« 2019. № 1 (145)

Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 41—47

УДК 745/749 : 7.02
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.01.041

ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ: МІЖ «ЕТНО» ТА «ДИЗАЙНОМ»

ЛЕБЕДЄВА Альона

ORCID ID: https://orsid.org/0000-0002-4583-8195

аспірантка,

Київський національний університет культури і мистецтв

вул. Євгена Коновальця, 36, 01133, Київ, Україна

Контакти: e-mail: goshalebedev@gmail.com

Анотація. «Етнічний дизайн» — вельми популярне нині поняття у фаховій українській літературі. За частотою його застосування — спроби «етнічного забарвлення» сучасних зразків одягу, друку, проектованого нині середовища тощо. Проте залишається незручне запитання: наскільки ймовірний дизайн у нинішніх умовах української промисловості? Як відповідь, у вигляді компенсаторного механізму, з’являється свого роду «словник» для перекладу народного мистецтва на мову дизайну. Чи не призведе гонитва за національною впізнаваністю до чергової після 1940—1950-х рр. течії «нео-прикрашальництва», химерно пов’язаного з культурними традиціями, коли дизайн обтяжується не властивим йому семантичним шаром, а річ — фіктивною функцією, яка їй не притаманна?

Ключові слова: дизайн, етнодизайн, декоративно-ужит­кове мистецтво, функція, річ.

Надійшла 24.12.2018

Список використаних джерел

  1. Гумилев Л. Конец и вновь начало. Москва. 1994. 60 с.
  2. Гумилев Л. Этногенез и этносфера. Природа. 1970. № 1. С. 10—43.
  3. Генон Р. Восток и Запад. Москва, 2005. Режим доступу: http://www.fatuma.net/text/guenon-vostok-i-za­pad.pdf (дата звернення: 02.09.2018).
  4. Кепещук П. Сучасні проблеми в меблевому виробництві. Мистецтвознавство’04. 2004. С. 25—29.
  5. Руденченко А. Методологічні основи навчання етнодизайну у вищих мистецьких навчальних закладах. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. 2013. № 110. С. 278—281.
  6. Відео-лекція Деян Суджич: Язык вещей. Режим доступу: https://vimeo.com/24164410
  7. Бодрийяр Ж. Система вещей. Москва: Рудомино, 1995. 174 с.
  8. Юрченко І. Актуальні грані етномистецької традиції в дизайн-діяльності. Етнодизайн: європейський вектор розвитку і національний контекст. 2015. Книга 3. С. 94—98.
  9. Словник з дизайну і ергономіки (ред.-упоряд. В.О. Свірко). 2-ге вид. Київ: НТМТ, 2009. 131 с.
  10. Юрченко І. Синтез орнаментальності й мінімалізму в стилістиці етнодизайну. Мистецтвознавство’14. 2014. С. 125—132.
  11. Крижанівський О. Теоретичне осмислення культурно-історичної спадщини населених пунктів України в контексті сталого просторового розвитку Європи. Істо­рико-культурна спадщина Дніпровського Лівобережжя, Курського Посейм’я та Слобожанщини: ми­нуле і сучасність: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, присв. 285-річчю обран­ня Данила Апостола гетьманом Лівобережної України (м. Глухів, 24 лютого 2012). Глухів; Ніжин. 2012. С. 73—77.
  12. Що забезпечило перемогу українських дизайнерів на Паризькому тижні дизайну? Інтерв’ю. Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=SMyF8­TDzr­g&t=963s (дата звернення: 29.09.2018).
  13. Станкевич М. Народне мистецтво і дизайн: логіка основних рівнів формотворення. Мистецтвознавство’99. 1999. С. 65—70.
  14. Станкевич М. Утилітарність декоративного мистецтва. Мистецтвознавство’04. 2004. С. 9—17.
  15. Боднар О. Передумови і деякі актуальні проблеми розвитку дизайну в Україні. Мистецтвознавст­во’2000. 2000. С. 45—52.
  16. 16. Божко Т. Етнічна символіка у масовій культурі: проблеми та наслідки застосування. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2013. № 31. С. 104—111.
  17. Боднар О. Актуальні проблеми сучасної теорії дизайну. Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. 2005. Вип. 2. С. 22—28.
  18. Кардаш О., Луганцева Д. Стильові ознаки національного в українському дизайні. Теорія та практика дизайну. 2014. № 6. С. 54—60.
  19. Татіївський П. Пріоритетні задачі вітчизняного дизайну на сучасному етапі його становлення. Технічна естетика і дизайн. Вип. 2. 2002. С. 9—12.
  20. Свірко В., Рубцов А. Пріоритетні напрямки розвитку національного дизайну. Теорія та практика дизайну. 2012. № 1. С. 13—26.
  21. Юрченко І. Проблема національних традицій в сучасній дизайн-діяльності. Мистецтвознавство’01. 2001. С. 141—154.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »