« 2022. № 1 (163)

Народознавчі зошити. 2022. № 1 (163). С. 192—201

УДК 94(100=161.2)”1973″:[930.253:070]

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.01.192

ДРУГИЙ СВІТОВИЙ КОНҐРЕС ВІЛЬНИХ УКРАЇНЦІВ: ПІДГОТОВКА, ПРОВЕДЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ

ВАХНЯНИН Анна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3111-6183
  • аспірантка,
  • кафедра нової і новітньої історії зарубіжних країн,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • вул. Університетська, 1, Львів, 79000, Україна,
  • Контакти: e-mail: anya.vahnyanyn@gmail.com

Анотація. Українська діаспора здавна була політично-, соціально- та культурно активною, але релігійні та політичні розбіжності перешкоджали українству виступати єдиним фронтом для захисту власних інтересів. Проведення Першого Світового Конґресу Вільних Українців (СКВУ) у 1967 р. заклало підвалини для об’єднання всього українського народу в рамках єдиної інституції, а скликання Другого СКВУ зміцнило їх. Тому метою наукової розвідки є висвітлити перебіг підготовки та проведення Другого СКВУ, виокремити ключові зміни до програмних документів та регламентації діяльності керівних органів та визначити роль скликання Другого СКВУ для консолідаційних процесів української діаспори.

Джерельну базу наукової розвідки склали документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки, збірки опублікованих документів Першого та Другого СКВУ та газета «Свобода». Окрема увага зосереджена на критичних заувагах активних учасників до функціонування керівних органів СКВУ першої каденції та спроб їх вирішення під час Конґресу. Також висвітлено реакцію на проведення Другого СКВУ на сторінках радянської преси.

Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, багатофакторності, теоретичному аналізі, систематизації і узагальненні.

Ключові слова: українська діаспора,Світовий Конґрес Вільних Українців, консолідація, Микола Плав’юк, пленарна сесія, Статут.

Надійшла 11.01.2022

Список використаних джерел

  • 1. Яців А. Перший Світовий Конгрес Вільних Українців: на шляху до консолідації світового суспільства. Народознавчі зошити. 2019. № 2 (146). С. 387402. Doi: 10.15407/nz2019.02.387.
  • 2. Самостійна Україна. 1973. Ч. 1—2.
  • 3. Перший Світовий Конгрес Вільних Українців: мате­ріяли. Головний редактор І. Сирник.Вінніпег; Нью-Йорк; Лондон: Видання Секретаріату Світового Конгресу Вільних Українців, 1969. 479 с.
  • 4. Свобода. 17 квітня 1973. № 71.
  • 5. Свобода. 18 квітня 1973. № 72.
  • 6. Верига В. Другий Світовий Конґрес Українців. Василь Верига. Слово і чин. Вибрані статті, доповіді, розвідки, життєписи. 1946—1988. Упорядник і автор передмови М. Литвин. Львів: Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, 2001. С. 155—158.
  • 7. Центральний державний архів зарубіжної україніки (далі — ЦДАЗУ). Ф. 36. Оп. 1. Спр. 4: Документи (протокол наради підготовчого комітету, програма, списки організацій, делегатів, представників ЗМІ, правильники нарад, статут, протокол, фінансові звіти, резолюції, списки членів Секретаріату, комюніке, газ. статті про перебіг конгресу, проект збірника матеріалів та ін.) Другого СКВУ. 14 квітня 1973—30 вересня 1985. 198 арк.
  • 8. Другий Світовий Конгрес Вільних Українців: матеріяли. Головний редактор В. Дідюк.Торонто; Нью-Йорк; Лондон: Видання Секретаріату Світового Конгресу Вільних Українців, 1986. 470 с.
  • 9. Свобода. 11 липня 1973. № 128.
  • 10. Свобода. 7 вересня 1973. № 165.
  • 11. Свобода. 4 жовтня 1973. № 184.
  • 12. Свобода. 1 листопада 1973. № 202
  • 13. Свобода. 8 листопада 1973. № 204.
  • 14. Свобода. 30 жовтня 1973. № 200.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »