« 2019. № 3 (147)

Народознавчі зошити. 2019. № 3 (147). С. 548—556

УДК 930.2:[37.01:27-725](477.83/.86)”189/19″
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.03.548

ШКІЛЬНИЦТВО ТА ПРОСВІТНИЦЬКА ПРАЦЯ ДУХОВЕНСТВА В ГАЛИЧИНІ НА ЗЛАМІ ХІХ—ХХ СТ. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЧАСОПИСУ «ПРАПОР»)

САПЕЛЯК Оксана

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8111-6563

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,

Інститут народознавства НАН України, відділ етнології сучасності, дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка,

Проспект Свободи,15, 79000, м. Львів, Україна

Контакти: е-mail: oksana.sapelyak@gmail.com

Анотація. Значну роль в українському культурному просторі відігравало духовенство Української Греко-Католицької Церкви, зокрема в галузі шкільництва та просвітництва, активного формування національної свідомості в містах та селах Галичини наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. В ХХ ст. в українській науці не піднімалося це питання взагалі, оскільки такі теми не вивчалися і не могли вивчатися в час атеїстичної ідеології держави СРСР та тоталітарного режиму, який контролював усю наукову продукцію. УКГЦ, окрім того, була забороненою Церквою і перебувала в підпіллі. Тому така проблема в час відродження Церкви, нового бачення історичного минулого України та її національно-культурного розвитку є на сьогодні особливо актуальною. У представленій студії авторка поставила перед собою мету з’ясувати одну із важливих сторінок названого періоду та особливу роль у складному процесі творення національного та культурного простору духовенства Української Греко-Католицької Церкви, наскільки діяльність парафіяльних священиків позначилася на українську освіту на теренах Галичини. Об’єктом дослідження є вплив духовенства в Галичині на зламі ХІХ—ХХ ст. на розвиток українського шкільництва та просвітництва, а предметом — публікації в суспільно-політичному та економічному часописі «Прапор», який видавався у м. Перемишлі (1897—1900 рр.) для українського клиру, спрямований на виховання свідомої національної української інтелігенції. Методологічною основою дослідження є принцип історизму, аналізу та використання основних методів етнологічної науки.

Ключові слова: освіта, шкільництво, просвітництво, духовенство, громадськість, місячник «Прапор», Теофіль Кормош.

Надійшла 22.04.2019

Список використаних джерел

  1. Франко І. Українсько-руська література і наука у 1899 році. Додаткові томи до зібрання творів: у 50-ти т. Київ, 2010. Т. 54. С. 245—250.
  2. Съ 1899-тимъ роком. Прапор. 1899. Ч. 1. С.1—2.
  3. Етика личного быту. Прапор. 1899. Ч. 4. С.97—101.
  4. Енциклопедія українознавства. Львів, 1994. Т.3. С.1137.
  5. Андрусяк Т. Теофіл Кормош — визначний діяч ЗУНР. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Збірник наукових праць. Вип. 18. Львів: Інститут українознавства ім. І. Кри­п’якевича НАН України, 2009. С. 482—489.
  6. Степова І. Книжкова серія «Парохіяльна Бібліотека» (1897—1899): книгознавчий аналіз. Вісник Львівського університету. Серія книгознавч. бібл. та інф. технології. 2014. Вип. 9. С. 13—52.
  7. КоренецьД. У 15-ліття смерти д-ра Теофіля Кормоша. Краківські вісті. 1942. 2грудня.
  8. Голоси Клиру. Прапор. 1899. Ч. 4. С.121—122.
  9. Чи се уйде плазом? Прапор. 1899. Ч. 9. С. 268—273.
  10. Як то будуються польські костели на Русі? Прапор. 1899. Ч.9. С.273— 276.
  11. Виховуймо найчисленнішу народну інтелігенцію. Прапор. 1899. Ч.7. С.193—209.
  12. И се варта собѣ до серця. Прапор. 1900. Ч. 2. С. 57—59.
  13. Пастирське послання єпископа Андрея до вірних Станіславівської єпархії «Перше слово Пастиря». Митрополит Андрей Шептицький. Документи і матеріали 1899—1944. Пастирські послання 1899—1914. Львів, 2007. Т. 1. С. 3—18.
  14. Сестры Служебницѣ а брошурка: «Руска женьщина и ѣѣ обов’язки». Прапор. 1899. Ч.7. С.213—218.
  15. Русинкамъ замикають дорогу до выжчого образованя. Прапор. 1899. Ч.9. С.276—281.
  16. Марія Добронѣга Володимирфвна (донька св.Володимира). Прапор. 1899. Ч.3. С. 87—91.
  17. Образъ релігійно-суспфльныхъ вфдносинъ Руского Великокняжого Двора въ ХІ столѣтю. Прапор. 1899. Ч. 5. С. 135—138.
  18. До студій нашої бувальщины. Прапор. 1899. Ч.2. С.52—53.
  19. СапелякО. Етнографічні студії в Науковому Товаристві ім. Шевченка (1898—1939 рр.). Львів, 2000. 208с.
  20. Духовный в читальнѣ. Прапор. 1899. Ч.2. С.45—48.
  21. КольбаВ. Як з’єднувати більше членів для читалень «Просвіти». Перший просвітньо-економічний конгрес. Львів: Просвіта, 1910.
  22. Оповѣстка о часовфмъ завѣшеню Парохіяльнои Бібліотеки. Прапор. 1899. Ч.4. С.122—127.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »