« 2022. № 4 (166)

Народознавчі зошити. 2022. № 4 (166).  С. 814—826

УДК: 393.1(477.85/.87)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.04.814

З ПОХОРОННО-ПОМИНАЛЬНОЇ ОБРЯДОВОСТІ ГУЦУЛЬЩИНИ

ГАЛАЙЧУК Володимир

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7780-5876
  • доктор історичних наук, професор,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра етнології,
  • вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна
  • Контакти: e-mail: halay_czuk@ukr.net

Анотація. Дослідження похоронно-поминальних звичаїв та обрядів дає ключ до розуміння багатьох явищ традиційної культури українців. Відтак потреба опублікування нових етнографічних матеріалів з Гуцульщини досі є актуальною, адже цей етнографічний район — один з найбагатших в Україні на релікти старожитностей.

Мета дослідження — ввести в науковий обіг, систематизувати і почасти проаналізувати масив нових відомостей про традиційні похоронно-поминальні звичаї та обряди Гуцульщини, включно з календарною складовою.

Розглянуто прикмети, які начебто віщують смерть; особливості агонії людей, які «знаються з нечистою силою»; приготування до похорону; обереги від покійного; «посижіння» біля мерця, зокрема традицію ігор при покійному; звичаї при похованні; дії з певними похоронними атрибутами; поминання померлого одразу після похорону; облаштування могили; особливості дотримання жалоби. Мікротемами дослідження стали звичаї та забобони, пов’язані з похованням дітей, зокрема неохрещених, самогубців, відьом та упирів. Окремий блок дослідження стосується поминальних мотивів у звичаях та обрядах річного кола. Розглянуто поминання душ покійних у «задушні дні» і на Святвечір; випікання поминальних «книшів» під час Великого посту; приурочені до Живної середи і Живного четверга звичаї «ходити у вогники» і «гріти діда»; звичай пошанування «рахманів»; поминальні звичаї Великодня і Спаса.

Ключові слова: Гуцульщина, похоронно-поминальні звичаї та обряди, вірування, духовна культура, покійник, «вогники», «рахмани».

Надійшла  11.07.2022

Список використаних джерел

  • 1. Кайндль Р. Гуцули: їх життя, звичаї та народні прекази. Чернівці: Молодий буковинець, 2000. 208  с.
  • 2. Шухевич В. Гуцульщина. Львів, 1902. Ч. 3. 256 с.
  • 3. Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди. Етноґрафічний збірник. Львів, 1912. Т. ХХХІ—ХХХІІ. С. 131—424.
  • 4. Кузеля З. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обрядї. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1914. Т. СХХІ. С. 173—224.
  • 5. Кузеля З. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обрядї (Конець). Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1915. Т. СХХІІ. С. 103—166.
  • 6. Колесса Ф. Вірування про душу й загробне життя в українській похоронній і поминальній обрядовості. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2001. Т. ССХLII : Праці Секції етнографії і фольклористики. С. 7—82.
  • 7. Гузій Р. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. Львів: ІН НАН України, 2007. 352 с.
  • 8. Зеленчук М. Похоронні звичаї та обряди на Гуцульщині: ігри та забави при померлому. Діалектологічні студії. Львів, 2003. Вип. 2 : Мова і культура. С. 241—247.
  • 9. Сушко В. Уявлення про смерть і поховальні звичаї гуцулів. Народна творчість та етнологія. 2014. № 1. С. 91—97.
  • 10. Коваль-Фучило І. Персонажний код поховального обряду на Косівщині: трембітар. Народна творчість та етнологія. 2012. № 4. С. 89—93.
  • 11. Пискач О. Назви, пов’язані з поховально-поминаль­ною обрядовістю, в діалектних словниках південно-західного наріччя української мови. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : зб. наук. праць. Ужгород, 2016. Вип. 21 : Ареалогія й ономастика. С. 124—130.
  • 12. Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів. Голов. ред. Г. Скрипник. Київ, 2020. Т. 5: Поховально-поминальні звичаї та обряди. 464 с.
  • 13. Архів Львівського національного університету імені Івана Франка, ф. 119, оп. 17, спр. 317-Е, арк. 1—10.
  • 14. Архів Львівського національного університету імені Івана Франка, ф. 119, оп. 17, спр. 715-Е, арк. 1—89.
  • 15. Архів Львівського національного університету імені Івана Франка, ф. 119, оп. 17, спр. 719-Е, арк. 1—49.
  • 16. Денисюк І. Гадєрка. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. Вип. 31. С. 422—428.
  • 17. Струк М. Вогники, кукуці, хапанки, живники. На Косівщині зберегли давню гуцульську традицію. URL: https://www.youtube.com/watch?v=l5dfaHCr44w (дата звернення: 03.06.2022).

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »