« 2020. № 4 (154)

Народознавчі зошити. 2020. № 4 (154). С. 854—866

УДК 738.011.26.02(=161.2)”199/202”(091)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.04.854

ГОНЧАРНИЙ ПОСУД УКРАЇНЦІВ 1990—2020 РОКІВ: ДІАЛОГ ТРАДИЦІЙ ТА СУЧАСНОСТІ

МОТИЛЬ Романа

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-6936-0328
  • кандидат мистецтвознавства,
  • доцент, старший науковий співробітник,
  • відділ народного мистецтва,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: romana_motyl@ukr.net

Анотація. Висвітлюється явище українського гончарного посуду на межі ХХ — початку ХХІ століття — найхарактернішого роду керамічних виробів, що має найбільш глибинні зв’язки з історичним минулим. Актуальність теми зумовлена тим, що саме у 1990—2020 рр. у виготовленні глиняного посуду відбулися значні зміни — окрім зникнення окремих різновидів посуду змінилися його функції.

Метою статті є комплексне дослідження сучасного гончарного посуду українців з об’єктивних позицій сьогодення. Автор визначає чинники активізації творчої діяльності гончарів у сучасних умовах, окреслює шляхи використання традицій народної кераміки та вивчає новаторські тенденції у гончарному посуді українців 1990—2020 років, а також вводить у науковий обіг досі невідомі твори та імена майстрів. Об’єктом дослідження є гончарний посуд українців 1990—2020 рр., а предметом — особливості розвитку гончарства в умовах пострадянської незалежної України та закономірності формотворення й декорування посудин.

Методологічна основа базується на принципах системності, історизму та компаративності з застосуванням культурно-історичного та порівняльно-типологічного методів.

Ключові слова: гончарний посуд, народна кераміка, традиції, новаторство, гончар, осередок, форма, орнаментальні мотиви.

Надійшла 29.05.2020

Список використаних джерел

  • 1. Романець Т.А. Стародавні витоки мистецтва української кераміки. Київ, 1996. 129 с.
  • 2. Спаська Є. Подорожі по Чернігівщині, уривки щоденників 1921— 1926 рр., головним чином про чернігівське гончарство. Українське гончарство: Національний культурологічний щорічник. За рік 1994. Опішне, 1995. Кн. 2. С. 337—373.
  • 3. Фріде М. Форма і орнамент посуду з Поділля. Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників української історії, письменства та мови. Київ, 1928. 108 с.
  • 4. Шульгіна Л. Гончарство у с. Бубнівці на Поділлі. Матеріяли до етнології. Київ, 1929. Вип. 2. 188 с.
  • 5. Матейко К.І. Народна кераміка західних областей Української РСР ХІХ ХХ ст. Київ: Вид-во АН УРСР, 1959. С. 40.
  • 6. Клименко О. Народна кераміка Опішні (до проблеми традицій та інновацій в народних художніх промислах): автореф. дис. канд. мист. 17.00.06. Львів, 1995. 19 с.
  • 7. Біляшівський М. Дещо про українську орнаментику. Сяйво. 1913. № 3. С. 72—78.
  • 8. Пошивайло О. Гончарство як індикатор етносуспільних пріоритетів. Український керамологічний журнал. 2004. № 4. С. 7—14.
  • 9. Мотиль Р. Українська димлена кераміка ХІХ  початку ХХІ ст. Історія. Типологія. Художні особливості. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2011. 208 с.
  • 10. Перша національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (2 липня — 30 жовтня 2009): альбом каталог (Автор-упорядник Олесь Пошивайло). Опішне: Українське народознавство, 2010. 208 с.
  • 11. URL: um.etnolog.org/ua/zmist/2011/4.pdf
  • 12. Мірошниченко О. Сучасний стан в селі Олешня Ріпкинського району Чернігівської області. Український керамологічний журнал. 2005. № 1—4. С. 177—178.
  • 13. Денисенко Г. В ім’я краси. Народне мистецтво. 2000. № 1—2. С. 27.
  • 14. Мотиль Р. Осередок гончарства у Червонограді — відгомін минулого у сучасному. Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 66—72.
  • 15. Пошивайло О. Гончарні осередки України: від зеніту до заходу. Український керамологічний журнал. 2002. № 4. С. 3—8.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »