« 2021. № 4 (160)

Народознавчі зошити. 2021. № 4 (160).  С. 971—976

УДК 811.161.2’373.2:[94(477):355.318]

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.04.971

СЕМАНТИКО-МОТИВАЦІЙНІ ОСНОВИ ПСЕВДОНІМІВ УПА

СОКІЛ-КЛЕПАР Наталія

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4156-5978
  • доцент,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра української мови імені професора Івана Ковалика,
  • вул. Університетська, 1, 79001, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: nsokil@ukr.net

Анотація. Мета статті — розглянути деякі моменти творення псевдонімів. Об’єкт аналізу — псевдоніми УПА, зокрема їхній семантико-мотиваційний рівень. До формування та використання таких власних назв стимулювали суспільно-історичні обставини. Цей факт і пояснює високу вживаність псевдонімів у період національно-визвольних змагань 40—50-х рр. ХХ ст.

З’ясовано, що псевдоніми семантично похідні від апелятивів і пропріативів. Серед відапелятивнихпсевдонімів найчастіше функціонують одиниці, мотивовані флорономенами, зоономенами, орнітономенами тощо. З-поміж відонімних псевдонімів домінують відантропонімні, а особливо відіменні.

У висновках стверджується, що кожен псевдонім повстанця — це історичний факт конкретної епохи, створений ситуативно з метою конспірації. За лінгвістичною специфікою такі одиниці є результатом вторинної номінації, що містять під собою важливе семантико-мотиваційне підґрунтя.

Методологія дослідження базується на історичному огляді, теоретичному аналізі, систематизації та узагальненні.

Ключові слова: псевдонім, мотивація, семантика, номінація.

Надійшла 3.08.2021

Список використаних джерел

  • 1. Бачун Л.І. Дещо про псевдоніми періоду 1942—1954 років (за матеріалами українських прозових творів). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологія». Вип. 1 (69). Ч. 1. 2018. С. 31—33. URL: https://journals.oa.edu.ua/Philology/article/download/1563/1382/
  • 2. Горбаль М. Довідник-пошуківець. Реєстр осіб, по­в’я­заних з визвольною боротьбою на теренах Дрогобиччини 1939—1950 (за архівними документами). Т. 6. Торонто; Львів, 2005. 1312 с.
  • 3. Жайворонок В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. 703 с.
  • 4. Лесюк М.П. Псевда вояків Української Повстанської Армії. Studia Slawistyczne 1; Nazewnictwo na pogra­niczach etniczno-jezykowych. Biaіystok, 1999. S. 117—184.
  • 5. Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942—1952. Львів, 1991. 448 с.
  • 6. Павликівська Н.М. Питання української псевдонімії ХХ століття. Вінниця: Глобус-Прес, 2009. 338 с.
  • 7. Павликівська Н.М. Система і структура псевдонімів ОУН та УПА. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10: Проблеми граматики і лексикології укра­їнської мови. 2011. Вип. 7. С. 274—279. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_10_2011_7_63
  • 8. Павликівська Н.М. Словник псевдонімів ОУН-УПА. Вінниця: О. Власюк, 2007. 440 с.
  • 9. Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища. Київ: Наукова думка, 1966. 217 с.
  • 10. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К, 2008. 711 с.
  • 11. Словник символів культури України. За заг. ред. В.П. Коцура, О.І. Потапенка, М.К. Дмитренка. Київ: Міленіум, 2002. 260 с.
  • 12. Словник українських ономастичних термінів. Укл. Д. Бучко, Н. Ткачова. Харків: Ранок-НТ, 2012. 256 с.
  • 13. Сокіл Н. Псевдоніми повстанців Сколівщини. Визвольний шлях. Лондон; Київ, 1999. Кн. 6 (615). С. 717—734.
  • 14. Чучка П.П. Українські псевдоніми: статус, структура і функції. Наукові записки Кіровоградського держ. педуніверситету ім. В. Винниченка. Серія: філол. науки (мовознавство). 2001. Вип. 37. С. 82—83.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »