УЗОРНОТКАНІ ПОЯСИ | Народознавчі Зошити

« 2022. № 5 (167)

Народознавчі зошити. 2022. № 5 (167). С. 1147—1163

УДК [391:[746.1.016.4:687.38]](477.8+474.5)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.05.1147

УЗОРНОТКАНІ ПОЯСИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ І ЛИТВИ: ТЕХНІКИ, ОРНАМЕНТИКА, ФУНКЦІЇ

НИКОРАК Олена

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0887-8929
докторка мистецтвознавства, професорка,
провідна наукова співробітниця,
Інститут народознавства НАН України,
відділ народного мистецтва,
проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
Контакти: e-mail: olenanykorak@gmail.com

ГЕРУС Людмила

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5931-3816
докторка історичних наук, кандидатка мистецтвознавства,
старша наукова співробітниця,
завідувачка відділу народного мистецтва,
Інститут народознавства НАН України,
відділ народного мистецтва,
проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
Контакти: e-mail: ludmilagerus@gmail.com

КУЦИР Тетяна

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6522-0640
кандидатка мистецтвознавства,
наукова співробітниця,
Інститут народознавства НАН України,
відділ народного мистецтва,
проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна
Контакти: e-mail: sonechko_29@ukr.net

Анотація. На основі результатів міждисциплінарного науково-дослідного проєкту «Унікальні технології етнографічного текстилю: досвід збереження в Західній Україні та Литві» досліджуються особливості виготовлення, оздоблення та застосування у народному вбранні й обрядах західноукраїнських та литовських узорнотканих поясів. В межах цих студій етнографічний текстиль постає не лише як явище матеріальної культури, але й як об’єкт нематеріальної культурної спадщини двох народів, що увібрав у себе технологічні знання, естетичні уявлення та світоглядні позиції своїх творців. Спільності між виробами обох країн підкреслюють їхні давні історичні зв’язки, а відмінності — варіативність розвитку української та литовської етномистецьких традицій.

Мета статті — проаналізувати основні техніки виготовлення, базові мотиви і схеми, художньо-стилістичні особливості орнаментальних композицій, практичне та обрядове значення узорнотканих поясів Західної України й Литви.

Об’єктом дослідження є збережені у музеях і відтворені сучасними майстрами вироби, а предметом — технологічні, художньо-стильові особливості традиційних тканих західноукраїнських та литовських поясів, їхнє значення у народному вбранні й застосування у звичаях й обрядах.

При вивченні технік виготовлення поясів було застосовано структурний аналіз, моделювання та метод реконструкції; мистецтвознавчий та формальний аналіз використані для виявлення характерних ознак декору виробів та його складових; порівняльно-історичний метод дозволив провести дослідження подібностей та відмінностей між західно-українськими та литовськими поясами, а також особливостей їхнього застосування від кінця ХІХ до початку ХХІ ст.

Джерельною базою наукової розвідки стали: фахові пуб лікації українських і литовських учених у галузі традиційного ткацтва, зокрема технології виготовлення та особливостей орнаментики народних поясів; речові пам’ятки із збірок українських та литовських музеїв; практичні тренінги із виготовлення традиційних поясів, здійснені під час реалізації проєкту; матеріали багаторічних польових досліджень авторів в Україні та Литві.

У статті проаналізовано різні способи ткання українських і литовських поясів, виявлено регіональну та локальну самобутність їхньої структури, фактури, мотивів, орнаменту, варіативність схем композиції і кольорової гами. Відзначено універсальні риси орнаментування українських пам’яток різних історико-етнографічних районів західного регіону України та аналогічних пам’яток Литви.

Ключові слова: Україна, Литва, ткацтво, пояс, техніка, орнамент, обряд, звичай.

Надійшла 7.10.2022

Список використаних джерел

1. Сидорович С.Й. Художня тканина західних областей УРСР. Київ: Наукова думка, 1979. 152 с.
2. Никорак О.І. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. Частина І. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України). Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. 584 с.
3. Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. Київ: Мистецтво, 1966. 78 с.
4. Матейко К. Український народний одяг. Київ: Наукова думка, 1977. 224 с.
5. Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій. Львів: Фенікс, 2000. 326 с.
6. Захарчук-Чугай Р.В. Народне декоративне мистецтво. Полісся України: Матеріали історико-етно гра фічного дослідження. Ред. С. Павлюк, М. Глушко. Вип. 2. Овруччина. Львів: НАН України. Інститут народознавства, 1995. С. 302—304.
7. Кара-Васильєва Т. Ремесла і народне мистецтво. Холм щина і Підляшшя: історико-етнографічне дослідження. В.К. Борисенко та ін.Київ: Родовід, 1997. С. 223—248.
8. Українець А. Традиційний одяг Рівненщини. Книга 1. Рівне: У фарватері істини, 2019. 208 с.
9. Павлуцький Г. Історія українського орнаменту. Ки їв: Українська Академія наук, 1927. 27 с.
10. Станкевич М. Візерунок чи орнамент? (термінологічний, онтологічний погляд і не тільки). Автентичність мистецтва. Львів, 2004. С. 155—170.
11. Селівачов М. Лексикон української орнаментики (іконо графія, номінація, стилістика, типологія). Київ: Ант, 2005. 340 с.
12. Познанский Б. Одежда Малороссовъ. Труды двънадцатаго археологическаго съезда въ Харьковъ, 1902. Томъ ІІІ. Москва: Типографія О-ва распостр. пол. книгъ, аренд. В.И. Вороновымъ, 1905. С. 178—210.
13. Здоровега Н.І. Нариси весільної обрядовості на Ук ра їні. Київ: Наукова думка, 1974. 160 c.
14. Борисенко В. Сімейна обрядовість українців ХХ — початку ХХІ століття. Київ: Видавництво ІМФЕ, 2016. 256 с.
15. Гвоздевич С. Родильна обрядовість українців. Народознавчі зошити, 1997. № 2. С. 111—122.
16. Боряк О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців (середина ХІХ — початок ХХ ст.). Київ: Видавництво ІМФЕ, 1997. 192 с.
17. Никорак О. Своєрідність декору гуцульських домотканих поясів кінця ХІХ — середини ХХ ст. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції на пошану професора Петра Сіреджука з нагоди 70-ліття. Краків; Івано-Франківськ; Космaч: Werchy, 2019. С. 252—279.
18. Пархоменко Т. Особливості виготовлення сітчастих поясів. Пояс у народних віруваннях і звичаях. Наукові записки. Випуск IV. Рівне: Видавець Олег Зень, 2008. С. 239—245.
19. Lietuvių liaudies menas juostos. Sudarė ir parengė A. Mikėnaitė, J. Balčikonis. Vilnius: Vaga, 1969. 196 s.
20. Tamošaitienė A., Tamošaitis A. Lithuanian Sashes. Toronto: Lithuanian Folk Art Institute, 1988. 317 p.
21. Jucienė M.T. Pintinės juostos. Vilnius: Petro ofsetas, 2010. 96 s.
22. Tumėnas V. Lietuvių trdicinių rinktinių juostų ornamentas: tipologija ir semantika. Vilnius: Diemedis, 2002. 278 s.
23. Jurkuvienė T. Lietuvių liaudies justos. Vilnius: Gervelė, 2001. 218 s.
24. Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля. Київ: Родовід, 2007. 344 с.
25. Ткані пояси. Перша пол. ХХ ст. м. Збараж Тернопільської обл. Тернопільський краєзнавчий музей. Інв. № ТКМ КН 15980, 15981.
26. Никорак О. Ткацтво. Етнографічні групи українців Карпат. Бойки. За наук. ред. і уклад. С. Павлюка. Харків: Фоліо, 2020. С. 429—441.
27. Jubiliejinės proginės juostos su standartiniu užrašu. Interne tinė parduotuvė «Rūta Žalioji». URL: https://www.rutazalioji.lt/produktas/jubiliejine-progine-juosta (Дата звер нення 29.09.2022).
28. Malinowska W. Obrzedy weselne ludu ruskiego we wsi Kudynowcach, powiecie Zloczowskim. Zbiór wiadomości do antropologii krajowėj wydawany staraniem Komisyi Antropologicznėj Akademii Umiejętności w Krakowie. Tom VII. Kraków, 1883. S. 244—264.
29. Герус Л. Хліб і тканина в обрядовості українців: функ ції та змістове навантаження. Народознавчі зошити, 2018. № 5 (143). С. 1096—1105.
30. Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях ук раїнського народу. Київ: Либідь, 2011. 256 с.

читати публікацію»