« 2023. № 3 (171)

Народознавчі зошити.  2023. № 3 (171)  С. 659—664

УДК 811.161.2’282.3(477.83-22НижняЯблунька)’373.23

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.03.659

НЕОФІЦІЙНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИ В ГОВОРІ СЕЛА НИЖНЯ ЯБЛУНЬКА

ГОДОВАНЕЦЬ Назар

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0008-9143-8353
  • аспірант,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра української мови імені професора Івана Ковалика,
  • вул. Університетська, 1, 79001, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: nazar.hodovanets@lnu.edu.ua

Анотація. Оніми — основні реалізатори ідентифікації номінованих об‘єктів. Важливе місце серед усіх власних назв посідають антропоніми — власні особові імена людей (імена, прізвища, прізвиська та ін.). Помітну нішу серед антропонімів займають неофіційні особові найменування людей — індивідуальні та сімейно-родові прізвиська, що є додатковим засобом ідентифікації та номінації людини.

Мета статті — дослідити неофіційну антропонімію села Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області. Актуальність зумовлена необхідністю дослідження місцевих неофіційних антропонімів як мовних та етнокультурних одиниць.

Об‘єктом дослідження є індивідуальні та сімейно-родові прізвиська жителів Нижньої Яблуньки, а предметом — лексико-семантична специфіка твірних баз місцевих прізвиськ.

Методологія розвідки ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах.

Ключові слова: онім, антропонім, неофіційна антропонімія, прізвисько, онімна ідентифікація, онімна ідентичність, Нижня Яблунька.

Надійшла 5.05.2023

Список використаних джерел

  • 1. Шинкарук В. Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис, 2002. 742 с.
  • 2. Шапар В. Сучасний тлумачний психологічний слов­ник. Харків: Прапор, 2007. 640 с.
  • 3. Мельничук О. Словник іншомовних слів. Київ: УРЕ, 1974. 865 с.
  • 4. Словник української мови: в 11 томах. Київ: Наукова думка, 1973. Т. 4. 840 с.
  • 5. Антонюк О., Волобуєв В., Головатий М. Малий етнополітологічний словник. Київ: МАУП, 2005. 288 с.
  • 6. Мацюк Г. Про природу взаємодії мови та ідентичності в Україні (на матеріалі міського урбанімікону радянського та пострадянського періодів). Україноцентризм наукового сумління: збірник наукових праць на пошану професора Зеновія Терлака. Львів: Прос­тір-М, 2014. С. 539—565.
  • 7. Карпенко О., Неклесова В. Космонімний компонент української онімної ідентичності. Записки з укра­їнського мовознавства. 2022. Вип. 29. С. 55—68. DOI: https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022. 29.262346.
  • 8. Чучка П. Антропонімія Закарпаття. Київ: Папірус, 2008. 672 с.
  • 9. Худаш М. З історії української антропонімії. Київ: Наукова думка, 1977. 236 с.
  • 10. Онишкевич М. Словник бойківських говірок. Київ: Наукова думка, 1984. Ч. 1: А—Н. 497 с.
  • 11. Онишкевич М. Словник бойківських говірок. Київ: Наукова думка, 1984. Ч. 2: О—Я. 517 с.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »