« 2020. № 6 (156)

Народознавчі зошити. 2020. № 6 (156). С. 1437—1444

УДК [821.161.2-94: 355.118(477)]”19″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.06.1437

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ ЯК ВІЙСЬКОВОГО ПОКОЛІННЯ

Ірина РОЗДОЛЬСЬКА

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3308-1981
  • кандидатка філологічних наук, доцент,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра української літератури ім. акад. М. Возняка,
  • вул. Університетська,1, 79000, м. Львів, Україна,
  • e-mail: yaremchuk.iryna74@gmail.com

У статті систематизовані ті чинники стрілецької історіографії щодо функціонування Українських Січових Стрільців як міліарної структури, які підкреслюють і прояснюють її вихід за дефініційні рамки армії, військового підрозділу. Переглянуті культурно-історичні умови формування Леґіону спонукали підсумовувати про генераційний статус мілітарної формації УСС, що, відповідно, матиме суттєве методологічне та інтерпретаційне значення для літературознавчих студій над естетичним феноменом січового стрілецтва.

Об’єктом розгляду є, насамперед, стрілецькі видання, збірник «Українські Січові Стрільці» за редакцією Б. Гнаткевича, монографія С. Ріпецького, статті М. Кураха, також сучасні розвідки М. Литвина, К. Науменка, М. Лазаровича. Предметом розгляду — ті ознаки соціально-історичного структурування січово-стрілецької групи в широких хронологічних рамках, із 1900 по 1920 рр.

Виразна новизна у дефініюванні структури УСС підкреслює продуктивність культурно-історичного підходу в аналізі і пошуку фактів, і важливість власне структурно-генераційного окреслення стрілецького духового феномена не тільки для історичної галузі, але і для літературознавства. У статті проявлено методологію: загальну культурно-історичну налаштованість авторки, елементи структурного підходу, а також загально-наукові засади аналізу та систематизації матеріалу.

Ключові слова: Українські Січові Стрільці, Леґіон УСС, військове покоління, літературознавство.

  • 1. Стрілецька Голгофа: cпроба антології. Упоряд., авт. вступ. ст. і прим. Т. Ю. Салига; худож. оформл. І. П. Плесканка. Львів: Каменяр, 1992. 399 с.
  • 2. Українські січові стрільці, 1914—1920. за ред. Б. Гнаткевича; іл. оформл. І. Іванця. Репринт. відтворення з вид. 1935 р. Львів: Слово, 1991. 160 с.
  • 3. Полонська-Василенко Н. Історія України 1900—1923 рр. Київ: Кооператив «Відродження», 1991. 136 с.
  • 4. Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин. Львів: Наукове Товариство імені Т. Шевченка у Львові; Українознавча бібліотека НТШ. 1995. Ч. 4. 358 с.
  • 5. Лазарович М. Леґіон Українських Січових Стрільців: формування, ідея, боротьба. 2-ге вид., доп. Тернопіль: Джура, 2016. 628 с.
  • 6. Курах М. Січово-стрілецькі формації в українських арміях (Інформаційний нарис) Вісті комбатанта. 2008. 11 листоп. URL: http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2008/11/blog-post_11.html.
  • 7. Муза і чин Остапа Луцького. Упоряд. В. Деревінський, Д. Ільницький, П. Ляшкевич, Н. Мориквас. Київ: Смолоскип, 2016. 936 с.
  • 8. Маланюк Є. Повернення: Поезії. Літературознавство. Публіцистика. Щоденники. Листи. Львів: Світ, 2005. 496 с.
  • 9. Курах М. Чи Січові Стрільці брали участь у Зимовому поході? Вісті комбатанта. 2008. 19 жовт. URL: http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2008/10/blog-post_19.html.
  • 10.    Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія галицького стрілецтва. Львів: Каменяр, 1991. 200 с.
  • 11.    Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. Львів: Інститут українознавства НАНУ; Видавнича фірма «ОЛІР», 1995. 368 с.
  • 12.    Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Уряди, постаті. Упоряд.: М. Литвин, І. Патер, І. Соляр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Кри­п’якевича НАН України, 2009. 350 с.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »