« 2021. № 1 (157)

Народознавчі зошити. 2021. № 1 (157). С. 28—39

УДК 398:[7.041:355.425.4-05]”19″(477.8)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.01.028

ОБРАЗ УКРАЇНСЬКОГО ПОВСТАНЦЯ У ФОЛЬКЛОРНИХ НАРАТИВАХ СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНОЇ РЕЦЕПЦІЇ (НА МАТЕРІАЛАХ З ВОЛИНІ ТА ПРИКАРПАТТЯ)

Оксана ЧІКАЛО

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1636-3397
  • кандидатка філологічних наук,
  • старша наукова співробітниця,
  •  Інститут народознавства НАН України,
  • відділ фольклористики,
  •  проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • e-mail: ochikalo@yahoo.com

У статті проаналізовано образ героя-повстанця, який є центральним у народних наративах 1940—1950-х років. Розглянуто його семантику, сформовану за допомогою традиційних поетичних засобів та інноваційних елементів, які виникли внаслідок реакції народного середовища на суспільно-історичні реалії середини ХХ століття.

Мета публікації — простежити типологію образу повстанця. Визначити усталені риси та новітні елементи. Вивчити, як формується семантика образу під впливом суспільно-історичних чинників та інтерпретується у народній прозі.

Об’єктом дослідження є народні оповідання, зафіксовані на Прикарпатті та Волині впродовж 2018—2019 років. Це наративи про національно-визвольні змагання середини ХХ століття, носіями яких є учасники і свідки цієї боротьби, а також їхні нащадки.

У статті синтезовано методи, підпорядковані меті розвідки: структурно-семіотичний та структурно-типологічний, які дають змогу аналізувати народні наративи як сукупність складових частин. На підставі аналізу структурних частин наративів, образної системи, вони уможливлюють аналіз образу повстанця у діахронії. За допомогою історико-генетичного методу простежено еволюцію образу українського повстанця, воїна-оборонця рідної землі та його реалізацію у народних наративах ХХ століття. Невід’ємним є метод польових досліджень, який уможливив фіксацію нових наративів про діяльність УПА та її героїв.

Ключові слова: образ, повстанець, наратив, мотив, типологія, інновація, семантика, діахронія, традиція.

  • 1. Костюк І. Міфологічний герой: походження, призначення, функції. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2012. Вип. 23. С. 376—385.
  • 2. Гнатюк В. Народні оповідання про опришків. Етнографічний збірник. Львів, 1910. Т. 26. С. VIII.
  • 3. Сокіл В. Українські історико-героїчні перекази: структурно-семантичний та поетичний аспекти. Львів, 2003. 319 с.
  • 4. Народні оповідання про опришків. Зібрав Володимир Гнатюк. Етнографічний збірник. Львів, 1910. Т. 26. 352 с.
  • 5. Народ про Кобилицю: Збірник фольклорних творів. Упорядкування, вступна стаття і примітки В.І. Тищенка. Київ, 1968. 180 с.
  • 6. Франко І.Я. Лук’ян Кобилиця. Епізод із історії Гуцульщини в першій половині XIX в. Зібрання творів: у 50-и т. Київ: Наукова думка, 1986. Т. 47. С. 248—288.
  • 7. Кузьменко О. Стрілецька пісенність: фольклоризм, фольклоризація, фольклорність. Львів, 2009. 295 с.
  • 8. Мишанич С. Біля джерел народної прози. Фольклористичні та літературознавчі праці. Донецьк, 2003. Т. 1. С. 288—312.
  • 9. Бріцина О. ХХ сторіччя в усній історії українців (нотатки до питання про історизм фольклору). У пошуках власного голосу: усна історія як теорія, метод та джерело. Харків, 2010. С. 135—143.
  • 10.    Інформаційна довідка. Антинімецькі акції УПА 1943—1944 рр. (на основі німецьких, радянських та українських документів). URL: http://neskorena-nacia.com.ua/novyny/437-antynimetskyi-front-upa-1943-1944.html
  • 11.    В’ятрович В., Забілий Р., Дерев’яний І. Українська Повстанська Армія. Історія нескорених. Відп. ред. та упоряд. В. В’ятрович. 3-тє вид. Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2011. 352 с.
  • 12.    ВО-4 «Говерла». URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/ %D0%92%D0%9E-4_%C2%AB%D0%93%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0%C2%BB; Шлях Перемоги (Видання ВО УПА «Говерля»). URL: http://ounuis.info/archive/library/Newspapers/shliakh-peremohy-vydannia-vo-upa-hoverlia.html
  • 13.    Левчук О. Колірний код фольклорного образу коня та його символічне значення в українській народній творчості. Міфологія і фольклор. № 1 (2). 2009. С. 29—36.
  • 14.    Янковська Ж. Відображення архетипного образу сорочки в українській літературній прозі 30—60-х рр. ХІХ століття. Літературний процес: методологія, імена, тенденції: зб. наук. праць. Філологічні науки. Київ, 2016. № 7. С. 194—199.
  • 15.    Яворівщина у повстанській боротьбі: Розповіді учас­ників та очевидців. Записав і упоряд. Є. Луньо. Львів: Літопис, 2005. Т. 1: Наконечне Перше. На­конечне Друге. 576 с.
  • 16.    Чікало О. Історичні пісні-хроніки ХХ століття: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тема­тич­ного змісту. Народознавчі зошити. 2009. № 1—2. С. 184—191.
  • 17.    Сокіл Г. Повстанські пісні — героїчний літопис українського народу. Воля і Батьківщина. 2004. № 2—3. С. 146—152.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »