« 2019. № 5 (149)

Народознавчі зошити. 2019. № 5 (149). С. 1331—1341

УДК 398.83:392.5](477.83-2)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.05.1331

ВЕСІЛЬНІ ЛАДКАНКИ З ВЕРХНЬОЇ РОЖАНКИ

СОКІЛ Ганна

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8352-2124

доктор філологічних наук, професор,

Львівський  національний університет ім. Івана Франка,

кафедра української фольклористики,

вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна

e-mail: gan.sokil@gmail.com

Анотація. Аналізуються весільні пісні с. Верхня Рожанка Сколів­ського району Львівської області. За етнографічним районуванням це село належить до Бойківщини, весільні пісні тут називають ладканками. Ладканковий тип  (термін Ф. Колесси) — один із найдавніших ритмомелодійних типів.  Предмет дослідження — польові матеріали, записані  на початку ХХІ століття. Як відомо, традиційні весільні пісні на сучасному етапі, як і самі обряди, доволі трансформувались, здебільшого перейшли у пасивний фонд. Повертаючись до своїх витоків, маємо осягнути минуле за народними звичаями та обрядами, в чому і проявляється актуальність досліджуваної проблеми, адже ладканки відтворюють специфіку бойківського весілля, передають атмосферу його побутування, представляють багатий змістово-мотивний фонд, образну систему, віддзеркалюють морально-етичні, естетичні, правові та інші норми й стосунки між членами родини, роду, громади тощо. Усе це представляє потужний фольклорний фонд українців з його загальнонаціональною основою і своєрідним регіональним різномаїттям.

Весільні ладканки супроводжували різні етапи обрядодій — вінкоплетини («як в’ют вінці»), розчісування коси,  похід  («поїзд») сватів від молодого до молодої, «як посадили молоду чи молодого на посад», «як ідут придани», «як староста «стинає» голову молоді»,  «як завивают чипиць, хустку», «як чіпкают молоду», завершення весілля, подяка господарям. Пісні подані з музичним супроводом.  Мелодії транскрибувала  Христина Попович.

Ключові слова: бойківське весілля, весільні ладканки, вінкоплетини, молодий, молода, свахи, староста.

Надійшла 28.09.2019

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »