« 2020. № 5 (155)

Народознавчі зошити. 2020. № 5 (155). С. 1213—1225

УДК 94:811.16:81’373.21(477.83)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.05.1213

ХТО МИ? ЧИЇ ДІТИ? ЯКИХ БАТЬКІВ? (ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ с. ДУЛІБИ СТРИЙСЬКОГО РАЙОНУ)

ТАРАС Ярослав

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7241-9466
  • доктор історичних наук, професор,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • завідувач відділу етнології сучасності,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: е-mail: etnomod@ukr.net

Анотація. Розглядаються відомості про племінний союз дулібів, аналізуються літописні та друковані джерела XVI — поч. XXI ст., висвітлюються різні позиції щодо походження та зв’язку племені дулібів зі слов’янськими германськими племенами та празькою культурою, аналізується поширення топоніма дуліби в Польщі, Україні, висвітлюються значення та походження етнонімів дулеби, дудліби, dudlebi. Постає питання вияснення походження села Дуліби Стрийського р-ну Львівської обл. Мета дослідження — з’ясувати чинники, які визначили назву с. Дуліби на р. Стрий, відповісти на питання, чи ця назва була одержана від гегемонії дулібів у цьому регіоні, чи від поселення тут полонених дулібчан (волинян). Проаналізовані прізвища, зафіксовані у Йосифінській та Францисканській метриках. Новизна: Вперше подаються автохтонні прізвища дулібчан Стрийського р-ну станом на XVIII — поч. XIX ст., аналізується їх утворення. Результат дослідження: З’ясовано, що автохтонні прізвища дулібчан Стрийського р-ну є рідковживані, не характерні для Західної України, мають поширення в центральній, східній частинах України. На основі аналізу прізвищ підтверджена гіпотеза, що с. Дуліби Стрийського р-ну галицькі князі заселили полоненими з Волині та земель, які були підлеглими київським князям. У висновках автор доводить, що серед вчених однозначного порозуміння щодо території поселення дулібів та походження назви населеного пункту Дуліби Стрийського р-ну Львівської обл. немає.

Ключові слова: дуліби, волиняни, с. Дуліби Стрийського р-ну Львівської обл., літописні слов’янські племена, Йосифінська метрика, Францисканська метрика.

Надійшла 26.05.2020

Список використаних джерел

  • 1. Літопис руський. Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. Київ: Дніпро, 1989. 614 с.
  • 2. Терлецький Л. Етногенез українського народу. Львів: Інтелект-Бізнес, 2007. 616 с.
  • 3. Гваньїні О. Хроніка європейської Сарматії. Пер. з поль­ської Ю. Мицика. Київ: Києво-Могилянська ака­демія, 2007. 1004, [2] c.: іл.
  • 4. Тищенко К.М. Кельтські етимології. І. Етнос. Мово­знавство. 2003. № 4. С. 3—16.
  • 5. Петрушевич А. Лингвистическо-историческія из­слѣдо­ваниія о начаткахъ города Львова и окрестностей его, съ возрѣніемъ на предисторическія времена переселенія словенскихъ и румынскихъ племенъ изъ придунайскихъ стран въ предкарпатскія области. Выпуск I—II. Львов: Иждивеніемъ Института «Народний Домъ». 1893. 660 с.
  • 6. Седов В.В. Происхождение и ранняя история славян. Москва: Наука. 1979. 156 с.: рис.
  • 7. Грушевський`М. Історія України-Руси. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1994. 736 с.
  • 8. Тищенко К. Походження назв літописних слов’янських племен. Народна творчість та етнографія. 2006. № 1. С. 4—16.
  • 9. Попов А.И. Названия народов СССР. Введение в этнонимику. Ленинград: Наука, 1973. 170 с.
  • 10. Фасмер М. Этимологический словарь русского язы­ка: в 4 т. Перевод с немецкого О.Н. Трубачева. Москва: Прогресс, 1964—1973. Т. 1. 1964. 562 с.
  • 11. Geiriadur Prifysgol Cymru. A Dictionary of the Welsh Language: in 4 vols. Cardiff, 1967—2002.
  • 12. Трубачев О.Н. Этногенез и культура древнейших сла­вян. Лингвистические исследования. Москва: На­ука, 2003. 495 c.
  • 13. Јowmiaсski H. Pocztki Polski: z dziejуw Sіowian w I tysicleciu n. e. Т. 3. Warszawa: Paсstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1967. 519 s.
  • 14. Никонов В.А. Типология славянской антропонимии. Ис­тория, культура, этнография и фольклор славянских народов: IX Международный съезд славистов. Доклады советской делегации. Москва: Наука, 1983. С. 257—269.
  • 15. Полное собрание русских летописей. Т. I: Лаврентьевская летопись. Вып. 1—3. (2-е изд.). Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1926—1928. 379 c.
  • 16. Мішко С. Нарис ранньої історії Руси-України. Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен: Українське Історичне Товариство, 1981. 228 с.
  • 17. Ключевский В.О. Сочинения в девяти томах. Т. 1. Курс Русской истории. Ч. 1. Москва: Мысль, 1987. 432 с.
  • 18. Нидерле Л. Славянские древности. Пер. с чешск. Т. Ко­валевой и М. Хазанова. Москва: Издательство иностранной литературы. 1956. 453 с.
  • 19. Державин Н.С. Славяне в древности: культурно-исторический очерк. Москва: Издательство Академии наук СССР, 1946. 215 с.
  • 20. Войтович Л. Галицько-волинські етюди. Біла Церква: Вид. Пшонківський О.В. 2011. 480 с.
  • 21. Akta grodzkie i ziemskie z czasуw Rzeczypospolitej Polskiej: z archiwum tak zwanego bernardyсskiego we Lwo­­wie w skutek fundacyi њp. Alexandra hr. Stadnickiego. T. 5. Lwуw: Druk. Narodowa W. Manieckiego. 1875. 293 s.
  • 22. Центральний державний історичний архів України у м. Львові. Ф. 19. Оп. XVI. Од. зб. 3.
  • 23. ЦДІА України у Львові. Ф. 20. Оп. XVI. Од. зб. 242.
  • 24. Худаш М. Українські карпатські і прикарпатські наз­ви населених пунктів (утворення від відапелятивних антропонімів). Львів, 2004. 536 с.
  • 25. Шанковський Л. Нарис історії Стрийщини. Стрийщина: Історично-мемуарний збірник Стрийщини, Скіль­щини, Болехівщини, Долинщини, Рожнітивщини, Жу­ра­венщини, Жидачівщини і Миколаївщини: в 3 т. Нью-Йорк, 1990—1993. Т. 1. 1990. С. 69—192.
  • 26. Лаба В. Літопис парафії Дуліби. Львів, 2016. 88 с.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »