« 2019. № 6 (150)

Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1708—1720

УДК [7.038.6+008](477.86-25)”198″

Б12

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.06.1708

ВЗАЄМИНИ ТРАДИЦІЙНОГО І ПОСТМОДЕРНОГО У КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА 80—90-х РОКІВ ХХ СТОРІЧЧЯ

БАБІЙ Надія

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9572-791X

кандидат мистецтвознавства, доцент,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника,

кафедра дизайну і теорії мистецтва,

вул. Шевченка, 57, 76000, Івано-Франківськ, Україна

Контакти: e-mail: nbabij26@gmail.com

Анотація. Дослідження присвячене вивченню регіональних неакадемічних культурно-мистецьких процесів кінця ХХ ст., їх ролі у розвитку новітньої візуальної культури Івано-Франківська та місця у загальноукраїнському культурному просторі. Неакадемічна творчість розглядається як один з рушіїв розвитку культури, що знаходиться у протиріччі з офіційним мистецтвом (в т. ч. народним). Прагнення змін, пошук нових форм, критика дійсності відобразились у багатогранності феноменів перелому епох, а культурно-мистецька творчість опинилась поміж минулим і майбутнім, « класикою» та постмодернізмом.

Мета дослідження. З’ясувати характер взаємодії між академічними та альтернативними формами мистецтва в Івано-Франківську наприкінці ХХ ст., що виявляють діалог особистості із колективною моделлю творчості. Хронологічні межі дослідження — 80—90-ті рр. ХХ сторіччя.

Завдання та предмет дослідження. Порівняти творчість митців, індивідуальний стиль яких зазнав впливу народного мистецтва, зазначити їх приналежність до мистецьких формацій Івано-Франківська, визначити ступінь взаємоконтактів один з одним.

Автор дослідження доходить висновку, що межах вузького середовища Івано-Франківська наприкінці ХХ сторіччя відзначено багатство візуальних мистецьких форм, що виявляють діалог особистості із колективною моделлю творчості. Прояви цих процесів спостерігаємо як в академічних видах мистецтва, так і в альтернативних.

Ключові слова: Івано-Франківськ, сприйняття народної спадщини, професійні художники, «Станіславський феномен», андеграунд, постмодернізм.

Надійшла 5.11.2019

Список використаних джерел

  1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика: Пер. с фр. Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К. Косикова. Москва: Прогресс, 1989. 616 с.
  2. Петрова О. Про сприйняття народної спадщини професійним художником. Мистецтвознавчі рефлексії: Історія, теорія та критика образотворчого мистецтва 70-х років ХХ ст. — початку ХХІ ст.: Збірка статей. Київ: Академія. С.13—21.
  3. Петрова О. Діалоги з «третьою культурою. Мистецтвознавчі рефлексії: Історія, теорія та критика образотворчого мистецтва 70-х років ХХ ст. — початку ХХІ ст.: Збірка статей. Київ: Академія. С.21—26.
  4. Голубець О. Пошук національного коріння чи постмодерністична деструкція. Мистецтвознавство. Львів, 2010. С.23—29.
  5. Звіжинський А. Станіслав Івано-Франківськ і його мистецтво (І). Zbruc. 14.03.2018. URL: https://zbruc.eu/node/77654 (дата звернення: 17.09.2019).
  6. Дейчаківська С. Франківськ. Місто приватних пережиттів Тараса Прохаська. URL: http://report.if.ua/kultura/ya-spryjmayu-ce-misto-yak-albom-pryvatnyh-perezhyttiv-prohasko-pro-frankivsk-jogo-atmosferu-i-porazky/ (дата звернення: 14.09.2019).
  7. Лінда С.М. Структура «архітектурного знака» та «архітектурного тексту» в семіотичному аналізі об’єк­тів історизму. Вісник Національного університету «Львів­ська політехніка». Серія: Архітектура, 2012. №728. С.14—25.
  8. Кардаш Н. Сьоме вікно. Перший відмінок. Івано-Франківськ: ArtHuss. С.23—24.
  9. Про заходи по виконанню в республіці постанови ЦК КПРС «Про народні художні промисли». Постанова Центрального Комітету Компартії України і Ради Міністрів Української РСР від 25 березня 1975 р., № 149. URL: http://www. search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP750149.html (дата звернення: 13.09.2019).
  10. СоколовськийЗ. Архітектори радянського Івано-Фран­ківська. Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2014. 108 с.
  11. Звіжинський А. Імпреzа. Спогади і рефлексії. URL: https:// zbruc.eu/node/14286 (дата звернення: 18.09.2019).
  12. Бабій Н. Дизайн поліграфії кінця 90-х рр. ХХст. Регіональні фактори розвитку. Науковий збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції «Мистецтво Прикарпаття в соціокультурному просторі України (на пошанування 90-ї річниці від дня народження Михайла Фіголя)». Книга2. Івано-Франківськ, 2017. С. 3—9.
  13. ЗвіжинськийА. Гуцульський сюрреаліст і мольфар кольору— франківський художник Ярослав Янов­ський. Місто, 13 травня 2018.
  14. Гаймус І. «Генеза»-1 в Луцьку представила неформальний Франківськ. 26.04.2019. URL: https://zbruc.eu/node/88921 26.04.2019 (дата звернення: 15.09.2019).
  15. Тернополянам покажуть виставку гуцульської еротики «Фріклектика +18». URL:https://te.20minut.ua/Vystavky/ternopolyanam-pokazhut-vistavku-gutsul­skoyi-erotiki-friklektika-18-10499220.html (дата звернення: 16.09.2019).
  16. Бабій І. У наших музеях — царство молі, — художник Сергій Григорян. Опубліковано: 26.12.2016. URL: http://gk-press.if.ua/u-na­shyh-mu­zeyah-tsar­stvo-mo­li- hudozhnyk-ser­gij-gry­go­ryan/ (дата звернення: 16.09.2019).
  17. Звіжинський А. Володимир Гуменний та його худож­ня космогонія. 12.03.2014. URL: https://zbruc.eu/node/19888 (дата звернення: 13.09.2019).
  18. Звіжинський А. Ігор Перекліта про мистецтво щоденної боротьби. 29.05.2015 URL: https://zbruc.eu/node/36958 (дата звер­нення: 17.09.2019).
  19. Ярослав Яновський. Шевченко і ландшафт. URL: http://artmedium.com.ua/archives/5476 (дата звер­нен­ня: 18.09.2019).
  20. ДрабчукІ. Меч і Рало  символи землі Галицької 28.04.2014 URL: http://www.galslovo.if.ua/index_old.php?st=4210 (дата звернення: 16.09.2019).
  21. Василь Андрушко  художник, скульптор, поет. Дзеркало медіа https://www.youtube.com/watch?v=_aCIjkjzEgM (дата звернення: 18.09.2019).
  22. Пастух Т. Червона вохра слова Олега Лишеги. ЛітАкцент, 29.03.2011 URL: http://litakcent.com/2011/ 03/29/chervona-vohra-slova-oleha-lyshehy/ (дата звер­нення: 17.09.2019).
  23. Жила О. Поезія у скульптурі. Портал гражданской журналистики хайвей24.10.2008 URL:https://h.ua/story/147548/ (дата звернення: 17.09.2019).

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »