« 2020. № 4 (154)

Народознавчі зошити. 2020. № 4 (154). С. 854—866

УДК 738.011.26.02(=161.2)”199/202”(091)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.04.854

ГОНЧАРНИЙ ПОСУД УКРАЇНЦІВ 1990—2020 РОКІВ: ДІАЛОГ ТРАДИЦІЙ ТА СУЧАСНОСТІ

МОТИЛЬ Романа

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-6936-0328
  • кандидат мистецтвознавства,
  • доцент, старший науковий співробітник,
  • відділ народного мистецтва,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: romana_motyl@ukr.net

Анотація. Висвітлюється явище українського гончарного посуду на межі ХХ — початку ХХІ століття — найхарактернішого роду керамічних виробів, що має найбільш глибинні зв’язки з історичним минулим. Актуальність теми зумовлена тим, що саме у 1990—2020 рр. у виготовленні глиняного посуду відбулися значні зміни — окрім зникнення окремих різновидів посуду змінилися його функції.

Метою статті є комплексне дослідження сучасного гончарного посуду українців з об’єктивних позицій сьогодення. Автор визначає чинники активізації творчої діяльності гончарів у сучасних умовах, окреслює шляхи використання традицій народної кераміки та вивчає новаторські тенденції у гончарному посуді українців 1990—2020 років, а також вводить у науковий обіг досі невідомі твори та імена майстрів. Об’єктом дослідження є гончарний посуд українців 1990—2020 рр., а предметом — особливості розвитку гончарства в умовах пострадянської незалежної України та закономірності формотворення й декорування посудин.

Методологічна основа базується на принципах системності, історизму та компаративності з застосуванням культурно-історичного та порівняльно-типологічного методів.

Ключові слова: гончарний посуд, народна кераміка, традиції, новаторство, гончар, осередок, форма, орнаментальні мотиви.

Надійшла 29.05.2020

Список використаних джерел

  • 1. Романець Т.А. Стародавні витоки мистецтва української кераміки. Київ, 1996. 129 с.
  • 2. Спаська Є. Подорожі по Чернігівщині, уривки щоденників 1921— 1926 рр., головним чином про чернігівське гончарство. Українське гончарство: Національний культурологічний щорічник. За рік 1994. Опішне, 1995. Кн. 2. С. 337—373.
  • 3. Фріде М. Форма і орнамент посуду з Поділля. Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників української історії, письменства та мови. Київ, 1928. 108 с.
  • 4. Шульгіна Л. Гончарство у с. Бубнівці на Поділлі. Матеріяли до етнології. Київ, 1929. Вип. 2. 188 с.
  • 5. Матейко К.І. Народна кераміка західних областей Української РСР ХІХ ХХ ст. Київ: Вид-во АН УРСР, 1959. С. 40.
  • 6. Клименко О. Народна кераміка Опішні (до проблеми традицій та інновацій в народних художніх промислах): автореф. дис. канд. мист. 17.00.06. Львів, 1995. 19 с.
  • 7. Біляшівський М. Дещо про українську орнаментику. Сяйво. 1913. № 3. С. 72—78.
  • 8. Пошивайло О. Гончарство як індикатор етносуспільних пріоритетів. Український керамологічний журнал. 2004. № 4. С. 7—14.
  • 9. Мотиль Р. Українська димлена кераміка ХІХ  початку ХХІ ст. Історія. Типологія. Художні особливості. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2011. 208 с.
  • 10. Перша національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (2 липня — 30 жовтня 2009): альбом каталог (Автор-упорядник Олесь Пошивайло). Опішне: Українське народознавство, 2010. 208 с.
  • 11. URL: um.etnolog.org/ua/zmist/2011/4.pdf
  • 12. Мірошниченко О. Сучасний стан в селі Олешня Ріпкинського району Чернігівської області. Український керамологічний журнал. 2005. № 1—4. С. 177—178.
  • 13. Денисенко Г. В ім’я краси. Народне мистецтво. 2000. № 1—2. С. 27.
  • 14. Мотиль Р. Осередок гончарства у Червонограді — відгомін минулого у сучасному. Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 66—72.
  • 15. Пошивайло О. Гончарні осередки України: від зеніту до заходу. Український керамологічний журнал. 2002. № 4. С. 3—8.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »