« 2024. № 5 (179)

Народознавчі зошити.  2024. № 5 (179).  С. 1085—1095

УДК 726.1.05(477)”19/20″

DOI https://doi.org/10.15407/

ТРАДИЦІЙНІСТЬ ФОРМ БАНЕВИХ ЗАВЕРШЕНЬ ЦЕРКОВ УКРАЇНСЬКОГО АРХІТЕКТУРНОГО МОДЕРНУ ТА ЇХНЄ НОВАТОРСЬКЕ ВИРАЖЕННЯ В СУЧАСНОМУ ХРАМОБУДУВАННІ

ГНІДЕЦЬ Ростислав

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1351-4986
  • кандидат архітектури, доцент,
  • Національний університет «Львівська політехніка»,
  • кафедра архітектури та реставрації,
  • вул. С. Бандери, 12, 79013, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: rostyslav.b.hnidets@lpnu.ua

Анотація. Розглядаютьсяпитання формування баневих завершень церковних будівель, їхні типологічні та конструктивно-просторові різновиди, що впливають на тектонічні особливості в українському храмобудуванні. Оскільки баня стала квінтесенцією висотного розвитку в українській церковній архітектурі, то саме вона є тим креативним чинником, завдяки якому будівничі храмів українського архітектурного модерну творили насправді досконалі взірці українського храму. Метою цього дослідження є виявлення закономірностей формування баневих завершень храмових будівель, які стали притаманною особливістю архітектури української церкви, формування стилістики цих звершень у церковних будівлях українського архітектурного модерну на підґрунті архітектурно-будівельної традиції та їх проявлення в сучасних українських храмах та храмобудуванні загалом.

Хронологічні межі дослідження — кін. ХІХ ст. — 20—30-ті рр. ХХ ст. Зауважується також, що будівлі цього періоду відзначалися особливою гармонійністю, масштабністю та пропорційною довершеністю стосовно навколишньої забудови та місцевості. Зведені в містах та містечках, вони ніколи не справляли враження масивної брили, перевантаженої чи пересиченої домінантами, як це можемо спостерігати в деяких сучасних будівлях храмів.

Методологія розвідки ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах та основних вимогах, які ставляться щодо праць етнологічного спрямування.

Ключові слова: закономірності формування, баневі завершення, архітектуро-будівельна традиція, український архітектурний модерн, трансформація, сучасне храмобудування.

Надійшла 23.09.2024

Список використаних джерел

  • 1. 100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного. Авт.-упор. Х. Лев, В. Слободян, Н. Філевич. Львів, 2015. 132 с.: іл.
  • 2. Гнідець Р. Особливості баневої структури в церквах Галичини ХІХ — 20—30-х рр. ХХ ст. та їх сучасне втілення в храмовому будівництві. Записки НТШ. Львів: Видавничий комплекс НТШ, 2001. Том CCXLI: Праці комісії архітектури та містобудування. С. 341—360.
  • 3. Тимошенко Сергій. Повернення. За наук. ред. О. Михайлишин. Харків: Раритети України, 2021. 288 с.; іл.
  • 4. Галишич Р. Українська церковна архітектура: монументально декоративне мистецтво зарубіжжя. Львів: Сполом, 2002. 336 с.: іл.
  • 5. Слободян В. Сакральні споруди архітектура Романа Грицая. Вісник Інст-ту «Укрзахідпроектреставрація». Число 3. Львів: Інст-т «Укрзахідпроектреставрація», 2003. С. 79—88.
  • 6. Нога О. Український стиль в церковному мистецтві Галичини ХІХ — початку ХХ ст. Львів: Українські технології; Фабрика Івана Левинського, 1999. 160 с.
  • 7. Гнідець Р.Б. Конструктивні особливості хрестово-баневої структури українських церков Княжої доби (Х—ХІІІ ст.). Вісник НУ «Львівська політехніка». Архітектура. № 410. Львів: Львівська політехніка, 2000. С. 326—332.
  • 8. Історія української архітектури. Ю.С. Асєєв, В.В. Ве­чер­сь­кий, О.М. Годованюк. За ред. В.І. Ти­мо­фі­єнка. Київ: Техніка, 2003. С. 100—173.
  • 9. Логвин Н. Хрестово-банні храми Стародавнього Києва в контексті середньовічної східнохристиянської традиції. Архітектурна спадщина України. За ред. В.І. Тимофіїнка. Київ, 1997. С. 51—59.
  • 10. Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мистецькі па­м’ятки. Київ: Мистецтво, 1968. С. 288—296.
  • 11. Павлуцький Г. Дерев’яні та муровані храми України. Передм. А.О. Пучкова; додатки В.В. Вечерського; перекл. О.В. Ушкалова; упор. О.О. Савчук. Харків: Вид-ць О. Савчук, 2017. 214 с.: іл.
  • 12. Тимофієнко В.І. Історія української архітектури. Київ: Техніка, 2003. С. 358—388.
  • 13. Щербаківський В. Дерев’яні церкви на Україні та їх типи. Вид-во НТШ. Львів, 1903. 23 с.
  • 14. Buxston D. The wooden churches of eastern Europe: Antroductory survey. Cambridge: Cambridge University Press. P. 193—196.
  • 15. Гнідець Р. Особливості баневих просторів храмів в архітектурі Львівського собору св. Юра. Київська церква. Альманах християнської думки. Київ; Львів: Провінція оо. Василіян «Найсвятішого Спасителя в Україні», 2001. № 1 (12). С. 143—148.
  • 16. Логвин Г. Стильові особливості архітектури й монументального мистецтва українського бароко. Архітектурна спадщина України. За ред. В.І. Тимофієнка. Київ, 1997. С. 51—59.
  • 17. Таранущенко С.А. Народні елементи в монументальній мурованій архітектурі XVII—XVIII ст. на Сло­божанщині. Пам’ятки архітектури. Київ, 1992. № 1—2. С. 58—83.
  • 18. Гнідець Р. Особливості формування архітектури укра­їнських церков в аспекті розвитку їх баневих структур. Вісник ЛДАУ. № 4. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. Львів, 2003. С. 143—148.
  • 19. Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII вв. Москва, 1967. С. 154—171.
  • 20. Залозецький В. Готичні і барокові церкви в Карпатських краях. Вісник Інст-ту «Укрзахідпроектреставрація». Львів: Інст-т «Укрзахідпроектреставрація», 2003. Число 13. С. 177—231.
  • 21. Жук Р. Ритмічні особливості української церковної ар­хітектури. Пам’ятки України. Київ, 1991. № 4. С. 38—45.
  • 22. Слободян В. Архітектор Лев Левитський. Вісник Інст-ту «Укрзахідпроектреставрація». Число 15. Львів: Інст-т «Укрзхідпроектреставрція», 2005. С. 12—20.
  • 23. Kurek J. Sacrum i mentalność w kształtowaniu świątyn i kościoła wchodniego: Monografia. Kraków: PKim. Kosciuszki, 1997. S. 122—131.
  • 24. Гнідець Р. Церковна архітектура України як середник формування духовно-сакрального простору. Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. Львів: Логос; Львівський музей релігії, 2009. Книга 2. С. 398—404.
  • 25. Українська церковна архітектура: монументальне декоративне мистецтво зарубіжжя. За редакцією Р. Галишича. Львів: Сполом, 2002. С. 188—295.
  • 26. Сирохман М. Дерев’яні церкви та дзвіниці Закарпаття. Науково-популярне видання. Словаків; Україна, 2016. 188 с.
  • 27. Гнідець Р.Б. Дерев’яне храмобудування України: збереження традиції та сучасність. Будівництво України. Науково-виробничий журнал. Київ: Укрархбудінформ, 2008. № 8. С. 26—32.
  • 28. Гнідець Р. Архітектура українських церков. Конструкція і форма. Львів: Львівська політехніка, 2009. 144 с. (Навч. посібник. 2-ге вид., виправлене і доповнене).
  • 29. Гнідець Р. Зміст та форма як вираження суті сакрального простору в храмобудуванні України. Вісник НУ «Львівська політехніка». Архітектура. Львів: Львів­ська політехніка, 2009. № 656. С. 18—23.
  • 30. Hewryk T.D. Masterpieces in woodhouse of workship in Ukraine. The Ukrainian museum of New-York. 1987. 112 p.
  • 31. Гнідець Р. Баневий простір і його архітектурне вирі­шення в сучасних храмових будівлях. Сучасні проблеми архітектури і містобудування: Науково-технічний збірник. Відп. за ред. М.М. Дьомін. Київ: КНУБА, 2005. Вип. 14. С. 265—281.
  • 32. Гнідець Р. Типологія і форма баневих завершень су­часних церков у просторі міста. Вісник НУ «Львівська політехніка», 2006. Архітектура. № 568. С. 186—191.
  • 33. Гнідець Р.Б. Архітектура церкви: модерність традиції чи авангард. Журнал Є. Архітектура, будівництво, інтер’єр, мистецтво. Львів: Артсервіс, 2007. № 3. С. 2—5.
  • 34. Усцінович Є. Між Сходом і Заходом: сучасна культова архітектура християнського пограниччя в Польщі. Журнал Є. Архітектура, будівництво, інтер’єр, мистецтво. Львів: Артсервіс, 2007. № 1—2. С. 2—6.
  • 35. Religious Architecture: Techniques &Architecture. № 405. Paris, 1992—1993. P. 34—66.
  • 36. А+С/Art+Construction; Архітектура+структура. Сакральна архітектура. Київ: Видавничий дім А+С, 2009. № 2—3. 250 с.
  • 37. Гнідець Р. Традиція і сучасність в церковній архітектутрі Львова. Записки НТШ. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів: Видавничий комплекс НТШ, 2008. Том CCLV. С. 299—313.
  • 38. Гнідець Р.Б. Структурні компоненти формування церковного простору у храмовій архітектурі України. Будівничий Галичини. Технічний науково-популярний журнал. Львів: В-во ЛНАУ, 2015. С. 51—54.
  • 39. Гнідець Р., Ясінський М. Нові дерев’яні церкви в структурі міських просторів Львова. Вісник НУ «Львівська політехніка». Серія «Архітектура». Вип. 2. № 2. Львів: Львівська політехніка, 2020. С. 59—66.
  • 40. Гнідець Р., Ясінський М. Український архітектурний модерн у творчості Івана Левитського. Вісник НУ «Львівська політехніка». Серія «Архітектура». Вип. 3. № 2. Львів: Львівська політехніка, 2021. С. 18—27.
  • 41. Гординський С. Сакральне мистецтво української діаспори. Українське скральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи. Львів: Свідчадо, 1994. С. 46—60.
  • 42. Жук Р. Повнозначність і культура архітектури. Записки НТШ. Праці Комісії мистецтвознавства. Львів: Вид. комплекс НТШ, 1994. Том CCXXVII. С. 175—224 (перекл. з англ. М. Прокопович).
  • 43. Таранущенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України. Київ: Будівельник, 1976. С. 237—259. 44.       Тарас Я. Сакральна дерев’яна архітектура України (Х—ХХІ ст.). Народознавчі зошити. 2015. № 1. С. 16—44.
Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »