro-vistavku-rot-med (дата звернення: 02.10.2021).
12. Пруденко Я. Ігри з відеокамерою. Перший український відео-арт. URL: http://artvertep.com/news/ 12399.html (дата звернення: 25.10.2020).
13. Криві дзеркала — живі картини. URL: http://www.mediaartarchive.org.ua/media-art/krivi-dzerkala-zhivi-kartini/ (дата звернення: 05.10.2021).

читати публікацію»

Наші автори

Болюк Олег Миколайович кандидат... ознайомитись»

Радович Роман Богданович. Науковий... ознайомитись»

Сапеляк Оксана Адамівна. Старший науковий... ознайомитись»

Тарас Ярослав Миколайович. Завідувач... ознайомитись»

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атласа». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »