« 2021. № 6 (162)

Народознавчі зошити. 2021. № 6 (162).  С. 1367—1375

УДК027.1:94(=161.2)(410)”19/20″(092)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.06.1367

КНИГОЗБІРНЯ М. ДЕМКОВИЧА-ДОБРЯНСЬКОГО В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИВАТНИХ БІБЛІОТЕК У ДІАСПОРІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.

КРАВЕЦЬ Данило

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1963-9678
  • кандидат історичних наук, науковий співробітник,
  • Львівська національна наукова бібліотека України
  • ім. В. Стефаника, відділ рукописів,
  • вул. В. Стефаника, 2, 79000, м. Львів, Україна, асистент,
  • Національний університет «Львівська Політехніка», 
  • кафедра історії, музеєзнавства та культурної спадщини,
  • вул. С. Бандери 12, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: Danylo.M.Kravets@LPNU.UA

Анотація. Дослідження особистих книжкових колекцій українських громадських і культурних діячів як складової українського пам’яткознавства, через призму духовних вподобань їх власників на сьогодні є важливим і актуальним завданням книгознавців, бібліографів, істориків. 

Метою публікації є проаналізувати склад, структуру та історію формування приватної книжкової колекції М. Демковича-Добрянського у контексті творення діаспорних книгозбірень другої половини ХХ століття. 

Об’єктом дослідження є приватні книжкові колекції знаних представників української діаспори другої половини ХХ ст., а предметом— особиста книгозбірня відомого публіциста, журналіста, історика Михайла Демковича-Добрянського.Хронологічні рамкидослідження охоплюють 1930—1980 рр., адже саме на цей період припадає активна публіцистична діяльність М. Демковича-Добрянського. 

У статті використовуються історико-культурологічний та порівняльний методи, а також елементи структурно-типологічного та інших методів, притаманних історичній науці.

Ключові слова: Михайло Демкович-Добрянський, приватна бібліотека, книга, українська діаспора, самвидав.

Надійшла 7.09.2021

Список використаних джерел

  • 1. Нові підходи до історіописання. За ред. Пітера Берка. Київ, 2013. 368 с.
  • 2. Лісова І. Ціннісна характеристика приватної книжкової колекції. «Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук» (м. Одеса, 03—04 квітня 2015 р.)». Одеса, 2015. С. 122—125.
  • 3. Лісова І. Приватна книжкова колекція»: теоретичні підходи до визначення поняття. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. 2012. Вип. 18. С. 253—258.
  • 4. Кравець Р. Помер Михайло Демкович-Добрянський. Свобода. 2003. 7 берез. С. 30.
  • 5. Відділ рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника. Ф. 298. Спр. «о. Димид М. Листи до М. Демковича-Добрян ського». 4 арк.
  • 6. Кравець Д. Архів Михайла Демковича-Добрянського у фондах відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. 2017. Вип. 9. С. 474—485.
  • 7. Відділ рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника. Ф. 298. Спр. «Листи М. Демковича-Добрянського до Степана Витвицького». 11 арк.
  • 8. Stępień S. Życie polityczne Galicji a metropolita Szeptycki (na marginesie pracy Mychajly Demkowycza-Dobrianskiego, Potocki i Bobżyński Cisarski namistnyky Halyczyny 1903—1913, Rzym 1987, Wydania Ukrainskoho Katolyckoho Uniwersytetu św. Klymenta Papy, ss. 132). Biuletyn informacyjny (Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu). 1996. № 2. S. 221—232.
  • 9. Відділ рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника. Ф. 298. Спр. «Про книгу «Україна і Росія» (список кому її подарувати)». 1 арк.
  • 10. Відділ рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника. Ф. 298. Спр. «Рябчук Микола. Листи до М. Демковича-До брянського». 18 арк.
  • 11. Покальчук Ю. Україна і Росія: вчора і сьогодні. Слово і Час. 1991. Ч. 7. С. 78—79.
  • 12. Кісь Р. Фінал третього Риму (Російська месіянська ідея на зламі тисячоліть). Львів, 1998. 744 с.
  • 13. Добрянський М. Keine Kameradern. Доля радянських вояків у гітлерівському полоні. Вісті Комбатанта. 1980. № 3—4. С. 3—4.
  • 14. Відділ рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника. Ф. 298. Спр. «Добрянський Михайло. Візитна картка нації — Енциклопедія Українознавства». 2 арк.
  • 15. Демкович-Добрянський М. [Рецензія] Werschler, Iwo Z dziejуw obozu belwederskiego. Tadeusz Hołуwko, życie i działalność, Warszawa, 1984. Віднова. Мюнхен, 1986. № 4. С. 11—14.
  • 16. Відділ рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника. Ф. 298. Спр. «Розмова М. Демковича-Добрянського із Богданом Нагайлом. Ч. 2 1930-і рр.». 8 арк.
  • 17. Відділ рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника. Ф. 298. Спр. «Добрянський М. Гетьманська держава і російський централізм. Рецензія на книгу «Zenon E. Kohut. Russian centralism and Ukrainian autonomy. Imperial absorption of the Hetmanate 1760s—1830s. Cambridge, 1988. 363 p». 4 арк.
  • 18. Демкович-Добрянський М. Звідкіля походить Русь. Українські Вісті. 10 квіт. 1983. С. 3.
  • 19. Відділ рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника. Ф. 298. Спр. «Добрянський М. Рецензія на книгу Р. Конквеста «Жнива Скорботи» (Conquest R. The Harvest of Sorrow…, London, 1986)». 17 арк.
  • 20. Добрянський М. П’єр Теяр де Шарден. Листи до приятелів. 1966. № 1—2. С. 2—4.
  • 21. Андрій Сороковський. Нарис історії Українського патріярхального руху. URL: http://www.patriyar khat.org.ua/andrij-sorokovskyj-narys-istoriji-ukrajinskoho-patriyarhalnoho-ruhu/ (Дата звернення 06.04.2021).
  • 22. Ремовська О. Говорить Радіо Свобода. Історія ук ра їнської редакції. Київ, 2015. 196 с.
  • 23. Відділ рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника. Ф. 298. Спр. «Добрянський М. Перемога самвидаву. Доповідь 15 червня 1975 р. у Лондоні до дня пам’яті загиблих в’язнів». 8 арк.
  • 24. Добрянський М. Спомини Данила Шумука. Наш Голос. 1975. № 2. С. 3—5.
  • 25. ЛННБУ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 298. Спр. «Радіопрограми М. Добрянського «Ук ра їна між минулим і майбутнім». 111 арк.
  • 26. ЛННБУ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 298. Спр. «Іваничук Роман. Листи до М. Демковича-До брянського». 9 арк.
  • 27. ЛННБУ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 298. Спр. «Відозва Клюбу Приятелів Української Книжки. Дорогі приятелі української книжки!». 1 арк.
  • 28. Хроніка. Наукове Товариство ім. Шевченка, 9.4.1949— 31.12.1963. Вип. 77. Париж; Торонто; Нью-Йорк; Сідней. 1964. 59 с.
  • 29. Нестеренко П. Екслібрис, як нарис історії культури України, комплексу духовних здобутків суспільства. АРТ-платФОРМА. 2020. Вип. 2. С. 162—179.
  • 30. ЛННБУ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 298. Спр. «Демкович-Добрянський М. Листи до Рія Ігоря». 2 арк.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »