« 2020. № 2 (152)

Народознавчі зошити. 2020. № 2 (152). С. 370—377

УДК 392 : 638. 17] (= 161. 2) (478)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.02.370

СЕМАНТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ВОСКУ В РОДИННІЙ РИТУАЛІСТИЦІ УКРАЇНЦІВ МОЛДОВИ

МОВНА Уляна

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9763-2455

доктор історичних наук,

старший науковий співробітник,

Інститут народознавства НАН України,

відділ історичної етнології,

проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,

Контакти: e-mail: movlana@ukr.net

Анотація. Як уособлення небесного вогню, світила-Сонця, тепла та світла свічка відігравала значну роль в обрядовому житті українського селянства, будучи повсюдно затребуваним ритуальним предметом, неодмінним атрибутом низки сімейних, календарних та оказіональних обрядів, релігійних практик, жертвоприношень, повсякденних та сакральних магічних дій.

У фокусі нашої уваги в цій статті перебуватиме семантико-функціональне навантаження воску (воскової свічки) в контексті традиційної весільної та похоронно-поминальної обрядовості (як більш «публічної», на відміну від родильної, й краще збереженої) українців Північної Молдови, що і нині демонструє риси значної законсервованості багатьох архаїчних елементів. Об’єктом дослідження є родинна ритуалістика українців Молдови, а предметом — семантико-функціональне навантаження воску в її контексті. У дослідженні використано історико-порівняльний (компаративний), типологічний, структурно-функціональний методи та метод польових досліджень.

Оскільки спеціальних досліджень цього предмету не було, стаття базується на польових матеріалах, зібраних автором 2007 р. під час комплексної історико-етнографічної експедиції Інституту народознавства НАН України до українських сіл Молдови (Дрокіївський, Глодянський, Синжерійський, Флорештський райони).

Ключові слова: віск, свічка, семантика, ритуал, українці, Молдова.

Надійшла 16.03.2020

Список використаних джерел

  1. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 559а. 67 арк. (Мовна У. Польові матеріали з традиційного бджільництва українців Молдо­ви. 2007 р.).
  2. Нудьга Г. «De Russorum, Moscovitarum et Tartaro­rum»… Жовтень. 1976. № 10. С.145—152.
  3. ПетроваН.О. Традиційне весілля у селі Гараба. Ук­раїнці Придністров’я (матеріали етнографічних до­сліджень). Одеса, 2005. Вип.1. С. 83—93.
  4. Відділ рукописів ЛННБУ ім.В.Стефаника. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 4435. (Laguna S. Obrzкdy ludowe. Medycyna podaniowa. Choroby zwiкrzat. Wrуџby).
  5. Сікиринський О. Українське весілля (с. Глибокояр Ти­распольської округи). Вісник Одеської комісії крає­знавства при ВУАН. Київ, 1925. Чис.2/3. С.205—217.
  6. Калита I. (Від колиски до могили). Упоряд. М.М. Марфобудінова та ін. Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2008. 138 с.
  7. Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. Нари­си традиційної культури українців Одещини (Мико­лаївський район). Одеса: СМИЛ, 2010. 392 с.
  8. КушнірВ.Г., ПетроваН.О. Традиційна весільна обря­довість українців Одещини (20—80-ті рр. XX ст.). Одеса: Гермес, 2008. 256 с.
  9. МовнаУ. Бджільництво: український обрядовий кон­текст. Львів, 2017. 552с.
  10. Киркор А. Этнографический взгляд на Виленскую губернію. Этнографический сборник РГО. Санкт-Пе­тербург, 1858. Вып.3. С. 115—276.
  11. Kolberg O. Tarnуw-Rzeszуw. Materyaly antropologiczno-archeologiczne i etnograficzne. Krakуw, 1910. T. 11. S. 116—323.
  12. Dworakowski S. Zwyczaje rodzinne w powiecie Wysoko-Mazowieckim. Warszawa, 1935. 191 s.
  13. Gaj-Piotrowski W. Kultura spoleczna ludu z okolic Rozwadowa. Wrocіaw, 1967. 352s.
  14. Русский народ. Сост. М. Забылин. Москва, 2004. Кн. 1. Праздники, обычаи и обряды на Руси.
  15. Березович Е.Л. Язык и традиционная культура: этно­лингвистические исследования. Москва: Индрик, 2007. 600 с.
  16. Никитина А.В. Свеча в обрядах перехода. Санкт-Петербург, 2008. 88с.
  17. Логинов К. Традиционный жизненный цикл русских Водлозерья: обряды, обычаи и конфликты. Москва; Петрозаводск, 2010. 424с.
  18. Афанасьев А. О значении рода и рожаниц. Архив историко-юридических сведений, относящихся до России. Москва, 1855. Кн.2 (1пол.). С. 125—142.
  19. Барбарин Л.Н. «Свадьба в селе Подсереднее Белгородской области». Живая Старина. 1995. №3. С.36—40.
  20. Велецкая Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. Москва: Наука, 1978. 239с.
  21. Несторовский П. Бессарабские русины: историко-этнографический очерк. Варшава, 1905. 178с.
  22. Мовна У. Традиційне бджільництво українців: словник етнографічних термінів. Львів, 2015. 360с.
  23. Мойсей А. Аграрні звичаї та обряди у народному календарі східнороманського населення Буковини. Чернівці: Друк Арт, 2010. 320с.
  24. Полевые исследования Института этнографии АН СССР. 1979. Москва, 1983.
  25. Ракова О. Похоронні звичаї й обряди в селі Раранчу Чернівецького повіту. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т.31/32. С.338—347.

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »