« 2023. № 5 (173)

Народознавчі зошити. 2023. № 5 (173). С. 1291—1304

УДК 7.036.7(438.31=161.2)”18/19″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.05.1291

КРАКІВСЬКЕ ХУДОЖНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ПОЧАТКУ ХХ ст. ТА ГАЛИЦЬКІ МИТЦІ: ЗАРОДЖЕННЯ ЕКСПРЕСІОНІСТИЧНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

МАКОЙДА Орест

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-6915-2481
  • кандидат мистецтвознавства,
  • старший науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ мистецтвознавства,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: orestmakoyda@gmail.com

Анотація. Експресіонізм — одна з найбільш епатажних та помітних авангардних течій, що виникла у Європі як особлива реакція на політичну, а згодом на воєнну ситуацію на зламі ХІХ—ХХ століть. Сьогодні дослідження цього питання у вітчизняному мистецтвознавстві є недостатнім та фрагментарним.

Мета статті — розглянути культурні та мистецькі процеси, пов’язані із зародженням експресіоністичного руху в Польщі на початку ХХ століття. Першочерговим завданням стало дослідити краківське мистецьке середовище цього періоду та визначити його вплив на становлення молодих українських митців, які навчалися у Краківській академії мистецтв. Аналіз шляхів проникнення експресіоністичного віяння на галицькі терени безумовно допоможе створити цілісну картину формування цього новочасного явища в українському мистецтві. У дослідженні виокремлюється культурний і мистецький пласт, об’єднавши та систематизувавши його представників за характерними рисами та особливостями.

Об’єктом дослідження є польські об’єднання експресіоністичного спрямування, культурне та мистецьке середовище Кракова кін. ХІХ — поч. ХХ століття, а також творчість окремих представників експресіонізму, які викладали у Краківській академії образотворчого мистецтва на початку ХХ століття.

Предметом дослідження є аналіз шляхів проникнення експресіоністичного віяння на галицькі терени та особливості формування цього авангардного напряму в Україні.

Ключові слова: експресіонізм, Галичина, краківський, Польща, художники, мистецькі угруповання, стилістика.

Надійшла 2.10.2023

Список використаних джерел

  • 1. Ришар Л. Експрессионизм как художественное направление. Энциклопедия экспрессионизма: Живопись и графика. Скульптура. Архитектура. Литература. Драматургия. Театр. Кино. Музыка. Науч. ред. и авт. послесл. В.М. Толмачев; пер. с фр. Москва: Республика. 2003. С. 5—24.
  • 2. Вервес Г. Український авангард у контексті європейських маніфестів і програм. Слово і час. Київ, 1992. № 12. С. 37—43.
  • 3. Асеева Н.Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры конца ХІХ — начала ХХ века. Київ: Наукова думка, 1989. 168 c.
  • 4. Федорук О.К. Джерела культурних взаємин: України в творчості польських художників другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Київ, 1986. С. 260.
  • 5. Gordon D.E. Expressionism Art and Idea. London, 1987. 264 s.
  • 6. Веселовська Г. Драматургія Станіслава Пшибишевського на сценах київських театрів 1900-х рр. Українсько-польські культурні відносини ХІХ—ХХ століття: наукове видання. Гол. ред. О. Федорук. Київ, 2003. С. 154—171.
  • 7. Juszczak W. Wojtkiewicz i nowa sztuka. Kraków, 1964. 197 s.
  • 8. Pronaszko Z. Ekspresjoniści polski. Maski. Kraków, 1917. № 1. S. 3.
  • 9. Malinowski J. Grupa «Jung Idysz» i zydowskie nбro­dowisko «Nowej Sztuki» w Polsce 1918—1923. War­szawa, 1987. 256 s.
  • 10. Piotr Policht. Fale buntu, czyli trzy ekspresjonizmy. URL: https://culture.pl/pl/artykul/fale-buntu-czyli-trzy-ekspresjonizmy
  • 11. Миславський В.Н. Нова речевість. Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми. Харків, 2007. 328 с.
  • 12. Ткачук Т.О. Сприйняття українським літературознавством модерністських ідей Станіслава Пшибишевського. Прикарпатський вісник наукового товариства ім. Шевченка. Івано-Франківськ, 2017. Вип. 3 (39). С. 355—365.
  • 13. Яворская В. Проблеми символизма в живописи «Молодой Польши». Художественные процессы в русском и польском искусстве ХІХ — начала ХХ века. Москва, 1977. С. 35—74.
  • 14. Lukasiewicz P., Malinowski J. Ekspresjonizm w sztuce polskiej. Wrocław, 1980. 71 s.
  • 15. Juszczak W. Młody Weiss. Warszawa, 1979. 196 s.
  • 16. Materiały do dziejów Akademii sztuk pięknych w Krakowie: 1895—1939. Opracowali: Józef E. Dutkiewicz, Jadwiga Jeleniewska-Ślesińska, Władysław Ślesiński. Wrocław; Warszawa; Kraków: Wyd-wo Polskiej Akademii Nauk, 1969. S. 494.
  • 17. Irena Kossowska. Fryderyk Pautsch. URL: https://culture.pl/pl/tworca/fryderyk-pautsch
  • 18. Juszczak W. Wojtkiewicz i nowa sztuka. Wyd. II. Kraków: Universitas, 2000. 247 s.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »