« 2019. № 1 (145)

Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 120—129

УДК 7.022.81:730.023.1-032.5(477.44)”198/201″
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.01.120

ПЛЕНЕРНИЙ РУХ У ВІДРОДЖЕННІ КАМЕНОТЕСНОГО МИСТЕЦТВА ВІННИЧЧИНИ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.

ТРОЦЕНКО Ганна

ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-1240-0752

аспірантка

Київський національний університет

культури і мистецтв

вул. М. Чигоріна, 20, м. Київ, 01042, Україна

Контакти: e-mail: Ann_Alyoshkina@ukr.net

Анотація. Скульптурний пленерний рух помітно сприяє популяризації каменотесного мистецтва на Вінниччині. Детально досліджено причини, що вплинули на зародження руху «Подільський Оберіг», який виник 1986 року в с. Буша (Ямпільський район Вінницької області), простежено еволюцію щорічних пленерів кам’яної скульптури, здійснено мистецтвознавчий аналіз творів учасників симпозіумів. Залучено досі не оприлюднені фотографії. У результаті з’ясовано, яким чином під час пленерів відроджувалися народні традиції художньої обробки каменю. Охоплено 1985—2018 рр., зокрема перші 4 пленери, головні учасники яких — Л. і О. Альошкіни, О. Пірняк, М. Степанов, Г. Чуєнко, А. Микитюк та ін.

Ключові слова: каменотесне мистецтво, пленерний рух, Вінниччина, Буша.

Надійшла 16.10.2018

Список використаних джерел

  1. Протас М.А. Скульптурные симпозиумы Украины: стилистико-парадигмальная эволюция. Киев: Феникс, 2012. 397 с.
  2. Протас М. Традиційний символізм скульптурних пленерів. Родовід: наукові записки до історії культури. 2002. Ч. 18—19. С. 153—163.
  3. Іванчишин В.Р. Каменотесний промисел Східного Поділля кінця ХІХ — початку ХХІ століття: побутовий та сакральний виміри. Київ: Наукова думка, 2017. 213 с.
  4. Буша: природа археологія, історія, етнографія та фольклор сіл Бушанської сільської ради / ред. В.А. Ко­саківський, В.П. Будзиган. Вінниця: Вінницька газета, 2009. 206 с.: іл.
  5. Винокур І.С., Альошкін О.М., Забашта Р.В., Петров М.Б., Петровський В.М., Пірняк О.М., Степанков В.С. Буша. Історико-краєзнавчі нариси. Хмельницький: Редакційно-видавничий відділ, 1991. 147 с.
  6. Панчук Ф. Оберіг Буші. Народне мистецтво, 2002. № 3—4. С. 58—59.
  7. Велигоцкая Н.И. Монументально-декоративное искусство в архитектуре Украины. Киев: Будивэльнык, 1989. 100 с.
  8. Артюх Л.Ф., Балушок В.Г., Болтарович З.Є. та ін. Поділля. Історико-етнографічне дослідження. Київ: Видавництво незалежного культурного центру «Доля», 1994. 498с.
  9. Скульптурний пленер в Буші «Подільський оберег» 2000—2002. Вінниця: СПД Гусляков О.М., 2003. 18 с.: іл.
  10. Микола Степанов. Живопис. Скульптура. Графіка: альбом. Київ: Софія-А, 2007. 152 с. (Наш час — наш простір).

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »