« 2024. № 4 (178)

Народознавчі зошити.  2024. № 4 (178).  С. 926—935

УДК [75.071.1.04:27-526.62](477.83/.86)”18″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.04.926

СВЯТІСТЬ І ВЕЛИЧ У КОЛЬОРІ: КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ТА КНЯГИНЯ ОЛЬГА У ТВОРЧОСТІ КОРНИЛА УСТИЯНОВИЧА    

КОВАЛЬ Андрій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8009-1744
  • викладач, Львівська національна академія мистецтв,
  • кафедра графічного дизайну,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: koval.andr18@gmail.com

Анотація. Мета статті — репрезентуватитворчий доробок художника Корнила Устияновича, пов’язаний з постатями Володимира Великого та княгині Ольги.

Об’єктом дослідження стали збережені твори художника, які нам вдалося виявити. Художник К. Устиянович зробив значний внесок у розвиток церковного мистецтва цього періоду. Його роботи, що базувалися на історичних джерелах та народних переказах, часто відзначалися детальним опрацюванням та інтеграцією релігійних і національних мотивів. Митець створив численні монументальні твори в церквах Галичини, де представляв князя Володимира та княгиню Ольгу в різних композиційних рішеннях і ракурсах.

У статті проведено порівняльний аналіз художніх іконографічних інтерпретацій святого князя Володимира Великого та княгині Ольги. Розглянуто два основних підходи до зображення цих постатей: символічний та реалістичний. У першому випадку фокус зосереджується на символах, що відображають історичне та релігійне значення (трьохременний хрест, макет храму та ін.). У другому випадку, зображення більш конкретне та реалістичне. Аналізуються такі аспекти — композиційні, технологічні та контекстуальні. Стаття висвітлює різноманітність трактування іконічного образу святих у візуальному сприйнятті.

Методологічною основою дослідження є принцип історизму в поєднанні зі структурно-типологічним методом та методом мистецтвознавчого аналізу.

Ключові слова: іконопис, церковне мистецтво, інтерпретація, князь Володимир, княгиня Ольга.

Надійшла 2.07.2024

Список використаних джерел

  • 1. Станкевич М. Володимир Святий. Словник сакрального мистецтва. Львів, 2006. С. 60.
  • 2. Станкевич М. Ольга Свята. Словник сакрального мистецтва. Львів, 2006. С. 168.
  • 3. Львівська національна наукова бібліотека. Відділ рукописів. Ф. 93. Од. зб. 110.
  • 4. Шпак О. Требник. Словник українського сакрального мистецтва. Львів, 2006. С. 240.
  • 5. Марголіна І. Оповиті серпанком забуття. Живопис українських художників у кирилівській церкві. Київ: Либідь, 2016. 144 с.
  • 6. Луцик І.Я. Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає. Львів: Свічадо, 2011. 800 с.
  • 7. Овсійчук В. Українське малярство X—XVIII століття. Проблеми кольору. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1996. 478 с.
  • 8. Семчишин-Гузнер О. Іконографія св. свмч. Йосафата Кунцевича в українському мистецтві першої половини ХХ ст. Джерела інспірації. Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1464 —1481.
  • 9. Марчак  В. Про малярство. Львів, 2018. 264  с.
  • 10. Бохенська  Є. Спогади про Корнила Устияновича. Тво­ри. Львів: Каменяр, 2002. С. 80—89.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »