« 2019. № 4 (148)

Народознавчі зошити. 2019. № 4 (148). С. 1001—1006

УДК 398.8(=161.2):[7.043:582.711.712]

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.04.1001

ФІТОНІМ «РОЖА» В УКРАЇНСЬКОМУ ОБРЯДОВОМУ ФОЛЬКЛОРІ

ШЕВЧУК Тетяна

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4856-4430

кандидат філологічних наук,

старший науковий співробітник,

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології

ім. М.Т. Рильського НАН України,

вул. Михайла Грушевського, 4, 01011, м. Київ, Україна.

Контакти: е-mail: shevchuk1712@ukr.net

Анотація. Метою цієї публікації є фольклористичний аналіз символізму рожі (ружі). Отож об’єктом дослідження є фітономен «рожа», що маніфестує кілька рослин: дику рожу (шипшину), повну рожу, ружу (троянду), рожу (мальву), а предметом дослідження — колядки і щедрівки, купальські, весільні і хрестинні пісні, замовляння, тобто приклади українського обрядового фольклору із символізмом рожі (ружі). Хронологічні межі дослідження — друга половина ХIХ — початок ХХ ст.

Мотив «сіяння рожі» є константним в українських замовляннях від кровотечі та хвороби шкіри — «рожі», а також у купальських піснях. Тексти колядок репрезентують оригінальну українську концепцію появи Єви, а згодом і Діви Марії з рожі (троянди). В українських замовляннях, як і в литовських, квітка «рожа» входить до семантичного поля «вогонь». У колядках дівчині йдеться здебільшого про рожу-троянду, оскільки в них переважає епітет «повна». Багатством смислових відтінків відзначаються колядки про Діву Марію і немовля Христа — над Марією розцвітає рожа, з рожі вилітає птах — її новонароджений син.

У замовляннях, як і в купальських піснях, «червона рожа» асоціативно пов’язується з вогнем і кров’ю.

На основі дослідження автор доходить висновку, що «рожа» українського обрядового фольклору є втіленням вітальної, вегетативної сили, краси, молодості, розкриваючи свій багатий семантичний потенціал в народних бінарних назвах рослин — «дика рожа», «повна рожа», «чорна рожа», «червона рожа».

Ключові слова: рожа, фольклор, символ, замовляння, Божа Мати, вогонь, пісні.

Надійшла 14.06.2019

Список використаних джерел

  1. Червинский П. Rose in Dornen — к интерпретации одного романтического мотива. Фольклор и этимология. Тернополь: Крок, 2010. С. 330—337.
  2. Лисюк Н. Михайло Максимович про символіку назв рослин в українському фольклорі. URL: http://nte.etnolog.org.ua/zmist/2004/N5/Art11.htm (Дата звернення: 10.04.2019).
  3. Москаленко Л. Ареальне варіювання фітономенів: коефіцієнт диференціації та типи відмінностей (на матеріалі українських степових говірок Миколаївської обл.). Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Вип. 428—429. С. 43—50.
  4. Erich O.A. und Beitl R., Beitl, K. Wцrterbuch der deutschen Volkskunde. Dritte Auflage. Neu bearbeitet von R. Beitl unter mitarbeitet vоn K. Beitl. Stuttgart: Alfred Krцner Verlag, 1974. 864 s.
  5. Малинка А.Н. Сборник материалов по малорусскому фольклору. Чернигов, 1902. 388 с.
  6. Сосенко К. Культурно-історична постать старо­українських свят Різдва і Щедрого Вечера. Київ: СІНТО, 1994. 343 с.
  7. Длінна Т. Сотеріологічні аспекти образу Богородиці в українській народно-християнській традиції. Матері­али до української етнології. Збірник наукових праць. Київ: Інститут мистецтвознавства, фоль­кло­ристики та етнології ім. М.Т. Рильського, 2012. Вип.8 (11). С. 30—36.
  8. Богарырев П.Г. Народная культура славян. Москва: ОГИ, 2007. 368 с.
  9. Король В. Рукописний збірник замовлянь із с. Стебний Рахівського району Закарпатської області. Народна творчість та етнологія. 2018. № 2. С. 110—113.
  10. Полесские заговоры (в записях 1970—1990х гг.). Сост., подготовка текстов и коммент. Т.А. Агапкиной, Е.Е. Левкиевской, А.Л. Топоркова. Москва: Индрик, 2003. 752 с.
  11. Завьялова М.В. Семантическое поле «огонь» в русских и литовських заговорах. Балто-славянские исследования 1997. Москва: Индрик, 1998. C. 374—391.
  12. Колосова В. Роль цвета в создании символического образа растения. Kodovi slovenskih kultura. Boje, 2001. С. 42—56.
  13. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статис­ти­ческой экспедиции в Западно-Русский край. Санкт-Петербург, 1872. Т. 1. Ч. 1. 224 с.
  14. Ефименко П. Сборник малороссийских заклинаний. Москва: Унив. тип., 1874. 78 с.
  15. АНФPФ. Ф. 1—7. Од. зб. 723.
  16. Пассек В.В. Очерки России. Сост. и отв. ред. О.А. Платонов. Москва: Институт русской цивилизации, 2014. 448 с.
  17. Сумцов М.Ф. Слобожане. Історично-етнографічна розвідка. Харків: Союз, 1918.
  18. Амфитеатров А.В. Сказочные были: Старое в новом. Санкт-Петербург: Общественная польза, 1904. 255 с.
  19. АНФРФ. Ф. 14—3. Од. зб. 2.
  20. Леся Українка. Зібрання творів: у 12 томах. Київ: Наукова думка, 1977. Т.9. 431с.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »