« 2023. № 2 (170)

Народознавчі зошити.  2023. № 2 (170).  С. 379—385

УДК 745.51:008(477.83/.86)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.02.379

МИСТЕЦТВО ЯК ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН САКРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНЦІВ ГАЛИЧИНИ 

ОДРЕХІВСЬКИЙ Роман

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3581-4103
  • доктор мистецтвознавства, професор,
  • Львівський державний університет фізичної культури,
  • кафедра хореографії та мистецтвознавства
  • імені Івана Боберського,
  • вул. Костюшка, 11, 79007, м. Львів, Україна,
  • Контакти: е-mail: odre2010@ukr.net

Анотація. Мистецтво відігравало важливу роль у сакральній культурі українців Галичини і трактується у нашому дослідженні в сенсі розуміння творів, виконаних для релігійного культу українців Галичини. Символіка у сакральному мистецтві має свою національну основу. Метою статті є комплексне дослідження мистецтва як художньо-естетичного феномену української сакральної культури в Галичині, показати, що в умовах відсутності української державності сюжетні зображення утверджували національну автентичність, релігійну культуру й духовність українців. Ніде у світі філософія символіки християнської віри не набула такого значення в орнаментиці, як у іконостасах українських церков. Іконографічний репертуар сакрального різьблення, малярства відігравав дуже важливе культурологічне, інформаційне і пізнавальне значення.

Основними методами є структурно-логічний, мистецтвознавчі методи образно-стилістичного, іконографічного аналізу.

Висновки. Власне інтерпретація інваріантності сакральної культури теж була однією із світоглядних засад творчості майстрів народного сакрального різьблення в Галичині, завдяки чому їхні традиції дійшли до початку ХХ ст. і подарували світу шедеври українського стилю. Мистецтво у сакральній культурі відіграло важливу релігійно-естетичну функцію у національно-культурній ідентифікації українців Галичини та посіло високий статус у національній культурі України та в архітектоніці її культурного простору.

Ключові слова: філософія мистецтва, сакральна культура, християнська віра, церква, іконостас.

Надійшла 6.03.2023

Список використаних джерел

  • 1. Щербаківський В. Українське мистецтво (Вибрані неопубліковані праці). Київ: Либідь, 1995. 286 с.
  • 2. Одрехівський Р.В. (2022). Світоглядні засади в художній творчості майстрів церковного різьблення в Галичині (кінець ХІХ — перша третина ХХ століття). Львів, 2022. Народознавчі зошити. № 1. С.3135. DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.01.031
  • 3. Хома І. Нарис історії Вселенської Церкви. Львів: Стрім, 1995. 302 с.
  • 4. Личковах В. (2018). Семіотика українського та польського авангарду в світлі ідей львівсько-варшавської філософської школи. Вісник національної академії керівних кадрів культуриі мистецтв. 2018. № 2. С. 25—31.
  • 5. Крип’якевич І. Історія України. Львів: Світ, 1990. 519 с.
  • 6. Словник іншомовних слів. За редакцією О. Мельничука. Київ: Головна редакція УРЕ, 1977. 774 с.
  • 7. Феноменологія та герменевтика. URL: http://helpiks.org/4-107288.html (Дата звернення 09.10.2020).
  • 8. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т. Уклад.: Василь Яременко, Оксана Сліпушко. Київ: Аконіт, 2000.
  • 9. Енциклопедія українознавства: слов. частина: в 11 т. Гол. ред. Кубійович В. Перевид. в Україні. Львів, 1993—2003.
  • 10. Федорів Ю. Пояснення церковних Богослужень і Святих Тайн. Торонто, 1976. 300 с.
  • 11. Кошетар У.П. Українська греко-католицька церква в суспільно-політичному житті Галичини (1900—1939): начальний посібник. Київ: МАУП, 2005. 126 с.
  • 12. Тимків Б.М. Мистецтво України та діаспори: дереворізьба сакральна й ужиткова. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2012. 563 с.
  • 13. Катрій Ю. Пізнай свій обряд! Ню-Йорк; Рим: Видавництво оо. Василіян, 1982. 136 с.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »