« 2024. № 3 (177)

Народознавчі зошити.  2024. № 3 (177).  С. 605—616

УДК 7.012:727.7:7.045+745:069.013(477)(045)”20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.03.605

АЙДЕНТИКА УКРАЇНСЬКИХ МУЗЕЇВ У ВІЗУАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОГО МУЗЕЙНИЦТВА

КУШНІР Віталій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8809-0108
  • кандидат історичних наук,
  •  старший науковий співробітник,
  • Музей етнографії та художнього промислу,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, м. Львів, 79000, Україна,
  • Контакти: e-mail: vitaliy_val@ukr.net

Анотація. Комплекс засобів, за допомогою яких музеї прагнуть донести до аудиторії своє «послання» — інформаційне, смислове та ціннісне — можна визначити як музейну мову, ядром якої є візуальна складова. Її формують не лише сама музейна експозиція, але також музейні території та музейна архітектура, що перебувають у складній взаємодії одна з одною. Своєю чергою, безпосередній візуальний простір конкретного музею постає частиною його «віртуальної візуальності», яку утворюють музейна айдентика та віртуальна (інформаційна) складова функціонування музею.

Метою роботи є характеристика новітньої айдентики українських музеїв, а також визначення її місця та ролі у широкому просторі сучасної музейної візуальності.

Хронологічні рамки роботи в основному охоплюють останні кілька років, протягом яких айдентика українських музеїв почала зазнавати швидких трансформацій. Дослідження також вимагало коротких ретроспективних екскурсів в історію музейної справи.

Методологія дослідження ґрунтується на комплексі принципів і методів музеєзнавчого та історичного дослідження, зокрема застосуванні порівняльного методу, принципу історизму, а також мистецтвознавчого аналізу, насамперед образотворчого та формально-стильового. Для досягнення поставленої мети також застосовано аналіз джерел та методику систематизації отриманих даних і результатів.

Ключові слова: музей, музейництво, музейна архітектура, музейна візуальність, айдентика.

Надійшла 3.06.2024

Список використаних джерел

  • 1. Маланчук-Рибак О. Візуальна культура як дослідницький об’єкт. Мистецтвознавчий автограф. 2013. Вип. 6—8. С. 99—106.
  • 2. Маньковська Р., Гаврилюк С. Теоретичні засади музейної візуальності. Наукові записки ВДПУ імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. 2021. Вип. 37. С. 95—100.
  • 3. Сошніков А. Моделювання експозиційного образу. Науковий вісник ХНПУ. Серія «Філософія». Харків: ХНПУ, 2016. Вип. 47. Частина ІІ. С. 3—7.
  • 4. Смирний Д. Дизайн музейної експозиції. Дизайн Центрально-Східної Європи. Харків: ХДАДМ, 2009. С. 186—193.
  • 5. Півень В.О. Виставкова робота у сучасному музеї: проблема візуалізації та музейної комунікації. STUDIA SLOBOZHANIKA. Вісник виставково-музейного центру. Вип. 2. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Слобожанський гуманітарій-2015», 27 листопада 2015 р. Харків, 2016.
  • 6. Велика Л. Музейне експозиційне мистецтво. Харків: ХДАК, 2000. 159 с.
  • 7. Велика Л. Музейне експозиційне мистецтво. Автореферат… канд. мист. Харків, 2000. 18 с.
  • 8. Архітектурні концепції сучасних музеїв. Частина 1. Музейний простір. 24 жовтня 2008. URL: prostir.museum/ua/post/28276 (дата звернення: 3 серпня 2023 р.).
  • 9. Ноговіцина Т.В., Карпова А.В. Принципи архітек­турно-планувальної організації сучасних музеїв. Регіональні проблеми архітектури та містобудування. 2019. № 13. С. 92—100.
  • 10. Guide to the University of Alaska Museum. University of Alaska Museum, Fairbanks, 1996.
  • 11. Черкаський обласний краєзнавчий музей. URL: https://ckoblmuz.ck.ua (дата звернення: 8 травня 2024 р.).
  • 12. Маланюк В. Сучасні тенденції в архітектурі корпоративних музеїв. Актуальні питання гуманітарних наук. Вип. 44. Т. 2. 2021. С. 21—25.
  • 13. Стахова О. Що таке айдентика бренду та як її створити. 27 жовтня 2019 р. URL: www.lanet.click/aidentyka-brendu (дата звернення: 12 квітня 2024 р.).
  • 14. Головачко М. Культурний маркетинг: як і навіщо змінювати візуальний образ театрів і музеїв. 1.06.2020 р. URL: https://mind.ua/openmind/20211270-kulturnij-marketing-yak-i-navishcho-zminyuvati-vizualnij-obraz-teatriv-i-muzeyiv (дата звернення: 18 березня 2024 р.).
  • 15. Вежбовська Л., Осадча Т. Ребрендинг українських художніх музеїв: дизайн як культурна стратегія. Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну. 2021. Т. 4. № 2. С. 177—196.
  • 16. Тепер NAMU: Banda Agency створила айдентику Національного художнього музею. Софія Пилипюк, 20 грудня 2018 р. URL: https://www.the-village.com.ua/village/culture/art/279967-namu-identity (дата звернення: 3 травня 2024 р.).
  • 17. Стасюк І. Музей Києва отримав нову айдентику: стікери та гірчично-зелені кольори. 18.11.2020. URL: https://hmarochos.kiev.ua/2020/11/18/muzej-kyyeva-otrymav-novu-ajdentyku-stykery-ta-girchychno-zeleni-kolory/ (дата звернення: 3 травня 2024 р.).
  • 18. Лесишин І. У Музею Ханенків нова айдентика: хто і як її створив. 16 жовтня 2019. URL: https://www.the-village.com.ua/village/culture/art/290223-u-muzeyu-hanenkiv-nova-aydentika. (дата звернення: 28 квіт­ня 2024 р.).
  • 19. Єфремова В. Ребрендинг Педагогічного музею України. 26.01.2021. URL: http://pmu.in.ua/actual-info/rebrendung/ (дата звернення: 28 березня 2024 р.).
  • 20. Глущенко А. Комунікація це слово та образ: ребрендінг Педагогічного музею України. URL: https://cases.media/case/komunikaciya-ce-slovo-ta-obraz-rebrending-pedagogichnogo-muzeyu-ukrayini (дата звернення: 3 травня 2024 р.).
  • 21. Мінімалізм та море: Одеський художній музей отри­мав новий візуальний стиль. 31.05.2019 р. URL: https://www.the-village.com.ua/village/culture/culture-news/285657-minimalizm-ta-more-v-odeskogo-hudozhnogo-muzeyu-noviy-vizualniy-stil (дата звернен­ня: 11 лип­ня 2023 р.)
  • 22. Спіралі Фібоначчі об’єднали з хвилею: в одеського музею з’явився новий бренд. URL: https://odesa.depo.ua/ukr/odesa/spiral-fibonachchi-obednali-z-khvileyu-v-odeskogo-muzeya-zyavivsya-noviy-brend-20190530971139 30.05. 2019 р. (дата звернення: 11 липня 2023 р.).

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »