« 2023. № 6 (174)

Народознавчі зошити.  2023. № 6 (174).  С. 1333—1347

УДК 391(=161.2=172:[746.1:677.024](477.8+474.5)”18/20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.06.1333

ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛИТОВСЬКИХ ТРАДИЦІЙНИХ УЗОРНОТКАНИХ ФАРТУХІВ

НИКОРАК Олена

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0887-8929
  • докторка мистецтвознавства, професорка,
  • провідна наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: olenanykorak@gmail.com

ГЕРУС Людмила

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5931-3816
  • докторка історичних наук,
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • старша наукова співробітниця,
  • завідувачка відділу народного мистецтва,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: ludmilagerus@gmail.com

КУЦИР Тетяна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6522-0640
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: sonechko_29@ukr.net

Анотація. Стаття присвячена особливостям виготовлення литовських традиційних запасок, дослідження яких було здійснене під час реалізації другого етапу

українсько-литовського міждисциплінарного науково-дослідного проєкту «Унікальні технології етнографічного текстилю: досвід збереження в західній Україні та Литві» у 2023 р. Для вивчення цього питання вчені здійснили поїздку в с. Шешупєс Вілкавішкіского р-ну Каунаського повіту, де працює сертифікована майстриня традиційного ткацтва Яніна Блажукєнє. Вона виготовляє фартухи відповідно до технологій, які були поширені у Литві у кінці ХІХ — у першій половині ХХ ст. Мета статті — проаналізувати принципи виготовлення литовських традиційних узорнотканих фартухів, своєрідність їхнього декору та орнаментальних схем. Особливу увагу приділено сувалкійським запаскам — унікальному явищу литовського ткацтва. Крім того, у статті висвітлено шляхи реалізації другого етапу проєкту «Унікальні технології етнографічного текстилю: досвід збереження в західній Україні та Литві» у 2023 р.

Об’єктом дослідження є традиційні узорноткані фартухи Аукштайтії, Жемайтії, Дзукії, Малої Литви, окрему увагу приділено пам’яткам із Сувалкії, а предметом — технологічні параметри їхнього виготовлення, особливості декору та орнаментальних схем.

Під час вивчення литовських традиційних фартухів було застосовано методи емпіричного (спостереження, експеримент, опис) та теоретичного дослідження — порівняльно-історичний, мистецтвознавчий та структурний аналіз, а також метод систематизації.

Результати. Під час реалізації другого етапу проєкту у 2023 р. українські та литовські вчені провели дослідження литовських традиційних узорнотканих фартухів. В Аукштайтії переважали білі фартухи, нижній край яких був оздоблений однією чи декількома смугами орнаменту. Жемайтійські фартухи виділялися вертикальними смугами стриманих кольорів несиметричного відносно центру виробу розташування. У центральній частині Дзукії носили клітчаті фартухи біло-синіх та біло-червоних барв. Під час виготовлення фартухів у Малій Литві поєднували декілька ткацьких технік таким чином, щоб візерунки лляної тканини нагадували шовкові. Найбільш оригінальними орнаментально та колористично насиченими вважаються фартухи Сувалкії. Їхні барвисті мотиви виконували технікою вибору по основі полотняного переплетення. У їхньому декорі часто використовують мотив лілії.

Висновки. Принципи оздоблення фартухів литовських історико-етнографічних районів старанно відтворюють майстри традиційного ткацтва Литви, однією з яких є Я. Блажукєнє. У збереженні та розвитку традиційних технологій виготовлення литовського етнографічного текстилю важливе значення належить державній підтримці, зокрема, наданим стипендіям, проведенням конкурсів тощо. Ефективність цих заходів у Литві дозволяє припустити, що запровадження подібних методів стимулювання матиме позитивний результат в Україні також.

Ключові слова: Україна, Литва, ткацтво, традиційне вбрання, фартухи, дослідження, проєкт.

Надійшла 8.11.2023

Список використаних джерел

  • 1. Никорак О., Куцир Т., Кумпікайте Е., Мілашенє Д., Рукуйженє Ж., Ненартавічютє Е. Західноукраїнські та литовські покривала: паралелі етномистецької традиції декору. Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 60—92.
  • 2. Никорак О., Куцир Т. Багаторемізні західноукраїнські та литовські покривала: етномистецькі паралелі. Народознавчі зошити. 2022. № 6 (168). С. 1367—1376.
  • 3. Kumpikaitė E., Nykorak O., Nenartavičiūtė E., Herus L., Kutsyr T., Milašienė D., Kozakevych O., Rukuižienė Ž. Comparative Analysis of Western Ukrainian and Lithuanian Folk Towels. Fiber & Textile in Eastern Europe. 2023. No 2 (31). С. 26—38.
  • 4. Kumpikaitė E., Nykorak O., Nenartavičiūtė E., Herus L., Kutsyr T., Kozakevych O., Milašienė D., Rukuižienė Ž. Similarities and Differences of Lithuanian and Western Ukrainian Folk Towels. AUTEX 2022 Conference Proceedings. University of Technology. Lodz, Poland. 2022. P. 186—190.
  • 5. Никорак О., Кумпікайтє Е., Мілашенє Д., Рукуй­женє Ж. Традиційні рушники Західної України і Литви: спільні та відмінні риси декору. Народознавчі зошити. 2023. № 3 (171). C. 742—776.
  • 6. Герус Л., Кумпікайтє Е., Ненартавічютє Е. Функція рушника: порівняльний аналіз української та литовсь­кої традиції. Народознавчі зошити. 2023. № 3 (171). С. 777—791.
  • 7. Куцир Т. Мілашенє Д., Рукуйженє Ж. Вишивка у традиційних тканих рушниках західної частини України та Литви: порівняльний аспект. Народознавчі зошити. 2023. № 3 (171). С. 792—804.
  • 8. Никорак О., Герус Л., Куцир Т. Узорноткані пояси Західної України і Литви: техніки, орнаментика, функції. Народознавчі зошити. 2022. № 5 (167). С. 1147—1163.
  • 9. Bernotienė S. Lietuvių liaudies moterų drabuћiai XVIII a.—XX a. pr. Vilnius: Mintis, 1974. 277 p.
  • 10. Tomkuvienė D. Kaiљiadorių apylinkių tautinis kostiumas. Vilnius, 2013. 432 p.
  • 11. Lietuvių tradiciniai ir tautiniai drabuћiai: tekstilė, grafika, tapyba. Sudarytojos Dalia Bernotaitė-Beliauskienė, Rima Rutkauskienė. Vilnius: Lietuvos dailės muziejus, 2017. 511 p.
  • 12. Jurkuvienė T. Lietuvių tautinis kostiumas. Vilnius: Baltos lankos, 2006. 246 p.
  • 13. Kavaliauskienė A. Vakarų lietuvos istorinis kostiumas XV a. — XX a. I pusė. Maћosius Lietivos istorijos muziejus, 2017. 150 p.
  • 14. Savoniakaitė V. Audiniai kaimo kultūroje. Lietuvių geo­metriniai raљtai XIX—XX amћiuje. Vilnius: Alma lit­te­ra, 1998. 245 p.
  • 15. Jurkuvienė T. Lelijos motyvas lietuvių liaudies tekstilėje. Senovės baltų kultūra. № 5. Augalųsimboliai. Vilnius: Gervelė, 1999. P. 248—261.
  • 16. Tumėnas V. Lietuvių trdicinių rinktinių juostų ornamentas: tipologija ir semantika. Vilnius: Diemedis, 2002. 278 p.
  • 17. Suvalkieиių prijuostės. Katalogas. Sudarytojai Danutė Katkuvienė, Asta Vandytė.Marijampolė: Piko valanda leidykla, 2008. 142 p.
  • 18. Головацкий Я.Ф. О костюмахъ или народномъ убранствѣ русинокъ или русскихъ въ Галичинѣ и Сѣверовосточной Венгріи. Петроградъ: Въ типографіи А.А. Краевскаго (Литейная, дом № 38), 1868. 67 с.
  • 19. Lu J., Zhao F. French Silk Varieties in Eighteenth Centu­ry. Asian Social Science. 2021. № 1. Vol. 17. P. 53—61.
  • 20. Lebednykaitė M. Šventadienės prijuostės lietuvos kultūroje. XIX a.—XX a. pirmoji pusė. Daktaro disertacija. Vilnius: Vilniaus dailės akademija, 2013. 242 р.
  • 21. Lithuanian National Culture Centre. About Us. URL: https://www.lnkc.lt/go.php/eng/About-us-/8781 (дата звернення 30.10.2023).
  • 22. Paskelbti geriausi liaudies menininkai. URL: https://alkas.lt/2023/01/10/paskelbti-geriausi-liaudies-menininkai/ (дата звернення 30.10.2023).
  • 23. Respublikinė konkursinė liaudies meno paroda. 2022. Katalogas. Gelgaudiљkis, 2023. 32 p.
  • 24. The history of Zypliai Manor. URL: https://zypliudvaras.lt/?cat=3 (дата звернення 30.10.2023).
  • 25. John Hill. Modernist Kaunas Added to UNESCO World Heritage List. 25. September 2023. URL: https://www.world-architects.com/en/architecture-news/headlines/modernist-kaunas-added-to-unesco-world-heritage-list (дата звернення 30.10.2023).
  • 26. Modernist Kaunas: Architecture of Optimism, 1919—1939. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1661/ (дата звернення 30.10.2023).

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »