« 2020. № 5 (155)

Народознавчі зошити. 2020. № 5 (155). С. 1097—1107

УДК. 7.46.3:[27-544.8—051:27—312.3](477)”15/17″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.05.1097

ОСОБЛИВОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ ТРЬОХ МУДРЕЦІВ-ВОЛХВІВ У ІКОНОГРАФІЇ РІЗДВА ХРИСТОВОГО ТА ЦИКЛАХ АКАФІСТІВ ДО БОГОРОДИЦІ В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ XVI—XVIII cт.

ШИРОКА Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0108-3317
  • аспірантка,
  • Львівська національна академія мистецтв,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: shirokaoksana@gmail.com

Анотація. Предмет дослідження — особливості зображення трьох мудреців-волхвів в українській іконографії Різдва Христового та циклах Акафістів Богородиці XVI—XVIII ст. Мета дослідження — провести порівняльний аналіз іконографії трьох мудреців-волхвів в українському мистецтві XVI—XVIII ст. Об’єкт дослідження — зображення трьох мудреців-волхвів у композиціях: Різдво Христове; Поклін волхвів; прибуття, поклоніння та повернення волхвів до Вавилону циклів Акафіста Богородиці в українському мистецтві XVI—XVIII ст. Методи формального мистецтвознавчого та історично-культурологічного аналізу, іконографії та іконології дали можливість простежити зміни у трактуванні образів волхвів в українському мистецтві XVI—XVIII ст. Висновки: Іконографічною основою трансформації образів волхвів в українському мистецтві XVI—XVIII ст. були: 1) композиції Різдва Христового XVI—XVII ст.; 2) іконографія «Різдво Христове з історією дитинства» (характерна для риботицького малярського осередку, 1670‑х—1760-х рр.); 3) іконографія святих воїнів-вершників (св. Юрій, св. Борис та Гліб); 4) Стінописи Акафіста Богородиці грецького, балканського та румунського регіонів XIV—XVI ст.; 5) Західноєвропейський живопис та гравюра XIV—XVII ст.

Ключові слова: Акафіст до Богородиці, Різдво Христове, іконографія, ікона, гравюра, стінопис, волхви.

Надійшла 25.09.2020

Список використаних джерел

  • 1. Овсійчук В. А., Крвавич Д.П. Оповідь про ікону. Сімфірополь: Тавріда, 2001. 395 с.
  • 2. Холл Д. Словарь сюжетов і символов в искусстве. Пер. с английского А.Е. Майкапара. Москва: Крон-Пресс, 1996. 656 с.
  • 3. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. С. 112—113.
  • 4. Патріарх Димитрій (Ярема). Іконопис Західної України ХVI — поч. XVІІ ст. Львів: Друкарські куншти, 2017. 595 с.
  • 5. Громова Е.Б. История русской иконографии Акафиста. Икона «Похвала Богоматери с Акафистом» из Успенского собора Московского Кремля. Москва: Индрик, 2005. 304 с.
  • 6. Fabritius Ruth. (1999). Interior painting and liturgy. The controversial orthodoxy in the pictorial program of the Moldau churches Hermani Verlag Dьsseldorf. 313 p.
  • 7. Косів Р.Р. Риботицький осередок церковного малярства 1670-х—1760-х років: (монографія). Львів: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, 2019. 528 с.
  • 8. Акафіст до пресвятої Богородиці. Молитовник з псалтирем. Видання четверте. Київ; Харків; Львів: Святогорець, 2010. 572 с.
  • 9. Тріодь пісна.Національна бібліотека ім. В. Вер­надського. Київ. Кир. 7. Київ: друкарня лаври, 1627. 802 арк.
  • 10. Акафисти пречистій Богородиці й Ісусу сладкому. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, IV–СТ. 2338. Київ: друкарня лаври, 1625. 205 арк.
  • 11. Гротовський Пйотр Лукаш. Стінопис нави церкви св. Онуфрія в Посаді Риботицькій (вступні зауваги). Студії мистецтвознавчі: Архітектура. Образотворче мистецтво та декоративно-вжиткове мистецтво. НАН України, Ін-т мистецтвозн., фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. Ч. 3 (27). Київ, 2009. С. 40—69.
  • 12. Франко І. До історії українського вертепу XVIII в. Відбитка з «Записок Наукового Товариства ім. Шев­ченка». Т. LXXI—LXXIII. Львів: друкарня Наукового Товариства ім. Шевченка, 1906. 152 с.
  • 13. Стасенко В. Христос та Богородиця в дереворізах кириличних книг Галичини XVII ст.: особливості розробки та інтерпретації образу. Київ: Друк, 2003. 340 с.
  • 14. Акафисти з стихирами і канонами. Національна бібліотека ім. В. Вернадського. Київ. Кир. 637. Львів: друкарня братства, 1699. 148 арк.
  • 15. Пречестныи акафисты всеседмичныи со стихиры и каноны. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, ІІ СТ-2379. Київ: друкарня лаври, 1706. 304 арк.
  • 16. Православная богословская энциклопедия или Богословский энциклопедический словарь: под ред. проф. А.П. Лопухина: в 12 т. Т. 9: Кармелиты — КпйнЮ: с 15 рис. 1908. V, [3] с., 754 стб., 757—770 с. Петроград: Т-во А.П. Лопухина, 1900—1911.
  • 17. Мастер Теодорик и чешская живопись XIV века. Великие художники. Их жизнь, вдохновение и творчество. Київ, 2005. 31 с.
  • 18. Альбом № 24. Біблія Піскатора. 1650. Медіорит., 1650. 283 арк. URL: http://irbis-nbuv.ua/ulib/item/ UKR0007150. (дата відвідування: 29.04.2020).
  • 19. Evangelicae Historiae Imagines (Images Of The Evan­gelical Gospels) URL: https://archive.org/details/Evan­gelicaeHistoriaeImagines/page/n15/mode/2up (Last ac­ces­sed: 24.04.2020).
  • 20. Акафісты, каноны і прочая душеполезная моленія. Національна бібліотека ім. В. Вернадського. Київ. Кир. 99. Київ: друкарня лаври, 1731. 339 арк.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »