« 2019. № 1 (145)

Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 266—271

УДК 792.028028″1922/1933″(092)
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.01.266

АКТОРСЬКА УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ЙОСИПА ГІРНЯКА 1922—1933 рр. У СВІТЛІ ТЕОРЕТИЧНИХ МАНІФЕСТІВ ЛЕСЯ КУРБАСА

БОЙКО Тетяна

ORCID ID: https://orcid.org /0000-0001-6941-8868

кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник,

Київський Національний університет культури і мистецтв,

кафедра режисури та акторської майстерності,

вул. Євгена Коновальця, 36, 01133, Київ, Україна

Контакти: e-mail: tetiana.boyko@gmail.com

Анотація. Мета статті полягає у висвітленні окремих естетико-художніх векторів акторського мистецтва 1920—1930-х рр. й розширенні знань про творчість Й. Гірняка, зокрема теоретизації тих епізодів, що пов’язані з формуванням універсальної виконавської манери митця. Методологія дослідження: процеси дослідження опирались на феноменологічний (узагальнення індивідуальних ознак виконавської манери Й. Гірняка), історико-порівняльний та зіставно-типологічний методи, які виявляють схожість і відмінність між явищами театру 1920—1930-х рр., визначають генетичну спорідненість, загальне й специфічне в їхньому розвиткові. Наукова новизна полягає у виведенні нових теоретичних узагальнень творчого доробку Й. Гірняка на березільському кону. Зокрема, увагу сфокусовано на концептах «розумної арлекінади», що споріднювали сценічну практику актора з режисерськими рефлексіями Леся Курбаса щодо моделі універсального актора того часу. Висновки: одним з векторів режисерської практики Леся Курбаса був намір віднайти технологічні механізми формування універсального актора. Сценічна практика Й. Гірняка у «Березолі» віддзеркалювала результативність цих пошуків як у сенсі трансформації психологічних станів персонажа, так і суто технічних засобів створення образу. Відповідно професійне становлення Й. Гірняка значною мірою відбувалося за концептами «розумної арлекінади», бо виконавська манера митця відрізнялася універсальністю й інтелектуалізмом.

Ключові слова: «розумний арлекін», універсальний актор, виконавська практика, Лесь Курбас, режисерські настанови.

Надійшла 27.01.2019

Список використаних джерел

1. Бачелис Т. Гамлет и Арлекин. Москва: Аграф, 2007. 573 c.
2. Бобошко Ю. Режисер Лесь Курбас. Київ: Мистецтво, 1987. 197 с.
3. Веселовська Г. Як народжувався Арлекін: (Лесь Курбас — Київ — «Молодий театр» — 1917—1919 рр.). Український театр. Київ, 1997. № 2. С. 6—9.
4. Волицька І. Курбасова дефініція творчості актора і категорія «тривання». Курбасівські читання. Київ, 2007. № 2. С. 82—93.
5. Гірняк Й. Спомини. Нью-Йорк: Сучасність, 1982. 485 с.
6. Єрмакова Н. Актор з погляду педагогіки: (із практики Мистецького об’єднання «Березіль»). Український театр. Київ, 2008. № 2. С. 21—24.
7. Корнієнко Н. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. Київ: Либідь, 2007. 324 с.
8. Курбас Лесь. Березіль: із творчої спадщини. Київ: Дніпро, 1988. 518 с.
9. Лесь Курбас: Статьи и воспоминания о Лесе Курбасе. Лит. наследие: Сборник. Сост. М.Г. Лабинский, Л.С. Танюк. Москва, Искусство, 1988. 462 с.
10. Мейерхольд В. Статьи. Письма. Речи. Беседы: в 2 ч. Ч. 1(1891—1917). Сост., ред. текстов и ком. А.В. Фе­вральского. Москва: Искусство, 1968. 792 с.
11. Черкашин Р. Майстер трагігротеску. Український театр. Київ, 1990. № 1. С. 14—17.
12. Шевченко Н. «Розумний Арлекін» — між храмом і площею: (до науки акторського перетворення). Аркадіа. Одеса, 2003. № 1. С. 49—52.

читати публікацію»